«Зелений будинок» плекає мрії.

Гуманітарні цінності в серцях кожного офіцера та солдата прикордонної служби в прикордонних та острівних районах зробили життя сиріт та дітей з особливо складними обставинами схожими на «соняшники», що гріються на сонці, даючи їм можливість розвивати своє майбутнє.

Майор Цао Тхань Лук, керівник групи масової мобілізації на прикордонній станції Бат Мот, допомагає дітям майора Ві Ван Нята з навчанням.

Ці «батьки» у військовій формі вважаються сильною системою підтримки для сиріт та дітей з неблагополучних сімей у віддалених районах та на островах. Ці діти ростуть в оточенні любові та матимуть світле майбутнє. Історії про «дітей, усиновлених прикордонними постами», ще більше зміцнюють солідарність між військовими та цивільними, продовжуючи прекрасну історію цих «соняшників», що ніжаться на сонці.

Історія про "Усиновлену дитину поліцейської дільниці"...

Це історія 10-річної давності про Ві Ван Тханга та Хоанг Ван Туата, обох народжених у 2006 році в селі Пунг, комуна Там Чунг (район Мионг Лат), яких прийняв та вихував прикордонний пост Там Чунг. Двоє хлопчиків, тайської етнічної групи, мали різні обставини, але обидва були дуже жалюгідними. Підполковник Данг Мінь Сон, командир батальйону навчально-мобільного батальйону (Командування прикордонної охорони провінції Тхань Хоа ), яскраво пам'ятає день, коли він працював на посту та прийняв двох хлопчиків, щоб виховувати їх як власних дітей.

Розповідаючи історію цих стосунків між батьком і сином, пан Сон розповів: «Під час моєї роботи на прикордонному посту Там Чунг я помітив, що багато дітей стикаються з важкими обставинами, їхні батьки рано померли, залишивши їх без родичів, на яких можна було б покластися. Ці діти росли, як бур’яни в лісі, без належної освіти чи керівництва. Серед них був Ві Ван Тханг, батько якого був наркоманом, який помер від ВІЛ/СНІДу. Після смерті батька його мати повернулася до рідного міста в Сон Ла , а він переїхав жити до свого дядька та дідуся по батьківській лінії. Їхня сім’я також була дуже бідною, тому вони не могли йому особливо допомогти».

Як і Тханг, Туат також втратив батька; його мати зібрала валізи та поїхала на роботу, повертаючись лише зрідка. Він живе зі старшою сестрою та літньою бабусею, покладаючись на тіток та дядьків у всіх своїх щоденних потребах. Їхнє бідне життя, з недостатньою кількістю їжі та одягу, робить мрію про школу дедалі віддаленішою, хоча обидві дитини розумні, кмітливі та прагнуть навчатися.

Зворушений тяжким становищем дітей, пан Сон підбадьорив їх та звернувся до родини та місцевої влади з проханням про дозвіл взяти двох дітей на прикордонний пост для безпосереднього догляду та навчання. За підтримки партійного комітету та командування прикордонного поста Там Чунг, після обговорень та звіту перед партійним комітетом та командуванням провінційної прикордонної охорони, вони погодилися взяти двох дітей на пост та підтримувати їхнє навчання до закінчення 12 класу. Відомо, що у 2013 році прикордонний пост Там Чунг став першим підрозділом у провінції, який прийняв дітей з особливо складними обставинами для догляду на посту, що поклало початок програмі «Усиновлені діти прикордонних постів», яка була впроваджена та розширена командуванням провінційної прикордонної охорони.

Живучи з "татом" Сином та іншими "татами" і дядьками в підрозділі, двоє хлопчиків отримали власну кімнату, навчальний куточок з усім необхідним приладдям... і отримували любов і турботу щодо харчування, сну, освіти та навчальних порад. Відколи двоє дітей переїхали жити до них, прикордонний пост Там Чунг став набагато щасливішим. Однак, прийняття дітей до життя та навчання також зробило життя прикордонників складнішим, насиченішим і навіть тривожнішим. Щодня, незалежно від палючого сонця чи сильного дощу, вони призначають людей, які чотири рази на день відвозять дітей до школи, готують їжу та забезпечують достатній сон. Вечорами вони запалюють лампи, щоб направляти та навчати дітей у навчанні. У вихідні, свята та Тет (місячний Новий рік) офіцери та солдати прикордонного поста Там Чунг готують подарунки для дітей, щоб вони відвідали своїх родичів, а потім повертають їх на пост.

