Відлуння з давніх часів, з назв місць і сіл.

Дороги, що ведуть до сіл Центрального нагір'я, завжди викликали в мене особливу чарівність. Можливо, це прагнення походить від священності та таємничості неосяжних лісів, від шепоту, зворушливих голосів поколінь предків, що луною відлунюють у назвах землі та сіл…

Вихователька та її учні з дитячого садка етнічної меншини Ко Хо (район Дам Ронг, провінція Лам Донг ).

Пізнього осіннього дня ми повернулися до Зунг К'Нох. Це найпівнічніша комуна округу Лак Дуонг і провінції Лам Донг. Стоячи в самому серці цієї місцевості, я відчував дезорієнтацію та невпевненість, оточений будинками, що небезпечно розташувалися на схилах, та безкрайньою, насиченою зеленню пралісу. Майже 20 років тому, до того, як була побудована дорога Східний Чионг Сон, там жили кільці (гілка цієї етнічної групи).

Люди Ко Хо живуть тут, ізольовані від зовнішнього світу . Вони знають, як покладатися на ліс, жити з ним у гармонії та схилятися перед його священністю та таємницею. Ніхто в громаді не знає, коли їхні предки вперше прибули до Донг К'Но, але кожен може з ентузіазмом розповісти історію свого села та батьківщини. Дехто вважає, що Донг К'Но означає схил поруч із високою рівниною. Інші кажуть, що їхні предки назвали село «Дон К'Но», що означає «священна, легендарна рівнина».

Куди тече струмок Льєнг Лохір? Пані К'Май не знає, як і багато дітей. Ронг Онг Ха Тін, колишній студент Університету Тай Нгуєн, образно висловився: «Кожна крапля води тут впадає в річку Кронг Но, а потім у річку Меконг». Це спонукало нас негайно піти стежкою Східний Труонг Сон, майже 30 км, до берегів річки Кронг Но. Я знав, що ця річка бере початок у регіоні Клонг Клан (пітон у калюжі води), де зустрічаються три провінції: Лам Донг, Кхань Хоа та Дак Лак . Вона звивалася крізь незліченні пороги, високі гори та глибокі яри, щоб тепер постати перед нами у старому селі Да Лонг. Тут річка стає спокійною, повільно тече крізь поетичний старий ліс. Весь простір тихий. Раптом ми помітили великого птаха, який розправив крила над річкою Кронг Но і прямував до вершини гори Чу Ян Сін з боку Дак Лак. Чоловік з племені кіль, який мене провів, пояснив, що це орел, рідкісний вид птахів, який досі живе в Центральному нагір'ї. А мені хотілося голосно крикнути: О Ян Нду, о Ян Мат Тонгай, о Богине Сонця, о Ян Бре, Ян Боном, будь ласка, відправте душу та життєву силу Центрального нагір'я в річку Меконг навіки!

Повертаючись додому пізно вдень, чуючи, як церковні дзвони повільно лунають у тихому просторі, мені раптом захотілося почути луну гонгів «Вă rò nac» або «Pep rơjun», що лунають у ночі.

Залишаючи цю землю, я бажаю, щоб у найближчому майбутньому вона стала привабливим місцем для туристів з усього світу. Майже 60-кілометрова звивиста дорога Далат-Зунгк'Но, розташована серед стародавніх лісів національного парку Бідуп-Нуй Ба, приведе їх до перехрестя Зунгк'Но-Далонг (Дам Ронг), де можна скупатися в гарячих джерелах, а потім перетнути річку Кронг-Но, щоб дістатися туристичної зони озера Лак, перш ніж відвідати місто Буон Ма Тхуот; дорога Східний Чионгшон від Зунгк'Но через Кронг-Бонг до М'Драк веде до землі народу Ба-На в Кронг-Па, Аюн-Па та Кбанзі, батьківщині героя Нупа…

★★★

Наступного дня ми пройшли 30 км через ліс, щоб дістатися до Далонга, Да Тонгу та Да М'Ронга в районі Дам Ронг. Ця місцевість відділена від плато Ланг Біанг гірським хребтом Боном Ломбур (висотою майже 2000 м), також відомим як Слизька гора, тому що в минулому люди з обох боків подорожували дуже слизькою гірською стежкою під час сезону дощів. Це була територія поселень невеликої групи народу Мнонг до 1945 року. Між 1946 і 1948 роками велика кількість народу Мнонг втекла від французів у Даклаку, перетнувши річку Кронг Но, щоб оселитися в долині Дам Ронг (вимовляється як Дам Рон або Дам Ронг народом Кінь). Після 1960 року там зібралося багато народу Сіль з верхів'їв річок Да Додонг, Да Нім і Кронг Но, які осіли там і донині. Тому в Дам Ронгу відбуваються змішані шлюби та культурний обмін між культурами Мнонг та Ко Хо Сіль.

