Загалом, що стосується літератури Південного В'єтнаму раннього періоду писемності Куокнгі, то досі існує багато авторів, чиї твори були недооцінені або недостатньо обговорені в сучасних дослідженнях; або, навіть якщо вони відомі, їхні твори не повністю зрозумілі. Серед них я хотів би згадати поета Нгуєн Льєн Фонга, чиї нещодавні перевидання його книг «Điếu cổ hạ kim thi tập» та «Nam Kỳ phong tục nhân vật diễn ca » сприяють кращому розумінню звичаїв, історії та видатних діячів Південного В'єтнаму в минулому.
Імператриця-вдова Ту Ду
Однак у неопублікованій посмертній праці «До Ман Хоа Дінь Тунга» пана Вуонг Хонг Сена згадується інша робота пана Нгуєн Лієн Фонга « Вдова імператриці Ту Ду », опублікована в 1913 році. На основі цієї книги пан Сен розповів про життя імператриці Ту Ду, і ми знаходимо деякі цікаві деталі. Згідно з нею, у минулому в Го Конзі — місці народження імператриці Ту Ду — передавався куплет:
Ле Туї Трінь Туонг Тоай
Куй Кхау Трук Фуок Ко
(Солодка вода приносить удачу)
Черепашачий пагорб, благословенна земля.
Це речення стосується події, що сталася в Го Конзі в 1810 році, 19-го дня 5-го місячного місяця, коли дружина герцога Фам Данг Хунга народила дочку на ім'я Фам Тхі Ханг, яка пізніше стала імператрицею-вдовою Ту Ду, дружиною імператора Тхіеу Трі, матір'ю імператора Ту Дика, і померла в 1902 році за правління імператора Тхань Тхая у віці 92 років. Імператриця Ту Ду була другою жінкою з Півдня, яка стала імператрицею за династії Нгуєн: до неї була Хо Тхі Хоа - дружина імператора Мінь Манга; а після неї - імператриця Нам Фуонг - дружина імператора Бао Дая.
Коли імператриці Тьо Ду було 12 років, її мати захворіла, і вона невпинно доглядала за нею, піклуючись про неї та даючи ліки вдень і вночі. Коли її мати померла, вона невпинно плакала. Її слава поширилася далеко. У столиці про неї також почула імператриця Тхуан Тхієн Цао, також відома як Чан Тхієн Дан, дружина імператора Зя Лонга та мати імператора Мінь Манга.
Одного разу імператриця Цао викликала до себе міністра обрядів Фам Данг Хунга та сказала: «Я чула хороші відгуки про вашу дочку. Дозволяю вам привести її до палацу, щоб я могла побачити її обличчя».
У той час, у 1824 році, до палацу також була викликана дочка герцога Нгуєн Ван Няня з Кінь Мона, консорт Ле. Обидві красуні мали шанс бути обраними королем, щоб згодом стати дружинами старшого сина, імператора М'єн Тонга. Кого з цих двох красунь, обох талановитих і доброчесних, обере імператор Мінь Манг і як він зробить вибір? Одного разу імператор Мінь Манг подарував кожній шовковий халат із золотим вишитим коміром. Коли вони вже збиралися йти, імператриця Цао подарувала кожній золотий ґудзик, один з вирізьбленим феніксом, а інший — гілкою квітів, але запечатала його папером і помолилася небу: «Хто отримає того, хто має фенікса, той першим матиме дітей».
Потім послали служницю, щоб вручити подарунки, і кожній людині доручили вибрати один конверт, але не відкривати його; вони мали подарувати його як є. Вона першою поступилася консорту Лінг, і коли відкрила пакет, то отримала ґудзик, вирізьблений у вигляді квітів; сама ж отримала ґудзик, вирізьблений у вигляді фенікса. Завдяки цьому вона стала «близькою супутницею» старшого принца Мьєн Тонга. У 1841 році імператор Мінь Манг помер, і Мьєн Тонг зійшов на престол, прийнявши ім'я Тхієу Трі.
