АСЕАН та питання безпеки людини.

В останні роки безпека людини стала одним із центральних питань АСЕАН, оскільки основним духом АСЕАН є «людиноорієнтація та орієнтація на людей», що також є метою та рушійною силою процесу розбудови Співтовариства АСЕАН.

Делегати беруть участь у діалоговій сесії з Міжурядовою комісією АСЕАН з прав людини (AICHR) 11 липня. (Фото: Туан Ань)

Питання «безпеки людини» в процесі розвитку АСЕАН.

З моменту свого створення безпека людини була ключовим питанням для АСЕАН та метою в розбудові Співтовариства АСЕАН (АС). АСЕАН прийняла концепцію «безпеки» під час Холодної війни, хоча в Бангкокській декларації слово «безпека» прямо не згадувалося.

У той час регіональна співпраця у сфері безпеки наголошувала на співпраці у військовому секторі, дотримуючись принципів національного суверенітету та невтручання, як це передбачено Договором про дружбу та співробітництво (ДСП) 1976 року.

Зі зміною концепцій безпеки, поточна політика АСЕАН зосереджена не лише на традиційних концепціях безпеки, а й на нетрадиційних сферах безпеки, хоча це прямо не зазначено в Хартії АСЕАН.

Отже, безпека людини — це не лише питання безпеки, а й політичні , економічні, соціальні та культурні питання. Це охоплено статтею 8 Статуту АСЕАН, що ґрунтується на принципі всеохоплюючої безпеки.

Крім того, стихійні лиха вважаються значною проблемою безпеки людини в Південно-Східній Азії. У Генеральному плані Політичного та безпекового співтовариства АСЕАН (APSC) концепція нетрадиційної безпеки розглядається в розділі 9 глави про характеристики та компоненти APSC.

Питання ліквідації наслідків стихійних лих чітко розглядається у другій характеристиці, яка полягає у згуртованому, мирному та стійкому регіоні зі спільною відповідальністю за всеохопну безпеку.

Однією з найважливіших віх у боротьбі зі стихійними лихами в АСЕАН після оприлюднення Хартії АСЕАН стало прийняття Угоди АСЕАН про ліквідацію наслідків стихійних лих та реагування на надзвичайні ситуації (AADMER) у 2009 році, хоча ця угода була запропонована ще у 2005 році.

Для виконання цієї функції АСЕАН створила Координаційний центр АСЕАН з гуманітарної допомоги та ліквідації наслідків стихійних лих (Центр AHA), який розпочав свою діяльність у листопаді 2011 року та відповідає за координацію дій у сфері ліквідації наслідків стихійних лих в рамках АСЕАН.

В останні роки, через необхідність розбудови Співтовариства АСЕАН, держави-члени блоку поступово коригували свій підхід до безпеки, розглядаючи людський фактор як один з основних компонентів національної безпеки та сприяючи регіональній та глобальній інтеграції.

Це відображено в Хартії АСЕАН, прийнятій у листопаді 2007 року, та в національних програмах розвитку держав-членів.

Прийняття Хартії АСЕАН, яка наголошує на безпеці людини, як зазначено в декларації: «Дотримання принципів демократії, верховенства права та належного управління, повага та захист прав людини та основоположних свобод» (у статті 9 преамбули), та створення інституції з прав людини відповідно до цілей та принципів Хартії АСЕАН щодо сприяння та захисту прав людини та основоположних свобод, демонструє поступове утвердження АСЕАН важливості безпеки людини.

Створення Співтовариства АСЕАН (СП) та підтвердження мети побудови спільноти, орієнтованої на людей та людей, є найяскравішим свідченням важливості безпеки людини для цілей розвитку АСЕАН.

Перешкоди для «шляху АСЕАН» у вирішенні проблем безпеки людини.

АСЕАН була спочатку створена з метою забезпечення безпеки регіону Південно-Східної Азії, а не для інтеграції економічних секторів держав-членів чи створення наднаціональних організацій. АСЕАН ще більше зміцнила співпрацю в галузі оборони та безпеки, зокрема, видавши Декларацію про зону миру, свободи та нейтралітету (ZOPFAN) у 1971 році та, по-друге, на Балійській конференції в 1976 році, яка створила ТАК.

