Культура державної служби: Немає такого поняття, як «ти» та «я» у неповажному сенсі.

Десятиліття тому автор Дінь Хьюй Хао, обговорюючи в'єтнамські форми звертання, висловив думку: «Два слова «ти – я» (неформальне та неповажне) є найвульгарнішими та найобразливішими у в'єтнамській мові; будь-хто, хто коли-небудь вивчав їх, ніколи не повинен їх використовувати, незалежно від типу людини». А тепер, як не сумно і дивно, ці два слова все частіше з'являються в спілкуванні між багатьма посадовцями та громадянами під час виконання ними своїх обов'язків. Такий стиль звертання явно неприйнятний у так званій «культурі державної служби».

1. У другій половині дня 16 жовтня, відповідаючи пресі, пан Нгуєн Цао Сон, заступник голови Народного комітету провінції Нінь Бінь , підтвердив, що він доручив розслідування заяв про те, що пан Нгуєн Тьєн Зунг, заступник директора Департаменту природних ресурсів та навколишнього середовища провінції Нінь Бінь, використовував нешанобливу мову («ви», «я») щодо мешканців під час виконання службових обов'язків. Раніше, 6 вересня, під час перевірки на місці, присвяченої вибуховим роботам, що завдали шкоди житловим будинкам у комуні Фу Сон, район Нхо Куан, провінція Нінь Бінь, заступник директора Нгуєн Тьєн Зунг зробив недоречні зауваження, неодноразово використовуючи нешанобливу мову («ви», «я») щодо мешканців. Інцидент був зафіксований камерою спостереження мешканця. Мешканка, пані НТТ (1991 року народження, проживає в комуні Фу Сон), також подала скаргу до Народного комітету провінції Нінь Бінь щодо неналежної поведінки пана Нгуєн Тьєн Зунга.

На засіданні Департаменту природних ресурсів та навколишнього середовища, що відбулося вранці 17 жовтня, пан Зунг визнав керівництву департаменту та начальникам відділів, що його поведінка була неналежною. « Фактичне опитування було неточним і суттєво оманливим порівняно зі змістом петиції та скарги громадянина. Хоча я пояснив це родині (пані НТТ), я не отримав їхньої співпраці, що мене дещо розчарувало. Тому дорогою до машини я один чи два рази зробив кілька імпульсивних та неформальних зауважень (використовуючи неформальні займенники, такі як «ти - я» через різницю у віці), як повідомила родина пані Т. і як видно на записі камери», – пояснив пан Нгуєн Тьєн Зунг.

Заступник директора Департаменту природних ресурсів та навколишнього середовища провінції Нінь Бінь додав, що завдяки цьому інциденту він усвідомив, що не зберіг емоційної рівноваги під час спілкування з людьми, що призвело до прикрої помилки. Пан Зунг визнав це уроком і сказав, що він серйозно навчиться з цього досвіду щодо емоційного контролю під час вирішення розбіжностей у спілкуванні з громадянами; він також пообіцяв особисто вибачитися перед родиною пані Т.

Примітно, що простий введення в Google запиту «посадовці роблять недоречні заяви громадськості» видає не один чи кілька, а численні подібні інциденти за участю різних типів посадовців, від районного до виборчого рівня, включаючи не лише керівників департаментів, а й податкових та лісових службовців. Ці інциденти трапляються не нещодавно, а й відбуваються вже багато років.

Наприклад, чотири роки тому преса та громадськість були обурені, навіть вважали неймовірним, зухвалий та вульгарний обмін репліками між високоосвіченою жінкою-посадовцем, доктором філософії та керівником Департаменту природних ресурсів та навколишнього середовища, та місцевими жителями. « Нехай люди йдуть, куди хочуть, якщо немає дороги зараз, то дороги немає. Якщо немає дороги на карті, то дороги немає... Тут не йдеться про людей чи щось інше», – ці рядки з відео, яке на той час стало вірусним у соціальних мережах, шокували багатьох, оскільки вони звучали від жінки, чиновниці з високою посадою та освітою, яку вважають «найвищою в комітеті комуни».

2. Багато років тому доцент Фам Ван Тінь, який колись обіймав посаду генерального секретаря В'єтнамської лінгвістичної асоціації, у статті про ясність в'єтнамської мови, обговорюючи тему «Ви і я: як правильно говорити», наголосив: « Ви і я — поширена пара займенників, що використовуються в'єтнамцями. «Я» (тао) — це займенник першої особи однини, який використовується для позначення себе під час розмови з рівним або підлеглим, виражаючи близькість, комфорт або, в багатьох випадках, конотацію презирства чи зневаги. «Ви» (mày) — це також займенник, який використовується для звернення до рівного або підлеглого, з подібним тоном використання до «я» (тао)».

Багато людей зловживають цією формою звертання, звертаючись до певних груп (молоді, підлеглі, студенти тощо), особливо на великих зібраннях з різноманітною аудиторією (серед слухачів є високопоставлені люди, люди похилого віку, молодь, жінки...).

Пам’ятайте, що в шкільному середовищі необхідно використовувати конкретні, нейтральні форми звертання (вчитель – вчитель/учень – учень, або вчителі використовують «я» та звертаються до учнів «діти» чи «учні»). Надмірна фамільярність шкодить серйозній та зразковій атмосфері, яка потрібна в школах.