Щоразу, коли я думаю про Дам Ронг, мені завжди спадає на думку епос Дам Сан народу еде. У лексиконі мнонгів та багатьох інших етнічних груп «дам» (вимовляється як «дам» або «дам») означає сильного, міцного, багатого та благородного юнака. «Рунг» мовами мнонгів, кохо та ма означає піклуватися або піклуватися. Отже, «Дам Ронг» розуміється як турботливий юнак. За словами старших жителів регіону Дам Ронг, у давнину люди тут голодували, і їх прихистив юнак з класу дамів, який дав їм їжу та одяг. На згадку про його доброту мнонги в цій місцевості назвали своє село Дам Ронг. Назва району Дам Ронг може бути фонетичною варіацією «Дам Ронг», але назва Дам Ронг більше не має значення пам'яті про доброту давнього народу мнонгів…

★★★

Під час цієї поїздки ми також відвідали Дінь Ван (Лам Ха). Це давня домівка народу Ко Хо Сіл, де розташовані такі села, як Бо Ліенг, Сдіенг Нач, Родонг Сре та Бронг Рет. Мешканці цих сіл здебільшого родичі, що створює згуртовану громаду. Вся територія цих сіл народ Сіл називається Дінь Вал. Походження цієї назви невідоме, і місцеві жителі пропонують різні тлумачення. Мовою Сіл «дінь» означає труба або бамбукова трубка, а «вал» означає «разом» або «спільний». Деякі літні люди в селі Бронг Рет розповідали, що в минулому села в регіоні Дінь Вал проводили свята разом. Вони використовували бамбукові трубки для створення інструменту під назвою «дінь гле» або «дінь кліă», щоб грати музику для молитов до богів та народних пісень своєї етнічної групи. Тому вони вважають, що Дінь Вал означає спільне звучання бамбукових трубок під час фестивального сезону.

Однак, старші жителі села Редонг Сре вважають, що назва Дін Вал посилається на той факт, що всі народи кіль у цій місцевості є родичами, наприклад, користуються однією бамбуковою трубою або одним бамбуковим деревом. Також у цьому селі деякі люди вважають, що топонім Đinh Văn походить від назви Ding Băng (використання бамбукових труб як інструментів для перекриття струмків або водних шляхів для лову риби, подібно до того, як їх використовують в'єтнамці). Таким чином, Đinh Văn може бути в'єтнамською адаптацією слова Ding Val з мови кіль. Хоча Đinh Văn став адміністративною топонімією району Лам Ха, корінні жителі тут досі називають його Ding Val, тому що звучання цієї традиційної топоніми глибоко вкорінене в їхніх прагненнях та способі життя.

Повертаючись до Намбан вздовж верхів'їв річки Камлі, виникає питання: хто назвав цю величезну територію Намбан? Ті з Ханоя, хто прибув найраніше, кажуть, що назва вже існувала, коли вони приїхали. Нещодавно пан Ха Хіеп з хутора Ханг Хот (комуна Ме Лінь) заявив, що його колишнім рідним містом був хутір Нхар Мбар, поблизу району нинішньої лікарні Нам Бан. Тоді (близько 1968 року) солдати Армії визволення вимовляли Нхар Мбар як Нам Бан, як це називається зараз. Мовою кіль Нхар Мбар означає липкий рисовий лист, тому хутір називається хутором липкого рисового листя. Назва хутора з тих часів досі живе в пам'яті людей гір і лісів…

Повертаючись до Далата, ми несли з собою скромну вдачу жителів Центрального нагір'я та незворушні спогади про послання, що їх пошепки, іноді вимовляли вголос, з назв земель і сіл, що передавалися нашими предками.

Джерело: https://baodaknong.vn/tieng-vong-ngan-xua-tu-ten-dat-ten-buon-232432.html