АСЕАН прагнула створити регіональну стабільність у сфері оборони та безпеки шляхом зміцнення співпраці в соціальній, економічній та культурній сферах. У той час регіональна співпраця в секторі безпеки зосереджувалася на військовій співпраці, зберігаючи при цьому принципи невтручання та національного суверенітету, викладені в ТАС 1976 року.

Принципи національного суверенітету та невтручання, викладені в ТАС, стали правовою основою для механізмів АСЕАН у вирішенні питань у Південно-Східній Азії, а також у взаємодії з державами-членами.

Цей механізм АСЕАН, відомий як «Шлях АСЕАН», є основою культури безпеки АСЕАН і охоплює кілька елементів: суверенну рівність, незастосування сили, невтручання АСЕАН у двосторонні конфлікти, тиху дипломатію, взаємну повагу та толерантність.

Сама концепція Шляху АСЕАН є принципом розвитку, що корениться в традиціях країн Південно-Східної Азії, зокрема Індонезії, у вирішенні питань, зокрема в принципі обговорення та консенсусу.

Як видно, принцип національного суверенітету та невтручання є центральним для «Шляху АСЕАН». Цей принцип рішуче впроваджується державами-членами АСЕАН у Південно-Східній Азії.

У деяких випадках, таких як у відносинах між країнами або під час вирішення конфліктів, що виникають на території держави-члена АСЕАН, цей принцип вважається досить ефективним орієнтиром для запобігання виникненню тертя у відносинах між цими країнами.

Однак, коли йдеться про вирішення питань безпеки людини в Південно-Східній Азії, зокрема реагування на стихійні лиха, застосування принципу національного суверенітету та абсолютного невтручання в Південно-Східній Азії державами-членами АСЕАН все ще стикається з певними викликами.

Хоча АСЕАН гостро усвідомлює роль «безпеки людини» в регіоні, вона стикається з ключовим викликом у забезпеченні безпеки людини: «Шляхом АСЕАН» з його основними принципами «державного суверенітету» та «невтручання».

Слабкість «Шляху АСЕАН» як «Механізму АСЕАН з ліквідації наслідків стихійних лих у Південно-Східній Азії» полягає в принципі, що держава несе основну відповідальність за управління стихійними лихами, що відбуваються на її території. Держава несе абсолютну відповідальність за захист своїх громадян, які постраждали від стихійних лих, шляхом забезпечення дотримання прав людини.

Однак принцип абсолютного державного суверенітету та невтручання в рамках «Шляху АСЕАН» не допоможе вирішити проблеми безпеки людини, особливо у випадку великих стихійних лих на національних кордонах, а також коли виникає збройний конфлікт, з яким країна не може або не бажає впоратися.

На це також впливають відмінності в перспективах та цілях між концепцією «Шляху АСЕАН» та концепцією безпеки людини, що підтверджується кількома моментами, такими як:

(i) «Шлях АСЕАН» наголошує, що об’єктом безпеки є суверенні національні держави, а в деяких випадках і «народи» Південно-Східної Азії. «Безпека людини», з іншого боку, наголошує, що об’єктом є індивід;

(ii) «Шлях АСЕАН» визначає національну державу як належного гаранта та виконавця безпеки, тоді як «безпека людини» визначає світову спільноту як гаранта безпеки;

(iii) «Шлях АСЕАН» сприяє поступовій та добровільній співпраці між державами для досягнення всеохопної безпеки, тоді як «безпека людини» виступає за короткострокові та середньострокові рішучі дії зі співпрацею між державами або без неї.

Делегати, які взяли участь у 37-му засіданні Міжурядового комітету АСЕАН з прав людини, що проходило з 22 по 26 травня на Балі, Індонезія. (Джерело: asean.org)

Погляд АСЕАН на питання безпеки людини.

