В'єтнамське кіно досліджує місцеву культуру.

VTV.vn - У контексті того, що в'єтнамське кіно вступає в період швидкого зростання, коли щороку в кінотеатрах виходять десятки кінопроектів, питання ідентичності стає дедалі актуальнішим.

Нещодавно вийшла серія в'єтнамських фільмів, що досліджують місця дії та історії, пов'язані з місцевою культурою, що створило помітну тенденцію на ринку, отримало велику підтримку глядачів та досягло успіху в прокаті. Від «Небесних скарбів», «Запаху Фо», «Одержимих трупом 2» до «Пхі Фонг: Кривавий демон священного лісу », «П'ятипалої свині», «Короля-шкаралупу » тощо, кожен твір обирає унікальний культурний зріз для розповіді своєї історії – іноді народні вірування, іноді регіональне життя або легенди, що передаються з покоління в покоління. Найближчим часом очікується, що такі проекти, як «Дух-охоронець: Таємниця гробниці короля Діня », «Детектив Кієн: Золоте прокляття», «Вежа бога вогню» тощо, продовжать шлях виведення в'єтнамської культури на великий екран, орієнтуючись як на молоду вітчизняну аудиторію, так і на міжнародний ринок.

Похоронні сцени гірських жителів створюють візуальний ефект у фільмі «Пхі Фонг».

Печера Тхам - унікальна гірська стежка на північному заході В'єтнаму.

Багато режисерів вирішили повернутися до своєї місцевої культури як творчої осі для формування власного унікального стилю. Ця подорож вимагає мужності, стриманості та духу відданості.

Спільною рисою цих фільмів є те, що місцева культура стає основним елементом, який надає їм унікальності та глибини. За словами режисера Фі Фонга, режисера фільму «Кривавий демон священного лісу », без культурних елементів фільм був би лише чистою розвагою. «Культура — це основа. Вона надає історії глибини та можливості розвиватися далі», — заявив режисер До Куок Чунг.

Будинок у фільмі "Одержимі трупом 2" збудовано у стилі, типовому для південно-західного регіону В'єтнаму.

Режисер Лу Тхань Луан, завдяки успіху своєї серії фільмів про надприродне, таких як «Пес-привид», «Кіт-дух» та «П'ятипала свиня», також вважає, що культура відіграє важливу фундаментальну роль у переконливості історії. Коли глядачі розпізнають знайомі елементи, вони з більшою ймовірністю повірять історії, і таким чином їхні емоції стають сильнішими.

Режисер Дук Тхінх та акторський склад фільму "Trum So".

Режисер Дук Тхінь вважає, що кіно збідніє, якщо кінематографісти будуть ганятися лише за популярними смаками. «Якщо глядачам подобається лише кілька формул, а десятки режисерів наслідуватимуть цей приклад, ринок втратить своє різноманіття. Ніколи не висміюйте жоден творчий шлях. Кінематографу потрібне різноманіття, і найбільше від цього виграє глядач», – сказав він. За його словами, місцеву культуру не можна зводити до простих декоративних елементів. Що ще важливіше, кожен режисер повинен підтримувати свій унікальний стиль. Коли кінематографісти губляться в гонитві за трендами, кіно втрачає не лише свою індивідуальність, а й жанрове багатство.

Режисер Ле Тхань Сон поєднує прибережну культуру у своєму фільмі «Скарб, посланий небесами».

Поділяючи таку ж точку зору, режисер Ле Тхань Сон, який зняв фільм «Небесами дарований скарб », вважає, що культура справді має цінність лише тоді, коли вона стає невід'ємною частиною структури сценарію. «Культура має бути задіяна в конфлікті, у психології персонажів. Тільки тоді вона по-справжньому оживе, а не буде просто декоративним елементом», – наголосив він. З цієї точки зору, ідентичність більше не є додатковим фактором, а стає основою, що визначає глибину твору.

Використання місцевої культури, очевидно, стає помітною перевагою в'єтнамського кінематографа, допомагаючи створювати самобутність та глибину в його творах. Однак це пов'язано з дуже суворими обмеженнями, з якими стикаються кінематографісти. Насправді, найскладніший аспект полягає не в тому, чи включати культурні елементи, а в тому, як їх правильно використовувати. Якщо її надмірно використовувати, культура може легко перетворитися на важкий шар інформації, уповільнюючи розповідь та перевантажуючи глядачів. І навпаки, якщо її використовувати поверхово, твір швидко втратить свою унікальну ідентичність і стане прісним на ринку. Тому найбільшим викликом для режисерів сьогодні є не пошук матеріалу, а збереження стриманості – делікатна, але вирішальна грань, яка визначає життєздатність фільму.

Кінорежисер До Куок Чунг, відомий своїм фільмом «Пхі Фонг: Кривавий демон священного лісу », розповів, що його процес створення фільму розпочався з тривалих поїздок до північного гірського регіону. Там він усвідомив реальність: народна культура не існує в єдиному стандартному варіанті, а завжди має багато варіацій та різних способів розповіді історії. Тому команда вирішила створити вигадане село, але таке, яке буде сформоване з багатьох реальних елементів – від одягу та звичаїв до вірувань. Такий підхід допомагає зберегти відчуття автентичності, уникаючи суперечок щодо культурної репрезентації. Це розглядається як спосіб узгодити художню творчість з відповідальністю за збереження та просування культури.

Коли спецефекти, технології чи фінансові ресурси ще не можуть зрівнятися з ресурсами великих кіноіндустрій, багато в'єтнамських режисерів обрали шлях дослідження місцевої культури. Це не просто імітація, а творчий простір, де кожна деталь має бути перетворена на художню цінність.

Режисер Лу Тхань Луан, використовуючи інший підхід, вирішує глибоко зануритися в окремі регіони. Для нього кожен фільм – це як навчання з нуля. «Я не позичаю. Я подорожую, переживаю, а потім розповідаю свою історію. У В'єтнамі все прекрасне, але не все підходить для фільму», – каже він. Цей процес не обмежується лише спостереженням; він передбачає безпосередню участь у житті, від звичаїв і ритуалів до поведінки людей. Цей досвід допомагає створити кінематографічний простір з глибиною, а не просто поверхневе відтворення.

Режисер Лу Тхань Луан разом зі своєю командою досліджував кхмерську культуру, інтегруючи її в історію фільму «П'ятипала свиня».

З практичної точки зору, використання місцевої культури — це не швидкоплинна тенденція, а стратегічний напрямок. У контексті прагнення в'єтнамського кіно до виходу на міжнародний ринок культура є важливим «паспортом». Однак, щоб ефективно використовувати її, кожен режисер повинен розпочати довгий шлях: від досліджень та досвіду до вдосконалення та творення. Немає єдиної формули, немає скороченого шляху, лише одна спільна точка: чесність з культурою та з самим собою. Бо зрештою, кіно — це не лише зображення чи техніка. Це також про те, як нація розповідає свою власну історію мовою емоцій, пам'яті та ідентичності.

Джерело: https://vtv.vn/dien-anh-viet-khai-thac-van-hoa-ban-dia-100260521091922891.htm