Ткання парчі посеред неосяжного лісу.

QTO - Були дні, коли я блукав під нескінченним осіннім вітром, що дув горами та лісами прикордонного регіону. Вздовж дороги, що ніби текла у квітневому сонці, білі квіти тунгу рясно розквітали на схилах пагорбів, полях або сором'язливо притулившись біля карнизів будинків на палях народів Бру-Ван К'єу та Па Ко. Незаймані білі квіти тунгу випромінювали п'янкий аромат, запрошуючи хлопців та дівчат Бру-Ван К'єу та Па Ко, одягнених у барвисту парчу, зустрітися біля струмка або на полях. Квіти викликали спалах світла в умах багатьох ремісників, повертаючи спогади про злети та падіння парчового ткацтва, історію таку ж величезну, як гірський хребет Чионг Сон, що приховував народи Бру-Ван К'єу та Па Ко.

Стоячи під пологом білого та рожевого цвіту дерева Чау, що нагадує рожево-білі хмари, що пливуть з далеких гірських вершин, спочиваючи на вузлуватих, шорстких стовбурах гір Труонг Сон, ремісник несе кошик парчевих тканин на ринок Кхесань, розповідаючи про те, як у ті часи, коли народ Бру-Ван К'ю припинив свої міграції після незліченних сезонів землеробства, щоб заснувати села, повітря наповнювало клацання та стукіт ткацьких верстатів, що ткали парчеві тканини.

Заглянувши крізь вікно будинку на палях, можна побачити народ Бру-Ван К'єу, як старих, так і молодих, захоплених ткацтвом з шовку та ниток, створюючи чудові парчеві тканини, що нагадують кольори гірських квітів. Під час таких свят, як церемонія посадки рису, церемонія інавгурації, церемонія обміну рисом, церемонія поїдання нового рису, церемонія відкриття зерносховища тощо, парчеві тканини займають центральне місце, коли юнаки та жінки співають і танцюють у своїх парчевих костюмах.

Люди похилого віку використовують парчеву тканину, щоб обмотати своє тіло; люди середнього віку використовують сорочки та штани для зручності під час роботи в полі; молоді чоловіки використовують пов'язки на стегнах, щоб похизуватися своїми м'язами, демонструючи хоробрість та відвагу дітей гір та лісів. Жінки ж використовують блузки та спідниці. Щоб ткати сорочки, штани, пов'язки на стегнах та спідниці, народ бру-ван к'єу носить кошики глибоко в ліс, щоб знайти лісові дерева для пряжі та ткання тканини. Ткане полотно біле, тому вони продовжують ходити в ліс, щоб знайти листя та коріння для змішування та фарбування, причому основними кольорами є чорний та червоний.

Протягом незліченних сільськогосподарських сезонів сучасний, динамічний темп життя поступово постукав у двері багатьох будинків на палях у селах етнічної меншини Бру-Ван К'єу. Люди похилого віку в цих селах досі плекають свою етнічну культурну ідентичність і продовжують носити традиційний одяг з парче, але молоде покоління з його динамічним способом життя більше не цікавиться парчею… Ось чому багато ткацьких верстатів з парчею з часом вкрилися пилом.

Майстер Хо Ван Хой навчає мистецтву ткацтва парчі молодь етнічної групи Па Ко в комуні Ла Лей - Фото: SH

Під час моїх мандрів прикордонним регіоном я зустрів ремісника Хо Ван Хоя в селі Па Нхо, комуна Кхесань. Ремісник Хо Ван Хой розповів: «Зіткнувшись із занепадом і зникненням традиційного ремесла ткацтва парчі з часом, він вирішив знайти села народів Бру-Ван К'єу та Па Ко, щоб зустрітися з ремісниками та навчитися ремеслу. На створення першого одягу, який він зробив сам, знадобилося кілька тижнів».

Наразі його репутація майстра парчового ткацтва поширилася на багато сіл етнічних меншин Бру-Ван К'єу та Па Ко. Однак, майстер Хо Ван Хой ніколи не задовольняється своїми досягненнями.

У 2020 році, дізнавшись, що пані Доан Тхі Нга, досвідчена експертка з традиційного ткацтва парчі народу Па Ко, який проживає в селі Ку Тай 2, комуна А Бунг (нині комуна Ла Лей), викладає ткацтву парчі в комуні А Бунг, ремісник Хо Ван Хой знайшов її, щоб навчитися цьому ремеслу. За його словами, парча етнічної групи Па Ко відрізняється від парчі народу Бру-Ван К'єу, починаючи від ткацького верстату та техніки ткацтва і закінчуючи візерунками, мотивами та домінуючими кольорами.

Оволодівши мистецтвом парчового ткацтва, майстер Хо Ван Хой присвятив свою душу та зусилля дослідженню та вдосконаленню парчового ткацького верстата народу Па Ко. Після цих удосконалень парчовий ткацький верстат Па Ко став вертикальним. Це дозволило ткати сидячи, що призвело до швидшого ткацтва, ширшого асортименту парчових виробів, чіткіших візерунків та дизайнів, а також до можливості задовольнити потреби ширшого кола користувачів.

Для етнічних груп Бру-Ван К'єу та Па Ко музичні інструменти, народні пісні та парчові костюми вважаються душею їхньої культури, що сприяє її унікальним характеристикам, які були збережені, захищені та передані з покоління в покоління. Наразі ремісники тихо зберігають цю «душу», щоб продовжувати навчати мистецтву парчового ткацтва молоде покоління. Потім, під час фестивалів, святкувань або сезону цвітіння білого тунгу, народ Бру-Ван К'єу та Па Ко, молоді та старі, чоловіки та жінки, одягають свої парчові костюми та пливуть під мелодії народних пісень серед гір та гірських перевалів.

Сі Хоанг

Джерело: https://baoquangtri.vn/van-hoa/202604/det-tho-cam-giua-dai-ngan-67433e0/