У своїх посмертних творах пан Сон зазначив: «Король Тхієу Тру був добрим королем, але, на жаль, він прожив недовго, правивши лише сім років. Він був лагідним, але запальний. Історичні джерела свідчать, що він дуже захоплювався порцеляною західного зразка, особливо шестикутними та восьмикутними виробами, підставками для ручок у стилі французьких мильниць (з восьмикутними основами) та люльками для тютюну, прикрашеними дев'ятьма драконами. Коли західна армія зруйнувала Тхуан Ан, він розлютився, наказавши знищити порцеляну західного зразка, виливаючи свій гнів на неживі предмети — марнування дорогоцінних, неживих речей».
Ця цікава деталь певною мірою відображає «лояльний та патріотичний» менталітет в'єтнамського народу того часу. Як відомо, пізніше, коли Південний В'єтнам потрапив до рук французьких колонізаторів, кажуть, що пан До Чіу так ненавидів ворога, що відмовився використовувати французьке мило, натомість використовуючи лише традиційний метод прання одягу з попелом, і відмовився ходити асфальтованим дорогами, побудованими французами...
Ім'я імператриці- вдовиці Тхі Ду пам'ятатимуть наступні покоління.
Вчений Вуонг Хонг Сон продовжив: «Щодо історії імператриці Тиу Чжу, дозвольте мені розповісти вам ось що: імператорка Тхіу Чжу мала звичку читати історичні книги, іноді читала до півночі без відпочинку, і вона все ще займалася ним, іноді їй дозволяли вечеряти лише тоді, коли на світанку співав півень… Вона була розумною та кмітливою, і мала чудову пам’ять. Вона знала напам’ять усі старі історії, стародавні казки та класичні вірші. (Імператор Тиу Док був талановитим письменником, і чиновники, які складали імператорські іспити, всі боялися його таланту, можливо, завдяки знанням, переданим від неї)».
Дозвольте мені переповісти деталь з нагоди святкування 50-річчя імператора Ти Дука: «Імператриця-вдова Ти Ду наказала влаштувати королівський бенкет, на якому була страва із сирих овочів та ферментованого рибного соусу. Вона також подарувала імператору шматок парчі та коштовність». Присутність цих «сирих овочів та ферментованого рибного соусу» на столі цього розкішного бенкету була справді захопливою. Ось чому пан Сон процитував її «повчання»: «Їжа, яку я навчив вас готувати, чиста, кожна страва гаряча, ароматна та смачна, але я боюся, що молоді можуть не сподобатися. Що стосується овочів та ферментованого рибного соусу, я думаю, що це зручно; люди вважають це ароматним та приємним, і мені пощастило, що у тебе, сину мій, буде багато рису». Ця деталь демонструє, що імператриця-вдова Ту Зу не забула знайомих і смачних страв мігрантів з регіону Нгу Куанг, коли ті прибули повернути землі та заснувати поселення на півдні.
Щодо імператриці-вдовиці Тừ Ду, вчений Вуонг Хонг Сон зазначив: «У Росії була імператриця Катерина II Велика Російська (1729–1796), у Англії — імператриця Єлизавета Ієрська (1533–1603), у династії Цін у Китаї — імператриця-вдова Ци Сі; у всіх були скандали, але скандали переважували славу. У В'єтнамі у нас є імператриця-вдова Тừ Ду, репутація якої переходить з покоління в покоління, вона відома, але не має скандалів — справді рідкісне та надзвичайне явище».
Одна з «рідкісних» речей для нас, наступних поколінь, полягає в тому, що вона завжди нагадувала нам: «Розкіш — джерело бідності, ощадливість — джерело благ». Це повчання завжди актуальне та своєчасне.
Наразі в Хошиміні є пологовий будинок, який носить ім'я імператриці Ту Ду.
(продовження буде)
Посилання на джерело
Коментар (0)