З 15% тарифом на переважну більшість експорту ЄС до США, угоду було сприйнято як дипломатичну перемогу. Але якщо розглядати її в ширшому контексті торговельних правил, дисбалансу сил та міжнародних норм, виникає питання: чи це справді успіх для ЄС, чи просто капітуляція перед тиском з боку непередбачуваного партнера?
Крок назад називається перемогою?
Згода ЄС на 15% тариф, що значно вище за попередній середній показник у 1,47%, допомогла запобігти погрозі президента Дональда Трампа запровадити 30% тарифи, які мали набути чинності 1 серпня. З тактичної точки зору, очевидно, це перемога: ЄС уникнув перспективи підвищення тарифів, водночас зберігши основну частину своїх торговельних потоків на ринок США. Але викликає занепокоєння те, що цей показник «успіху» ґрунтується на уникненні найгіршого сценарію, а не на досягненні кращого результату, ніж поточний статус-кво.
Лише кілька місяців тому багато держав-членів ЄС попереджали, що 10% тариф є «червоною лінією». Однак під час самих переговорів 15% тариф був прийнятий і навіть оголошений проривною угодою. Це показує різницю в переговорних позиціях: ЄС вступив у переговори не як рівноправний партнер, а як засіб уникнення втрат.
Одним із найважливіших моментів спільної заяви є зобов’язання ЄС інвестувати близько 600 мільярдів доларів у США та купувати американські енергоносії (нафту, скраплений природний газ, ядерне паливо) на суму 250 мільярдів доларів щороку протягом трьох років (за даними CNBC). Однак спостерігачі стверджують, що характер та обов’язковість цих зобов’язань видаються нечіткими.
Незрозуміло, чи відображають ці цифри реальне збільшення порівняно з існуючими інвестиціями та імпортом, чи просто підтверджують існуючі тенденції. Крім того, відсутність конкретних деталей щодо термінів, видів інвестицій або механізмів моніторингу ускладнює кількісну оцінку «вигод» сторін угоди. Якщо ці цифри є лише символічними або використовуються як інструмент політичної пропаганди, ЄС, можливо, фактично погодився на асиметричну угоду: суттєві поступки в обмін на розпливчасті зобов'язання.
Двосторонній економічний вплив
З боку США, 15% ставка податку може допомогти збільшити надходження до федерального бюджету та захистити деякі вітчизняні галузі промисловості. Однак, аналітики кажуть, що ціна, яку США мають заплатити, не мала. Тарифні заходи часто мають два негативні наслідки: підвищення цін на продукцію для споживачів та тиск на витрати вітчизняного бізнесу, який залежить від глобальних ланцюгів поставок.
Для ЄС найбільша ціна полягає не лише в конкретних тарифах, а й у повідомленні, яке вони надсилають: ЄС готовий відійти на другий план заради збереження двосторонніх торговельних відносин. Якщо європейські компанії вирішать інвестувати безпосередньо в ринок США, а не експортувати, профіцит торговельного балансу товарами (який минулого року досяг 198 мільярдів євро) може зменшитися. Однак відтік інвестицій означає ослаблення внутрішнього ринку ЄС та фрагментацію його виробничих потужностей.
Парадокс очевидний: щоб зберегти свою частку ринку в США, ЄС повинен «перенестися» до США, зменшуючи свою роль як глобального виробничого центру; і це, зрештою, розмиває межу між справедливою торгівлею та стратегічними поступками. Від конкурентоспроможного експортера ЄС може бути змушений коригувати свою економічну структуру, щоб адаптуватися до умов, нав'язаних США.
Короткострокова угода для довгострокових викликів
Президент Дональд Трамп відомий своїм агресивним стилем переговорів, часто використовуючи жорсткі заходи як інструмент тиску, щоб змусити іншу сторону піти на поступки. У переговорах з ЄС високі тарифи порушувалися як можливий сценарій, створюючи атмосферу терміновості та формуючи рамки угоди. У цьому контексті 15% тариф, хоча й значно перевищував попередню спільну основу, здавався більш прийнятним поруч із потенційними тарифами, які були б набагато вищими.
Як один з ключових гравців у світовій багатосторонній торговельній системі, ЄС зобов'язаний не лише захищати короткострокові інтереси своїх експортерів, але й дотримуватися основних принципів вільної торгівлі та справедливих ринків. Однак багато хто стверджує, що реакція блоку в цьому випадку частково демонструє відсутність синхронізації між словами та діями. Попередження про те, що 10% тариф є «червоною лінією», а потім прийняття 15% тарифу може викликати сумніви щодо послідовності цього повідомлення та здатності захищати спільні інтереси в довгостроковій перспективі.
Аналітики кажуть, що угода може забезпечити короткострокове перемир'я, але вона не вирішує структурні розбіжності. Більш масштабні питання, такі як сільськогосподарські субсидії, захист технологій, екологічні стандарти та права інтелектуальної власності, залишаються невирішеними. Коли ці питання будуть винесені на стіл переговорів, ЄС зіткнеться з більшим тиском, особливо якщо прецедент цієї угоди повториться.
Торговельна угода між США та ЄС від 27 липня – це більше, ніж просто коригування тарифів, вона відображає глибокі зміни у взаємодії провідних економік у нестабільному світовому середовищі. Тимчасово уникнувши торговельної конфронтації, обидві сторони «купили» більше часу для переосмислення своїх двосторонніх економічних відносин та коригування стратегічних пріоритетів.
Але угода також висвітлює фундаментальні проблеми, що існують у міжнародній торговельній системі: напруженість між протекціонізмом і вільною торгівлею, між короткостроковими інтересами та довгостроковою орієнтацією. Незважаючи на певний консенсус, і ЄС, і США стикаються з більш масштабним питанням: як зберегти принципи, залишаючись гнучкими перед обличчям прискорення політичних та економічних змін.
Зрештою, значення матиме не суть чинної угоди, а те, як сторони використовуватимуть її як трамплін для досягнення більш сталих цілей. У дедалі більш багатополярному та невизначеному світі прозорість, послідовність та готовність до співпраці з усіх сторін будуть ключовими для формування справедливого та передбачуваного торговельного середовища в майбутньому.
Хунг Ань (автор)
Джерело: https://baothanhhoa.vn/eu-my-dam-phan-thanh-cong-hay-thoa-hiep-chien-luoc-256263.htm






Коментар (0)