Невеликий провулок вирує життям з настанням осені.

У м’якому, ніжному світлі глибокого блакитного ранку настала осінь.

Осінь приходить звивистою стежкою, пронизаною п'янким ароматом каштанових квітів. Стежка подібна до двох переплетених рук, запашних і працьовитих, жінок села Тхінь Са. Стежка подібна до блідо-блакитної хмаринки у восьмому шарі хмар. Стежка пронизана ніжними слідами на килимі світло-золотистого листя, що щойно м'яко опало глибоким синім ранком, насичено ароматним.

Село Тхінь Са розташоване біля мальовничої річки Пхо Зіанг. З величних гір хребта Зіангман вода, дистильована з чудових гір, граціозно та інтенсивно тече в річку Пхо Зіанг. Ця річка звивається крізь села та вздовж берегів яскраво-зеленим кольором… Щоосені річка малює м’які, шовковисті вигини над селом Тхінь Са.

Річка Ngàn Phố прокладає плавні вигини, як шовкова стрічка... (Фото: Фотограф Đậu Bình/ Союз літературно-мистецьких товариств Hà Tĩnh ).

Тхіньса — моє улюблене рідне місто по материнській лінії, де я, будучи п'яти- чи семирічною дитиною, щодня по обіді ходила за тіткою до ткацької майстерні, щоб зібрати обрізки пряжі. Ми, діти, акуратно складали різнокольорову пряжу в маленькі коробочки, а потім зв'язували її разом, щоб зробити довгі, різнокольорові шнури.

У золотих сутінках, залита чистим, смарагдовим світлом осінніх сонячних променів, мене полонили прекрасні феї, їхні руки спритно переплітали нитки, їхні очі-намистинки виблискували глибокими блакитними посмішками. Ткацька майстерня простягалася вздовж краю ставка, оточена незліченними деревами баррінгтоній. Їхні вузлуваті, горді гілки простягали своє пишне листя над поверхнею води. Коли інтенсивність сонця згасала і набувала м’якого, золотистого відтінку, як бджолиний пилок, гілки баррінгтоній були всіяні бутонами на довгих, пониклих квітконосах, що низько звисали над водою.

До середини осені дерева креп-мирту розквітли, їхні ніжні пелюстки утворювали ланцюжки, яскраві зелені та червоні відтінки створювали захоплюючу картину, що пробуджувала почуття туги та туги. Я досі пам'ятаю ті осінні післяобіддя, коли після закриття ткацької майстерні моя тітка та її подруги розпускали своє довге волосся та сідали на стовбури креп-мирту, що ліниво лежали на поверхні води. Квіти креп-мирту, що нісся вітром, утворювали килими сливово-червоних квітів, що мерехтіли в ніжному сонячному світлі. Ця картина була справді поетичною, прекрасною, немов з казки.

Село Тхінь Са порізане невеликими провулками. Ці чарівні та спокійні провулки обрамлені ретельно та майстерно підстриженими живоплотами. Гладкі, зелені живоплоти, залиті чистим, смарагдово-зеленим осіннім сонцем, проростають ніжними молодими пагонами. Трикімнатні солом'яні будинки з вікнами з полірованого бамбука розташовані в кінці цих зелених стежок з живоплотів. Ці живоплоти перетинають береги річок, забарвлені золотистими відтінками листя та запашної хурми.

Невеликий провулок вирує життям з настанням осені.

Серед мерехтливого осіннього сонця можна відчути насичені аромати та пахощі дому.

Я чув ніжний подих осені у прохолодному вітерці. Я відчував п'янкий аромат стиглої хурми на довгому, розпущеному волоссі дівчат із села Тхінь Са. Дотик прохолодного, свіжого повітря рано вранці. Ледь золотистий відтінок на безкрайніх водних просторах, що стікають з величного гірського хребта Джангман. Ледь сором'язливість на рожевих щоках молодих жінок із села Тхінь Са, їхні босі ноги плескаються у воді на березі річки. Червона бабка, гілочка зеленої хризантеми, нитка яскраво-червоних квітів машу та п'янкий аромат грон хурми, що важко звисають уздовж берега річки.

Осінь настала. У вузьких провулках мерехтливе смарагдове сонячне світло ніжно сідає на ніжні плечі молодих жінок. Осінь забарвлює піщані схили золотом і виблискує свіжими кольорами у ласкавому вечірньому вітерці.

Осінь прийшла! Неквапливо запихаючи жменю кукурудзяного попкорну до кишені, насолоджуючись солодкою, безіменною травинкою на язиці, підстрибуючи вузькими провулками, облямованими пишним зеленим очеретом, моє серце спокійне та сповнене такою ж палкою любов'ю, як і в дитинстві. У мерехтливому осінньому сонячному світлі я вдихаю насичений аромат моєї батьківщини.

Рання осінь, 12 серпня 2023 року.

Тонг Фу Са

Джерело