Хоча АСЕАН стикається з певними перешкодами у вирішенні питань безпеки людини, блок також має багато перспектив для сприяння безпеці людини в регіоні. Наприклад, АСЕАН може використовувати механізми співпраці під керівництвом АСЕАН у регіоні для сприяння співпраці з партнерами з питань безпеки людини.

Яскравим прикладом є те, що коли спалахнула пандемія Covid-19, АСЕАН досягла відносного успіху у сприянні співпраці з партнерами у реагуванні на пандемію та відновленні після неї.

Крім того, АСЕАН може використовувати свої інституції для забезпечення безпеки людини. Наприклад, агентством АСЕАН, яке має повноваження реагувати на стихійні лиха в регіоні, є Центр гуманітарної допомоги АСЕАН (AHA).

Крім того, необхідно також посилити роль Генерального секретаря АСЕАН (який представляє АСЕАН як незалежну міжнародну організацію, відмінну від її держав-членів) у надзвичайних гуманітарних ситуаціях.

Наразі роль Генерального секретаря АСЕАН залишається під контролем держав-членів і обмежується координацією гуманітарної допомоги у реагуванні на стихійні лиха. Генеральний секретар АСЕАН міг би відігравати більш активну роль у забезпеченні безпеки людини в Південно-Східній Азії.

Наприклад, Генеральний секретар АСЕАН може швидко приймати рішення та співпрацювати з іншими сторонами у пошуку та отриманні гуманітарної допомоги для держав-членів, які постраждали від стихійних лих, у випадках, коли ці держави не можуть або не бажають реагувати. Це робиться лише для забезпечення реалізації прав людини жертв стихійних лих.

Крім того, АСЕАН могла б посилити роль Міжурядової комісії АСЕАН з прав людини (МКПЛ), створеної в жовтні 2009 року, як консультативного органу АСЕАН. Комісія сприяє та захищає права людини, а також сприяє регіональній співпраці з прав людини між членами АСЕАН.

Безпека людини є одним із ключових питань АСЕАН, особливо для майбутнього розвитку Співтовариства АСЕАН у напрямку орієнтованого на людей підходу. АСЕАН повинна надати пріоритет забезпеченню продовольчої самодостатності та регіональної безпеки за допомогою інноваційних рішень для досягнення повної безпеки людини.

Водночас, безпека людини також є одним із важливих питань, до яких прагне В'єтнам згідно з Резолюцією 13-го Національного з'їзду партії. У національній орієнтації розвитку на період 2021-2030 років партія визначила: «Зміцнення управління соціальним розвитком, забезпечення соціального прогресу та рівності, стійкість соціальної політики, особливо соціального забезпечення, соціального забезпечення та безпеки людини».

Серед шести ключових завдань 13-го скликання Національного конгресу є завдання «Пробудження прагнення до процвітаючої та щасливої ​​нації; збереження та просування культурних цінностей і людської сили В'єтнаму в справі національного будівництва та оборони, а також міжнародної інтеграції; ефективне впровадження соціальної політики, забезпечення соціального забезпечення та безпеки людини; покращення якості життя та індексу щастя в'єтнамського народу»...

Таким чином, уточнення питання безпеки людини для АСЕАН сприяє зміцненню єдності між В'єтнамом та АСЕАН у досягненні спільних цілей розвитку регіону.

Слабкість «Шляху АСЕАН» як «Механізму АСЕАН з ліквідації наслідків стихійних лих у Південно-Східній Азії» полягає в принципі, що держава несе основну відповідальність за управління стихійними лихами, що відбуваються на її території. Держава несе абсолютну відповідальність за захист своїх громадян, які постраждали від стихійних лих, шляхом забезпечення захисту прав людини. Однак принцип абсолютного державного суверенітету та невтручання в рамках «Шляху АСЕАН» не буде успішним у вирішенні питань національної безпеки, особливо у випадках великих катастроф на національних кордонах або коли виникає збройний конфлікт, що робить неможливим або непідготовленим для країни впоратися з ситуацією.

(*) Інститут досліджень Південно-Східної Азії

(**) Академія народної безпеки

Джерело: https://baoquocte.vn/asean-voi-van-de-an-ninh-con-nguoi-237570.html