
Військовий конфлікт на Близькому Сході спричинив безпрецедентний енергетичний шок із далекосяжними глобальними наслідками, але він також спонукав країни до створення стійкої енергетичної оборони для своїх економік. Проблема енергетичної самодостатності зараз є головним пріоритетом для багатьох країн, як ключовий фактор забезпечення економічної стабільності та національної безпеки.
Після років перерви з моменту аварії на АЕС Фукусіма-1 у 2011 році, розвиток ядерної енергетики нещодавно повернувся в центр енергетичної політики Японії. Країна щойно оголосила про плани будівництва ще десятків ядерних реакторів, поступово збільшуючи частку атомної енергетики у виробництві електроенергії приблизно до 20% до 2040 року, що вдвічі більше, ніж нинішній рівень.
Відмовившись від ядерної енергетики в листопаді 1987 року після референдуму, проведеного після Чорнобильської катастрофи в 1986 році, Італія нещодавно змінила свою політику. Нижня палата парламенту щойно ухвалила рамковий законопроект про сталий розвиток ядерної енергетики, спрямований на зменшення залежності від зовнішніх джерел.
Поряд із Японією та Італією, багато країн світу вирішили відродити атомну енергетику та прискорити розвиток відновлюваної енергетики. Ці кроки не лише знаменують собою вражаюче повернення атомної енергетики після багатьох років відсутності та підтверджують дедалі важливішу позицію відновлюваної енергетики, але й демонструють рішучість цих країн досягти енергетичної самодостатності.
Не випадково, що ціла низка економік, від Азії до Європи, Америки, Африки та Близького Сходу, терміново коригують свої стратегії енергетичної безпеки. Конфлікт на Близькому Сході виявив притаманні слабкості світової енергетичної системи загалом та багатьох країн зокрема.
Надмірна залежність від імпортного палива поставила економіку у скрутне становище та зробила її вразливою до геополітичних конфліктів. Без самозабезпечення поставок будь-які коливання можуть швидко призвести до дефіциту, порушення виробничих ланцюгів та створення серйозної вразливості. Тому саме виживання економіки залежить від непередбачуваних змінних міжнародного середовища, які важко контролювати.
Щойно операції в Ормузькій протоці, життєво важливому маршруті для транспортування значних обсягів нафти та зрідженого природного газу (ЗПГ), були порушені, світові ціни на нафту миттєво зросли, ланцюг поставок газу був розірваний, а країни, що залежать від імпорту, опинилися у вразливому становищі. Зіткнувшись із цією неочікуваною ситуацією, багато країн швидко запровадили низку контрзаходів, таких як обмеження цін на паливо, залучення стабілізаційних фондів і навіть скорочення споживання. Однак це були лише тимчасові рішення.
Аналітики вважають, що в нинішніх умовах енергетична безпека полягає не лише в підтримці достатньої кількості електроенергії за доступними цінами, а й у самозабезпеченні поставок та здатності протистояти геополітичним коливанням і неочікуваним потрясінням на світовому ринку.
Тому побудова лінії енергетичної оборони має вирішальне значення для економіки. Значення цієї лінії оборони полягає не лише в її негайному реагуванні на кризи, але й у допомозі економіці залишатися стабільною та підтримувати своє функціонування навіть за умов нестабільності світового ринку.
Окрім кризи постачання, спричиненої поточним конфліктом на Близькому Сході, не можна виключати, що світ може пережити й інші енергетичні потрясіння.
Тим часом попит на електроенергію для підживлення економічного розвитку стрімко зростає, особливо з вибуховим зростанням інформаційних технологій, штучного інтелекту (ШІ) та «зеленого» транспорту. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує, що світовий попит на електроенергію зростатиме в середньому на понад 3,5% на рік у період з 2026 по 2030 рік.
Для розвитку штучного інтелекту – головного стратегічного пріоритету – країнам необхідно забезпечити масивне постачання електроенергії для роботи центрів обробки даних та високопродуктивних обчислювальних систем. Тому енергія є життєво важливим «рятівним колом», одним із ключових факторів, що визначають темпи зростання та конкурентоспроможність економіки в найближчі роки.
Поточна криза є одночасно викликом і рушійною силою для країн, які прагнуть прискорити свій енергетичний перехід, прагнучи енергетичної самодостатності. У нестабільному світі це надійна лінія захисту економіки.
Джерело: https://nhandan.vn/tuyen-phong-thu-cho-nen-kinh-te-post967939.html








