Слідкуйте за дитиною, щоб знайти алфавіт на мисі Кабау.

В одній школі в Кабау майже 80% учнів добираються до школи водним шляхом з різних причин, які змушують батьків супроводжувати своїх дітей.

У початковій школі № 2 Дат Муй в окрузі Нгок Хієн провінції Камау навчається 350 учнів, майже 80% з яких добираються до школи водним транспортом, переважно човном.

Перед воротами початкової школи Дат Муй №2 (район Нгок Хієн) розташовано кілька кіосків з їжею та напоями, де є гамаки, де можна відпочити. Ці кіоски завжди переповнені з ранку до вечора. Покупці — це переважно батьки, які підвозять і забирають своїх дітей зі школи.

Багато батьків у Дат Муй, провінція Камау, чекають, поки їхні діти закінчать школу, біля кіоску з напоями неподалік школи. Фото: Нят Хо

У пані Чем Мі Хієн (село Кай Шеп, комуна Дат Муй, район Нгок Хієн) є онука, яка навчається у 3-му класі школи та щодня їздить до школи човном.

«Учням дуже важко дістатися до школи тут. Їм доводиться прокидатися дуже рано, щоб підготуватися. Річка глибока, а течія сильна, тому мені незручно відпускати мою онуку саму на човні, особливо під час сезону дощів. Тому мені доводиться залишати роботу, щоб ходити з нею до школи та доглядати за нею», – сказала пані Хієн.

Майже 80% учнів школи добираються до школи водним шляхом. Фото: Нят Хо

Пані Нгуєн Тхі Вен (село Кай Мой, комуна Дат Муй, район Нгок Хіен) розповіла, що в неї троє дітей, які навчаються у початковій школі № 2 села Дат Муй. Поїздка з її дому до школи на невеликому човні займає понад 30 хвилин. Перевезення дітей поромом було б дорогим, коштувало б близько 50-60 тисяч донгів на дитину на день, тому вона возить їх сама, щоб заощадити гроші.

Поруч зі школою облаштовано поромний термінал для перевезення учнів. Фото: Нят Хо

Пані Вен пояснила причини, чому вона супроводжує своїх дітей та онуків до школи: «Оскільки у дітей два шкільних сезони, я відвожу їх вранці та чекаю, поки вони закінчать школу вдень, щоб забрати їх. Щодня возити їх до школи та зі школи було б надто трудомістким і дорогим. Раніше я ходила ловити крабів, збирати равликів і виконувала різні роботи, щоб заробити додатковий дохід. Тепер, проводячи цілий день з дітьми, я фактично відмовилася від роботи, але мушу. Я бідна та неписьменна, тому я просто хочу, щоб мої діти навчилися читати та писати, щоб вони могли себе забезпечувати в майбутньому».

Пані Ма Бе Ем (селище Цай Мой, комуна Дат Муй), яка також сидить і чекає, щоб забрати своїх онуків зі школи, розповіла, що в неї четверо онуків навчаються в початковій школі № 2 комуни Дат Муй. Їхні батьки працюють далеко і залишають їх з бабусею та дідусем. Щодня, з раннього ранку, коли діти йдуть до школи, вона також пакує свої валізи та їде з ними, повертаючись додому лише тоді, коли вони повертаються зі школи.

Після школи учні сідають на човни та моторні човни, щоб повернутися додому. Фото: Нят Хо

За словами пана Ле Дик Тханя, директора початкової школи Дат Муй 2, через відсутність комплексної дорожньої інфраструктури в цьому районі більшість учнів досі добираються до школи водою, переважно поромом.

«Подорожувати до школи човном під час відпливу складно, що ускладнює посадку та висадку з човна, а також збільшує ризик падіння. Це особливо небезпечно в дні з проливними дощами та сильними вітрами, оскільки багато дітей не вміють плавати. Крім того, батьки витрачають час і гроші на проїзд, бензин та їжу, чекаючи, щоб відвезти та забрати своїх дітей. Багатьом багатодітним сім’ям буде важко відправити своїх дітей до школи», – поділився пан Тхань.

У дощові дні студентам дуже важко пересуватися. Фото: Нят Хо

За словами пана Тханя, з самого початку навчального року школа координувала свої дії з місцевою владою, щоб заохотити операторів човнів намагатися дістатися до віддалених, менш населених районів для перевезення учнів. Водночас школа заохочувала батьків, які мають човни, підтримувати батьків, які не мають човнів на тому ж маршруті, надаючи учням транспорт, щоб усі учні могли дістатися до школи.

Джерело: https://dantoctongiao.laodong.vn/van-hoa-kien-truc/theo-con-tim-chu-tai-mui-ca-mau-1407252.html