«На робочому місці навіть старший, впливовий керівник не повинен мати права говорити все, що забажає. Пам’ятайте, що кожен, досягнувши повноліття (18 років), має право поводитися як громадянин. Те, що вони молодші або належать до молодшого покоління — як дитина чи онук — не означає, що ви можете звертатися до них як завгодно. Вони можуть не реагувати негативно через своє становище чи з ввічливості, але в глибині душі вони не зацікавлені в таких формах звертання».

Десятиліттями раніше, у 1931 році, автор Дінь Хью Хао у своїй статті «Ти – я?», опублікованій у «Чрунг Лап Бао» («Лойальна газета»), випуск 6393 від 17 березня 1931 року, також висловив свою думку: « Два звернення «ти – я» – це два наймерзенніші та найвульгарніші терміни в нашій мові, і, на жаль, вони продовжують існувати в нашій мові вічно, і кількість людей, які їх використовують, зростає з кожним днем».

Авторка Дінь Хюй Хао додала: « Навіть батьки, ті, хто любить і навчає своїх дітей, ніколи не називатимуть їх «ти» (зневажливо). Тому ми чуємо, як вони кажуть лише: «Підійди сюди, нехай твоя тітка тебе поцілує», але ми ніколи не чуємо, щоб хтось казав: «Підійди сюди, дозволь мені тебе поцілувати». І якщо дитина бачить, як батьки звертаються до неї на «ти» та «я», вона більше не наважиться наблизитися до цих батьків». Це чітко показує, що ці два слова є вульгарними і не є мовою порядних людей.

Він підсумував: « Якщо ми не вживемо запобіжних заходів на ранній стадії, я боюся, що вульгарність пошириться далеко і широко. Люди часто починають з того, що жартома вживають вульгарні слова через сором, але потім вживають їх знову і знову, доки не стануть настільки вільно говорити, що забудуть про їхню вульгарність. Слова «ти» та «я» (у зневажливому сенсі) є найвульгарнішими та найобразливішими словами у в'єтнамській мові; кожен, хто коли-небудь вивчав цю мову, ніколи не повинен їх використовувати, незалежно від того, з ким він розмовляє».

3. Таким чином, лише з двох думок двох осіб, яких можна вважати досить обізнаними з в'єтнамською мовою, ми можемо побачити спільну точку зору щодо використання займенників «mày - tao» (ти - я) у зверненні один до одного: хоча вони виражають близькість і комфорт, у багатьох випадках вони носять конотацію презирства або зневаги; їх не слід надмірно використовувати або ототожнювати з надмірною фамільярністю, особливо в середовищах, просторах і контекстах, які вимагають більш шанобливої ​​мови, таких як школи, державні установи, а також між такими особами, як вчителі та учні, батьки та діти, посадовці та громадяни, начальники та підлеглі…

Повертаючись до, здавалося б, зростаючої тенденції «зловживання» неофіційними займенниками «ви» та «я» серед деяких державних службовців та посадовців під час виконання своїх обов’язків, президент Хо Ши Мін якось сказав: « Посадовці — це слуги народу, уряд має служити народу», і « Урядові установи від національного рівня до сіл — усі слуги народу, тобто вони існують для того, щоб виконувати спільні завдання для народу, а не пригнічувати його, як це було під час французького та японського правління. Що б не приносило користі народу, ми повинні зробити все можливе, щоб цього уникнути. Ми повинні любити та поважати народ, тоді народ любитиме та поважатиме нас».

Зрозуміло, що президент Хо Ши Мін часто нагадував «державним службовцям» «уникати будь-якою ціною» поблажливого та зарозумілого ставлення до людей, яке демонстрували заступник голови Департаменту природних ресурсів та навколишнього середовища чи вищезгадана жінка-лікарка. Сьогодні, прагнучи побудувати соціалістичну правову державу народом і для народу, а також побудувати професійну, чесну, сучасну адміністрацію, яка служить народу, окрім доброчесності та етики, культура державних службовців також згадується як необхідна вимога.

Проект «Культура державної служби», схвалений Прем’єр-міністром Рішенням № 1847/QD-TTg від 27 грудня 2018 року, вже п’ять років впроваджується в агентствах, підрозділах та населених пунктах по всій країні. У проекті наголошується, що під час взаємодії та спілкування з громадськістю посадовці та державні службовці повинні завжди виявляти повагу, уважно слухати, надавати вичерпні вказівки щодо робочих процедур та ретельно пояснювати будь-які запитання громадськості. Він також наголошує на принципі «4 прохання, 4 завжди» (будь ласка, привітайтеся, будь ласка, вибачтеся, будь ласка, подякуйте, будь ласка, попросіть дозволу; завжди посміхайтеся, завжди будьте ніжними, завжди слухайте, завжди допомагайте).

Хоча чіткої оцінки ефективності проекту не було проведено, прикриі інциденти, що сталися на державній службі протягом останніх років, чітко демонструють, що зарозуміла та зневажлива мова щодо громадян є неприйнятною в культурі державної служби. Щоб кожен державний службовець справді виправдовував звання «слуги народу», «правила» «чотирьох прохань, чотири завжди» мають бути глибоко вкорінені в кожній людині. І пам’ятайте: виконуючи свої обов’язки, посадовці повинні бути уважними до своїх слів, коли звертаються до людей!

Хонг Ха

Джерело: https://www.congluan.vn/van-hoa-cong-vu-lam-gi-co-chu-may--tao-post269096.html