Від жалю до знедолених дітей до зростаючої любові, прихильність солдата до своїх двох дітей зростала день у день, стаючи нічим не відрізняючись від батьківської любові. Початкова незнайомість дітей з уставими та діяльністю підрозділу поступово зникла завдяки турботі, керівництву та підтримці «тата» Сона, а також інших «татів» та дядьків на заставі. Туат і Тханг стали дисциплінованими, виконуючи свої завдання вчасно, більше не ходячи до річки чи струмка купатися самостійно; вони працювали разом, доглядаючи за квітником та декоративними рослинами. Після роботи вони із задоволенням займалися спортом, вчилися співати тощо.

Не розчарувавши свого «батька» Сина та інших офіцерів, Тханг і Туат досягли чудових академічних результатів. Протягом багатьох років Тханг був старостою класу, а Туат – віце-президентом з академічної роботи. Обидві дитини також досягли успіхів у співі та розповіданні історій, особливо історій про президента Хо Ши Міна та пісень про прикордонників. У 2015 році Туат посів перше місце в районному конкурсі оповідань про моральний приклад Хо Ши Міна. У наступному 2023-2024 навчальному році обидві дитини навчатимуться у 12-му класі середньої школи Муонг Лат і продовжують прагнути здійснити свою мрію стати прикордонниками. Їхні досягнення – результат постійних зусиль та наполегливої ​​праці, «солодка винагорода» за віддане керівництво та інструктаж офіцерів і солдатів прикордонного посту Там Чунг протягом минулого часу. Під час розслідування ми дізналися, що на момент усиновлення двох дітей на прикордонному посту, прикордонний пост Там Чунг також надавав підтримку п'ятьом іншим дітям у селах, видаючи кожній дитині 500 000 донгів на місяць, що виплачувалося із зарплат офіцерів та солдатів.

Зміцнення дружніх зв'язків у прикордонних районах.

Подолавши понад 100 км, ми прибули до будинку майора Ві Ван Нята, загиблого солдата та колишнього офіцера відділу боротьби з наркотиками та запобігання злочинності Командування прикордонної охорони провінції Тхань Хоа, який загинув під час виконання службових обов'язків. Запалюючи ладан біля вівтаря мученика Ві Ван Нята, у всіх навернулися сльози на очі, коли вони згадували відданого прикордонника, який пожертвував своїм життям за виконання свого обов'язку у 2019 році. Майор Цао Тхань Лук, керівник групи масової мобілізації на прикордонному посту Бат Мот, поділився: «Після смерті майора Ві Ван Нята прикордонний пост Бат Мот обговорив з його родиною та виконав процедури усиновлення його двох дітей, Ві Тхị Транг Нхі (народився у 2015 році) та Ві Тхị Транг Нунга (народився у 2018 році), як прийомних дітей посту, надаючи їм щомісяця 700 000 донгів на дитину до закінчення 12 класу. Партійний комітет та командування прикордонного поста Бат Мот призначили конкретних осіб для регулярної допомоги дітям у навчанні, повсякденному житті та контролю за їхньою ситуацією». Наразі я беру на себе цей обов'язок від іншого офіцера, якого перевели на іншу посаду.

Ві Ван Тханг та Хоанг Ван Туат (крайні праворуч) разом зі своїми друзями отримують нагороди за 2017-2018 навчальний рік у міжшкільній школі Там Чунг. Фото: Мінх Сон

Оскільки у дітей все ще була мати, пані Луонг Тхі Чон, вчителька дитячого садка комуни Бат Мот, вони жили з матір'ю та бабусею. У 2021 році пані Чон перевелася до дитячого садка міста Тхуонг Суан, і діти переїхали з матір'ю до міста для легшого навчання та повсякденного життя. Хоча майор Цао Тхань Лук та родина дітей були далеко, вони підтримували зв'язок, частково з почуття відповідальності за свою посаду, а частково з вдячності загиблому товаришу. Міцні обійми між прийомним батьком Цао Тхань Луком та його дітьми під час їхніх візитів змусили багатьох людей відчути щиру прихильність та відповідальність цього офіцера та солдата перед дітьми та людьми у цьому віддаленому прикордонному регіоні — рідкісний та дорогоцінний зв'язок. Сміх трьох зігрівав наші серця та наповнював нас захопленням цими солдатами армії Хо Ши Міна, які живуть для інших, не лише захищаючи мир Вітчизни вдень і вночі, але й виховуючи та піклуючись про майбутні покоління у цьому складному та викликаному прикордонному регіоні.

