
Порівняно з попереднім періодом, гарантування прав людини зазнало суттєвих змін, від традиційної концептуальної основи, що зосереджується на громадянських, політичних , соціально-економічних та культурних правах, до «динамічної» системи прав, що адаптується до віртуального середовища.
У минулому права людини переважно здійснювалися у фізичному просторі, проте вибуховий розвиток цифрових технологій – від штучного інтелекту (ШІ), великих даних до Інтернету речей (IoT) – розширив межі цих прав, водночас створивши нові права, яких раніше ніколи не існувало. Наприклад, право на захист цифрових персональних даних тепер визнається основним правом людини. Закон про захист персональних даних 2025 року зазначає: «Захист персональних даних пов’язаний із захистом національних та етнічних інтересів, служить соціально-економічному розвитку, забезпечує національну оборону, безпеку та зовнішні справи; забезпечує гармонію між захистом персональних даних та захистом прав і законних інтересів установ, організацій та фізичних осіб». (Стаття 3)
Цифрові технології приносять суспільству незаперечні переваги, такі як прозорість державного управління, національна система баз даних про населення дозволяє громадянам легко отримувати доступ до законних прав. Останнім часом Урядовий електронний інформаційний портал та система онлайн-державних послуг допомогли мільйонам людей отримати доступ до адміністративних послуг без необхідності подорожувати, демонструючи значний прогрес порівняно з попереднім періодом. З іншого боку, штучний інтелект та аналіз даних можуть прогнозувати соціальні ризики, підтримувати захист вразливих груп, наприклад, за допомогою додатків для моніторингу громадського здоров'я або онлайн-освіти.
Ці зміни не лише збагачують зміст прав людини, але й закладають основу для більш справедливого суспільства, де технології стають інструментом забезпечення прав та переваг для громади, створюючи можливості для людей найкращим чином користуватися основними правами людини.
Однак, у контексті промислової революції 4.0, такі технології, як штучний інтелект та великі дані, приносять велику соціально-економічну цінність, але водночас посилюють складну кіберзлочинність, загрожуючи національній безпеці та правам людини. Серед них помітною є проблема безпеки конфіденційності даних. Тільки за перші шість місяців 2025 року система Viettel Threat Intelligence зафіксувала майже 8,5 мільйона викрадених облікових записів користувачів у В'єтнамі, що становить 1,7% від загальної кількості витікаючих облікових записів у світі, 4500 фішингових доменів та 1067 фальшивих веб-сайтів. Примітно, що багато облікових записів пов'язані з конфіденційними системами, такими як корпоративна електронна пошта, VPN, SSO, адміністративні облікові записи тощо. Таким чином, шкода не обмежується втратою інформації для входу, а й ризиком несанкціонованого доступу, крадіжкою внутрішніх активів та саботажем системних операцій.
Крім того, технології розумного спостереження, такі як розпізнавання облич, допомагають підтримувати громадську безпеку, але також створюють ризик зловживання для відстеження осіб, порушення свободи пересування та вираження поглядів, а також створюють проблему балансування національних інтересів та особистого життя.
З іншого боку, необхідно враховувати також цифрову нерівність, зумовлену нерівністю між регіонами та етнічними групами в доступі до технологій. Ці виклики вимагають своєчасного коригування в осмисленні прав людини, щоб адаптуватися до вимог нової епохи. Доцент, доктор Туонг Зуй Кієн, директор Інституту прав людини Національної академії політики Хошиміна, проаналізував: «Захист прав людини в цифрову епоху вимагає не лише вирішення поточних проблем, але й формування глобальних правових та управлінських рамок на майбутнє. Нові підходи повинні збалансувати технологічні інновації з основними демократичними принципами та принципами прав людини».
Захист прав людини в цифрову епоху вимагає не лише вирішення поточних викликів, а й формування глобальних правових та управлінських рамок на майбутнє. Нові підходи повинні збалансувати технологічні інновації з основними демократичними принципами та принципами прав людини.
