Слідкуйте за дитиною, щоб знайти слова на мисі Ка Мау

У школі в Ка Мау майже 80% учнів їздять до школи водним транспортом, оскільки з багатьох причин батьки змушені ходити до школи разом зі своїми дітьми.

У початковій школі №2 у комуні Дат Муй, округ Нгок Хієн, провінція Камау, навчається 350 учнів, майже 80% з яких добираються до школи водним транспортом, переважно човном.

Перед воротами початкової школи №2 комуни Дат Муй (район Нгок Хієн) розташовано кілька магазинів, які пропонують послуги з харчування та напоїв, а також гамаки для відпочинку покупців. У цих магазинах завжди багатолюдно з ранку до вечора. Покупцями магазинів здебільшого є батьки, які везуть своїх дітей до школи та зі школи.

Багато батьків у Дат Муй, провінція Камау, чекають на закінчення школи для своїх дітей у кафе біля школи. Фото: Нят Хо

У пані Чем Мі Хієн (село Кай Шеп, комуна Дат Муй, район Нгок Хієн) є онук, який навчається у 3-му класі та щодня їздить до школи на човні.

«Учням дуже важко ходити до школи тут. Їм доводиться прокидатися дуже рано, щоб зібратися до школи. Річка глибока, а вода сильна. Мені некомфортно дозволяти своїй дитині самій кататися на човні, особливо під час сезону дощів. Тому мені доводиться залишати роботу, щоб ходити з ним до школи та доглядати за ним», – сказала пані Хієн.

Майже 80% учнів школи добираються до школи водним транспортом. Фото: Нят Хо

Пані Нгуєн Тхі Вен (селище Кай Мой, комуна Дат Муй, район Нгок Хієн) розповіла, що в неї троє дітей навчаються в початковій школі №2 комуни Дат Муй. Поїздка з її дому до школи на човні займає понад 30 хвилин. Якщо вона дозволить своїм дітям їздити човном, це буде дорого, приблизно від 50 000 донгів на дитину на день, тому вона сама возить своїх дітей, щоб заощадити гроші.

Біля школи було побудовано поромну пристань для посадки та висадки учнів. Фото: Нят Хо

Пані Вен пояснила, як вона ходила до школи зі своїми дітьми та онуками: «Оскільки діти навчаються 2 сесії, я відвожу їх вранці, а потім чекаю до обіду, коли вони закінчують школу, щоб забрати їх. Відвозити їх додому щосесії займає багато часу та грошей. Раніше я також ловила крабів, равликів, працювала за наймом, щоб заробити додатковий дохід. Тепер мені доводиться ходити з дітьми цілий день, мені доводиться кидати роботу, але я мушу з цим змиритися. Я бідна та неписьменна, тому я просто хочу, щоб мої діти навчилися читати та писати, щоб я могла себе забезпечувати в майбутньому».

Пані Ма Бе Ем (селище Цай Мой, комуна Дат Муй), яка також чекає на своїх онуків зі школи, розповіла, що в неї є четверо онуків, які навчаються в початковій школі №2 комуни Дат Муй, їхні батьки працюють далеко і залишають їх на догляд бабусі й дідуся. Щодня, з раннього ранку, коли онуки йдуть до школи, вона також збирає речі та їде з ними, і лише коли онуки повертаються зі школи, вона повертається.

Після школи учні сідають на човни та сампани, щоб повернутися додому. Фото: Нят Хо

Пан Ле Дик Тхань, директор початкової школи №2 комуни Дат Муй, зазначив, що оскільки дорожньо-транспортна інфраструктура в цьому районі ще не повністю охоплена, більшість учнів досі добираються до школи водним транспортом, переважно човном.

«Ходити до школи водою під час відпливу важко, і легко впасти. У дні сильного дощу та вітру це дуже небезпечно, бо багато дітей не вміють плавати. Крім того, батьки витрачають час і гроші на проїзд, бензин та їжу, чекаючи, щоб забрати та відвезти своїх дітей. Багатьом багатодітним сім’ям буде важко відправити своїх дітей до школи», – поділився пан Тхань.

У дощові дні студентам важко подорожувати. Фото: Нят Хо

За словами пана Тханя, з початку навчального року школа координувала свої дії з місцевою владою, щоб заохотити поромників намагатися їздити у віддалені, менш населені місця для посадки та висадки учнів. Водночас школа заохочувала батьків з мотоциклами підтримувати батьків без мотоциклів на тому ж маршруті, надаючи учням транспорт, щоб усі учні дісталися до школи.

Джерело: https://dantoctongiao.laodong.vn/van-hoa-kien-truc/theo-con-tim-chu-tai-mui-ca-mau-1407252.html