Від історії "батька" Сина до змістовної програми.

Натхненне гуманістичним значенням історії «батька» Сона, а також офіцерів та солдатів прикордонного посту Там Чунг та його двох прийомних синів, Тханга та Туата, Командування провінційної прикордонної охорони оцінило цей досвід та скерувало його впровадження в усіх силах. Початкові результати вже досягнуті, що призвело до позитивних змін у мобілізації громадськості для участі в рішучому захисті кордону, одночасно формуючи імідж армії Хо Ши Міна, сприяючи довірі серед місцевого населення, а також отримавши визнання та високу оцінку від Центральної військової комісії. У 2014 році Політичний відділ Командування прикордонної охорони організував загальнонаціональний запуск програми «Допомога дітям у навчанні». Дотримуючись вказівок вищого керівництва, Командування провінційної прикордонної охорони доручило своїм підпорядкованим прикордонним постам визначити учнів у прикордонних та прибережних районах, де розміщені прикордонні пости, які походять з неблагополучних сімей, але все ще прагнуть досягти успіхів у навчанні, щоб спонсорувати їх у рамках програми «Усиновлені діти прикордонного посту» для всіх офіцерів та солдатів. Наразі прикордонні пости під керівництвом Командування провінційної прикордонної охорони спонсорували 41 дитину.

Для забезпечення ефективної реалізації програми «Усиновлені діти прикордонних постів», Командування провінційної прикордонної охорони зосередилося на керівництві, спрямовуванні та керівництві відділами та підрозділами для розробки планів подальшого сприяння її реалізації практичним, ефективним та гуманним чином, що відображає в'єтнамську традицію «взаємної підтримки та співчуття». Вони переглянули та склали списки дітей, що перебувають під опікою, та створили досьє на усиновлення на прикордонних постах, забезпечуючи точність та орієнтацію на правильних бенефіціарів. Вони також продовжували сприяти поширенню інформації в підрозділах та районах, мобілізуючи всіх офіцерів та солдатів для активної участі та внесення своїх зусиль і коштів у програму з найвищим рівнем добровільності, обізнаності та відповідальності. Одночасно зміст програми був включений до регулярних резолюцій керівництва та спеціалізованих планів, щоб забезпечити адаптацію її реалізації до умов підрозділу. Протягом усього процесу впровадження проводяться регулярні перевірки, моніторинг та подальші дії, а відділи та підрозділи організовують огляди та підсумовують результати для отримання висновків. Це призвело до глибшого розуміння серед кадрового складу та членів партії в установах та підрозділах гуманітарного значення програми та до більших зусиль для ефективного виконання своїх обов'язків. Впровадження та розширення програми створили сприятливі умови для дітей та онуків, щоб вони могли відвідувати школу, продовжувати свою освіту та професійну підготовку, втілювати свої мрії, сприяти підвищенню інтелектуального рівня народу, покращувати їхній рівень життя, а також зміцнювати солідарність і тісні зв'язки між офіцерами та солдатами прикордонної служби та народом, який живе вздовж обох ліній кордону, працюючи разом для побудови миру, дружби, співпраці та розвитку. Програма була визнана та високо оцінена партійними комітетами, органами влади, відомствами, організаціями та населенням регіону.

Виховувані з любов'ю та живучи у військовому середовищі, їхні мрії плекаються, чекаючи дня, коли вони зможуть втілитися в життя.

Ле Ха - Хоанг Лан

Урок 2: Зміцнення довіри та прихильності між людьми, які живуть уздовж двох ліній кордону.

Джерело: https://baothanhhoa.vn/quoc-phong-an-ninh/chien-si-quan-ham-xanh-nuoi-duong-nhung-choi-non-noi-bien-gioi-hai-dao-bai-1-ngoi-nha-xanh-nuoi-duong-uoc-mo/188829.htm