Доцент, д-р Туонг Дуй Кієн, директор Інституту прав людини Національної політичної академії Хо Ши Міна
В'єтнам вжив проактивних заходів для забезпечення прав людини в цифровому середовищі, таких як прийняття Закону про кібербезпеку у 2018 році, Закону про дані у 2024 році та Закону про захист персональних даних у 2025 році. Ці документи не лише встановлюють правову основу для захисту персональної інформації та суспільних інтересів, але й пов'язані з міжнародними стандартами, створюючи основу для прозорого та справедливого управління. Нещодавно В'єтнам провів церемонію підписання Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти кіберзлочинності (Ханойської конвенції), продемонструвавши свою відданість захисту прав громадян у цифровому просторі.
Зіткнувшись із дедалі складнішими подіями сьогодні, з багатьма новими викликами, В'єтнам потребує комплексної стратегії для забезпечення прав людини в цифрову епоху. Перш за все, головним пріоритетом має бути побудова та вдосконалення правової системи, що забезпечує гармонію між національним законодавством та міжнародними зобов'язаннями. Багато експертів та дослідників вважають, що розробка законів про штучний інтелект, внесення змін до Кримінального кодексу та вдосконалення правил щодо розгляду порушень у цифровому середовищі необхідні для забезпечення справедливості та юридичної відповідальності, створення реального правового коридору, допомоги громадянам у безпеці в цифровому середовищі.
По-друге, продовжувати вдосконалювати управлінські можливості держави та цифрові можливості компетентних органів. Управління кіберпростором, моніторинг недобросовісного контенту, забезпечення безпеки мережі та управління ризиками, пов'язаними з даними, вимагають команди посадовців з глибоким розумінням технологій та законодавства, а також достатньо потужної технічної системи для оперативного виявлення та запобігання атакам і порушенням. Держава повинна сприяти механізмам державно-приватного партнерства, співпрацювати з експертами та дослідницькими інститутами для спільної розробки стандартів, технічних рекомендацій та етичних рамок для проектування та впровадження систем штучного інтелекту та цифрових платформ. Розглянути можливість створення механізму оцінки впливу на права людини для всіх великих технологічних проектів, від розумних міст до систем даних про населення. Водночас необхідні санкції, достатньо сильні, щоб стримувати та уточнювати відповідальність технологічних підприємств за збір, обробку та обмін даними.
По-третє, сприяти освіті та підвищувати обізнаність у громаді, особливо серед вразливих груп, для формування ендогенного «щита». Люди повинні бути озброєні знаннями про свої права в цифровому просторі, такі як: право контролювати дані, право подавати скарги та як захистити себе від онлайн-ризиків. Комунікація та освіта з цифрового громадянства повинні бути інтегровані в програми загальної освіти, програми професійної підготовки та стратегії комунікації в громаді, заохочуючи людей використовувати технології розумно та відповідально.
Зрештою, зміцнення міжнародної співпраці та мобілізація участі всього суспільства є ключовими для захисту людей у цифровому середовищі. Координація між державою, підприємствами, соціальними організаціями та громадою створить сильну екосистему кібербезпеки, за допомогою таких заходів, як навчання людських ресурсів, інвестиції в інфраструктуру та міжгалузевий діалог.
Цифрова епоха відкриває величезні можливості, вимагаючи від усієї спільної діяльності, демонстрації відповідальності та побудови справедливого та гуманного суспільства. Завдяки твердій рішучості партії, держави та всього суспільства, В'єтнам цілком здатний побудувати цивілізований та здоровий цифровий простір, де кожна людина буде поважатися, захищатися та матиме можливості, створюючи основу для сталого розвитку країни.
Джерело: https://nhandan.vn/quyen-con-nguoi-trong-ky-nguyen-so-post928907.html










Коментар (0)