У віці понад 60 років, після життя, проведеного в праці, вихованні дітей та простому житті в місті Анже (Франція), пан Клод Ален Рібес досі носить у своєму серці незаповнену порожнечу.
Половина його життєвого шляху почалася в Далаті в 1955 році, і досі немає відповіді на питання, хто його мати, чи жива вона ще, і де вона?
І людиною, яка наполегливо шукала цю відповідь, був не він, а його доньки та дружина – пані Шанталь Берньє – француженка, яка несла історію свого чоловіка з собою, шукаючи кожен її шматочок протягом багатьох років.
Пан Клод Ален Рібес та пані Шанталь Берньє (Фото надано родиною).
Єдиний спогад про в'єтнамську матір
Згідно з документами, що збереглися з часів війни, пан Рібес, якого під час служби у В'єтнамі знали як Дюк, народився 30 жовтня 1955 року в Далаті.
Він був результатом любовного роману між в'єтнамською дівчиною на ім'я Буй Тхі Мі Ліен та солдатом Французьких експедиційних сил (CE), що дислокувалися в Далаті.
Нещодавно за допомогою аналізу ДНК було встановлено ідентифікацію солдата як Жана Фаржеса, який повернувся додому в 1956 році.
Тим часом єдиним спогадом, що залишився в пам'яті пана Рібеса про його матір, був образ того, як вона тримає на руках меншу дитину та годує її грудьми. Не було ні обличчя, ні голосу, ні знаку, за яким він міг би впізнати матір, яка його народила.
Коли йому було 6 років – у 1961 році – пані Буй Тхі Мі Лієн залишила його в Далаті, покладаючись на опіку черниць Святого Павла Шартрського. Через кілька років його перевели до хоспісу Пху Мі (L'hospice de Phu My, Сайгон, нині Хошимін) і назвали Клодом Аленом Рібесом.
Фотографія Клода Алена Рібеса, коли його передали черницям у 1961 році (фото праворуч), та фотографія на його паспорті для поїздки до Франції у 1965 році (фото ліворуч) (Фото надано родиною).
У 1965 році його, дитину змішаної раси під час війни, організацією FOEFI (Французькі діти індокитайського походження) привезли до Франції до дитячого будинку Евре (Франція). У 1966 році його усиновила французька родина.
Відтоді його в'єтнамське дитинство має лише кілька рядків старих документів та ім'я Буй Тхі Мі Ліен.
Зростаючи у Франції, пан Рібес наполегливо навчався, здобув ступінь бакалавра, потім рік вивчав право, перш ніж пропрацював у департаменті Мен і Луара до виходу на пенсію.
Вони з Шанталь одружилися, у них народилися три доньки та всиновилися два сини. Зараз у них шестеро онуків, і вони живуть у теплій, повноцінній родині. Але він майже ніколи не говорить про своє походження.
Пан Клод Ален Рібес під час перебування у дитячому таборі у В'єтнамі (Фото: надано родиною).
«Мій чоловік — дуже сильна та чутлива людина. Він не хотів засмучувати своїх прийомних батьків, тому багато років нічого не шукав», — сказала пані Шанталь.
Після смерті прийомних батьків їхня старша донька зацікавилася в'єтнамською кров'ю свого батька та вирушила у подорож, щоб знайти своє коріння за допомогою лікаря на ім'я Мінь у В'єтнамі.
У 1996 році ця лікарка вирушила до Далата, а потім до Хошиміна, щоб знайти «Буй Тхі Мі Ліен». Дивно, але було 28 жінок з однаковим ім'ям, і всі вони стверджували, що є матір'ю загубленої дитини французького змішаного походження.
Немає ДНК, немає чітких записів, усі сліди розпливчасті. Пан Мінь пізніше переніс кілька інсультів, а потім помер, залишивши пошуки незавершеними.
«З того моменту ми були майже у відчаї. Я навіть не знала, чи жива ще мати мого чоловіка», – згадувала Шанталь.
Пошуки були майже безнадійними.
Після багаторічної перерви пані Шанталь продовжила пошуки самостійно у 2016 та 2018 роках. Але всі зусилля були марними.
У лютому родина вирішила провести тест ДНК через генетичну базу даних і виявила, що пан Клод Ален Рібес був сином пана Жана Фаржеса - французького солдата, який на той час перебував у В'єтнамі.
Однак пан Фаржес та його син (зведений брат пана Рібеса) померли. «Але його зведений брат досі живе в Алесі та прийняв нашу родину з усією теплотою та добротою. Можливо, навіть біологічний батько мого чоловіка не знав, що жінка у В'єтнамі була вагітна від нього», – сказала пані Шанталь.
Серед небагатьох документів, залишених родиною пана Фарджеса, є його портрет у молодому віці та фотографія двох жінок, однієї молодої та однієї старшої. Молода жінка може бути матір'ю пана Рібеса, але може й ні, оскільки фотографія не містить жодної інформації про те, де чи коли її було зроблено.
Пан Жан Фарж у молодості (фото ліворуч) та його фотографія праворуч із двома в'єтнамськими жінками (фото праворуч) (Фото надано родиною).
Все, що у них є, це жінка на ім'я Буй Тхі Мі Ліен, яка народила в Далаті в 1955 році, відправила свою дитину черницям у 1961 році, а потім зникла з усіх записів.
ДНК пана Рібеса зараз зберігається в лабораторії в Хошиміні в очікуванні порівняння, коли буде доступний відповідний зразок. Але час минув, і якщо його мати ще жива, їй було б понад 85 років.
Сім'я пана Клода Алена Рібеса з трьома біологічними доньками все ще має деякі в'єтнамські риси (Фото: надана родиною).
«Ми просто хочемо знайти матір, яка народила мого чоловіка, або когось, хто знав Буй Тхі Мі Ліен. Можливо, вона поїхала з Далата до Сайгону в пошуках роботи наприкінці 1950-х років. Якщо хтось знає жінку з таким самим ім'ям, яка народила дитину французького походження в 1955 році та відправила свою дитину до черниць у 1961 році, будь ласка, допоможіть нам», – щиро сказала пані Шанталь.
Вона сказала, що в її чоловіка було прекрасне життя, любляча сім'я, але питання його походження все ще не давало спокою, не давало спокою. Вона сказала: «Знайти його біологічного батька – це також диво. Ми сподіваємося на ще одне диво, з В'єтнаму».
Пошуки тривають, з ледь помітною, але нескінченною надією.
Пошук інформації
Мати: Буй Тхі Мі Ліен
30 жовтня 1955 року в Далаті народила сина на ім'я Дюк від француза.
Джерело: https://dantri.com.vn/doi-song/luat-su-phap-bi-bo-roi-nam-6-tuoi-dau-dau-tim-me-ruot-o-viet-nam-20251123132257834.htm
Коментар (0)