Прагнення до миру та національного возз'єднання.

Щодо композитора Хоанга Вана, ми вже добре знайомі з його музикою , але ця інформація змушує нас ще більше пишатися ним. Композитор Хоанг Ван має понад 700 музичних творів, визнаних Всесвітньою документальною спадщиною. 10 квітня 2025 року в Парижі (Франція) Виконавча рада ЮНЕСКО одноголосно погодилася включити в'єтнамську «Колекцію композитора Хоанга Вана» до списку «Пам'ять світу».

Так, бути вписаним у «Пам'ять світу » означає, що музика Хоанг Вана була запам'ятана людством і тепер закарбована в його пам'яті.

Боротьба за національне возз'єднання офіційно розпочалася в 1954 році. У Північному В'єтнамі з 1954 по 1961 рік виник музичний жанр, присвячений боротьбі за возз'єднання. Цей жанр був дуже популярним на Півночі, створюючи позачасові твори. Донині ці твори все ще виконуються співаками та користуються популярністю у великої кількості шанувальників.

Твір « Ханой, Хюе, Сайгон» композитора Хоанг Вана належить до музичного руху боротьби за національне возз'єднання та був написаний композитором у 1961 році. Щодо цього твору, варто згадати невелику історію: у 1960 році поет Ле Нгуєн написав вірш «Ханой, Хюе, Сайгон». Композитор Хоанг Ван прочитав цей вірш, знайшов його підходящим для себе, переробив його, зробивши коротшим, оскільки вірш був трохи задовгим, і написав однойменний музичний твір.

Це лірична, прониклива та зворушлива пісня. Текст лаконічний, але музика підносить його, надаючи йому потужного впливу:

Ханой Хюе Сайгон

«На нашій батьківщині сонячне світло червоне, як шовк».
Понад тисячу років тісних зв'язків між двома регіонами.
Як гілки, що ростуть від спільного кореня.
Як брати нашої доброї матері В'єтнаму!

Ох, ох, ох, ох, ох, ох, ох.....
Хюе, що в самому серці Центрального В'єтнаму, з його Ароматною річкою та чарівним звучанням народних пісень.
Ми повстали! Сьогодні осінь, сповнена криків ненависті!
Хюе тримається за руки із Сайгоном та Ханоєм біля гірського хребта Чионгшон, сяючи вірою та любов'ю.
О! Сайгон лунає невгамовними піснями Півдня, ведучи шлях і йдучи позаду!
Пелюстки лотоса залишаються яскравими за кольором, а обітницю досі пам'ятаю, вона глибоко закарбувалася в моєму серці.

Це Південь! Неприступна фортеця нашої Вітчизни!
Річка Меконг сяє золотими іменами.
Славне місто Хошимін
"Голос людини, яку носять у своєму серці!"

Багато поколінь співаків, включаючи деяких найвідоміших імен, виконували цю пісню з великим успіхом. В результаті багато поколінь слухачів на Півночі запам'ятали її, бо дуже люблять.

Я зустрів композитора Хоанг Вана лише один раз. Це було на літературній конференції в Тайніні невдовзі після мирного договору. Хоанг Ван тоді вже був дуже відомим, а я був ще молодим поетом. Після конференції, повертаючись до Сайгону, я випадково зустрів його, коли автобус зупинився, щоб пасажири випили. Оскільки я представив доповідь, Хоанг Ван упізнав мене. Він дуже тепло зі мною поспілкувався. Його скромна поведінка справила на мене незабутнє враження.

Щодо композитора Trịnh Công Sơn та його позачасової пісні «Huế Sài Gòn Hà Nội», я почув її лише після звільнення та повернення до Сайгону. Коли я вперше її почув, я був одразу полонений та зачарований. Тоді друг подарував мені старий, але все ще хороший касетний плеєр. Я знайшов «Пісні жовтої шкіри» гурту Trịnh Công Sơn, і куди б я не йшов, ми з поетом Нго Тхе Оанем носили касету з гуртом і слухали її цілий день.

Той гурт виконав пісню «Хюе, Сайгон, Ханой». Не тільки ми слухали, але й багато інтелектуалів та митців з Ханоя, які приїхали до Сайгону, також з великим ентузіазмом слухали музику Чінь Конг Сона. Якщо «Хюе, Хюе, Сайгон» Хоанг Вана була ліричною та щирою, то «Хюе, Сайгон, Ханой» Чінь Конг Сона була насиченою та сповненою туги:

Хюе Сайгон Ханой
Автор: Чінь Конг Сон

«Хюе, Сайгон, Ханой, моя батьківщина, чому ви досі здається таким далеким?»
Хюе, Сайгон, Ханой – чому після стількох років вони досі такі байдужі?
О, В'єтнаме, скільки ще люди будуть сидіти тут, згадуючи та сумуючи одне за одним?
Мільйони ніг, мій любий, мільйони ніг, о три регіони, повстають у революції!
Настав час об'єднати наші серця.
Молоді люди повинні робити кроки першопрохідцями.
Від півночі до півдня всі з нетерпінням чекають горіння печі.
Смолоскипи палали радістю свободи.
Дорога до в'язниць
Чи будемо ми завтра будувати школу чи проводити ярмарок?
Наші люди повертаються до сільського господарства, маючи достатньо їжі та одягу.
Руки, що допомагають будувати націю, руки, що творять.
Старі образи зникли.
Ми збудували дах над нашим будинком і додали фруктів у наш сад.
Дозволь мені піднятися на вершину гори, щоб заспівати радісну пісню кохання.
Північний, Південний та Центральний В'єтнам, об'єднаймося в одне ціле!
Прорив кордону для розширення дороги.
«Будуємо мирну націю»

Таким чином, приблизно через 11 років після того, як у Ханої була створена пісня Хоанг Вана «Hanoi Hue Saigon», у Сайгоні з'явилася пісня Чінь Конг Сона «Hue Saigon Hanoi». Чінь Конг Сон був дуже сміливим, коли написав пісню «Hue Saigon Hanoi», погодившись з тим, що його переслідуватимуть і навіть ув'язнять.

І обидві пісні, одна у виконанні Хоанг Вана, інша у виконанні Чінь Конг Сона, збереглися донині, і, звісно, для наступних поколінь.

Тхань Тао

Джерело: https://baoquangngai.vn/van-hoa/202505/khat-vong-hoa-binh-thong-nhat-dat-nuoc-d790989/