Кухня Тета далеко

Історія кухні, мабуть, ніколи не застаріє, адже це місце, яке підтримує вогонь, як буквально, так і переносно, для кожного дому та кожної людини.

Стародавні люди вірили, що холодний вогонь означає занепад будинку, тоді як теплий вогонь означав процвітаючий будинок. Якщо будинок не був ні процвітаючим, ні занепадаючим, а загалом середнім, вогонь просто горів рівномірно та наполегливо (це був найпоширеніший випадок).

Говорити про вогонь у переносному сенсі можна нескінченно; тут ми обговоримо лише вогонь у його буквальному сенсі – вогнище кожної в'єтнамської родини в сільській місцевості. Сьогодні мінімальний рівень життя більшості людей щодня зростає, тому предмети домашнього вжитку, такі як газові плити, більше не є розкішшю, не обмежуються містом, а досягли багатьох домівок у сільській місцевості. Це нагадує мені про давно минулі часи...

Не знаю, як в інших місцях, але в моєму рідному місті кілька десятиліть тому дрова для приготування їжі зазвичай купували з місцевих джерел. Лише за крайньої необхідності або в крайньому випадку ми «витрачали гроші» на купівлю дров у лісорубів, які доставляли їх до міста, а потім перепродували окремим нужденним домогосподарствам через посередників.

«Цуйніен» – так це називають люди в моєму рідному місті, я не впевнений, чи це поширений термін чи ні, я просто знаю, що це назва, заснована на тому, що ми бачимо. Це означає велику в'язку дров, приблизно діаметром з міні-велосипедне колесо, що складається з багатьох шматків дерева завдовжки близько півметра, зв'язаних разом, з обома кінцями, щільно «запечатаними» ротангом або плетеними шнурами, зробленими з кори дерев чи інших лісових ліан. Ось чому це називається «цуйніен».

Існує також інша «теорія», яка стверджує, що це називається «дрова з обідком», тому що два обідки на обох кінцях в'язки виглядають точнісінько як велосипедні ободи! Я думаю, що «обід» у психологічному сенсі важливіший, тому що домогосподарки повинні ретельно обмірковувати, як «використовувати» такий розкішний шматок дров. Якщо вони просто використовуватимуть те, що знайдуть, то під час релігійних церемоній чи свят їм доведеться палити солому та сіно, які швидко горять і утворюють їдкий дим, що щипає очі!

Є багато проникливих народних приказок про дрова, з якими я справді... згоден, наприклад, «рис з високогір'я, дрова з коричних дерев» або «дороге означає корицю, непродане означає дрова». Так воно і є!

Ілюстрація: Хунг Дунг

Зрозуміло, чому моя мати цінувала кожен шматок дров, який вона зібрала, не наважуючись спалити їх перед важливими подіями, такими як Тет (Місячний Новий рік). Тільки розуміючи, наскільки важливо для жінки «підтримувати вогонь» у домі, можна усвідомити, наскільки цінні дрова порівняно з горщиком рису! Тому протягом дванадцятого місячного місяця мені зазвичай доводиться допомагати мамі «полювати» в нашому саду.

На щастя, природний живопліт навколо будинку часто ріс природними деревами нім. І ці дерева нім, засохлі всередині, але свіжі зовні, швидко сохли та легко горіли, були такими ж гарними, як дрова. Щоразу, коли я зрубував дерева нім та розколював їх, моя мама із задоволенням розкладала шматки дров на подвір’ї сушитися на сонці, її серце наповнювалося радістю, немов сушаться риси під час жнив! Я розділяв її щастя, ніби щойно зробив їй дорогоцінний подарунок.

Ось чому, навіть через багато років, як би я не був зайнятий, я ніколи не забував знайти час, щоб заготувати дрова для моєї мами, коли наближався Тет. Грудневе сонце іноді світило сильно, іноді слабко, але дрова дуріану завжди були достатньо сухими, щоб моя мати могла їх палити до кінця місячного Нового року. Хоча в минулому вона була економною з кожним шматком дров, останнім часом вона стала більш «щедрою», тобто завжди підтримувала вогонь палаючим протягом усіх свят Тет.

У сім'ї Новий рік не був би справжнім Новим роком без одного важливого ритуалу: церемонії зустрічі Кухонного Бога з поверненням додому.

Щороку, після завершення всіх приготування, родина думає про те, щоб принести жертви, щоб привітати Кухонного Бога назад у смертному світі після тижня на небесах, де він звітував про події року; ця церемонія називається церемонією привітання.

У фольклорі, протягом дванадцятого місяця за місячним календарем, кожному знайомий вислів:

«Двадцять третій Кухонний Бог возноситься на небеса».

Богиня Кухні залишилася, щоб терпіти життя... і варити рис.

Коли я була маленькою, я чула, як мама попереджала мене: «Залишилася тільки Кухонна Богиня, тому треба бути обережною, коли готуєш рис, інакше він пригорить, пересмажиться або стане кашоподібним і недовареним, і не буде Кухонного Бога, щоб це виправити!» Мене не турбувала ця погроза, але мені було сумно за Кухонну Богиню, яка була зовсім сама в останні дні року, поки робота наростала, немов гора – приготування імбирного варення, кокосового варення, рисових коржів та інших речей, які потребували її допомоги.

Занадто зайнятий, Кухонний Бог має повернутися, щоб допомогти! «Квиток туди й назад», який люди видають йому, що покриває як дорогу туди, так і назад, дійсний лише на один тиждень. А ритуал його зустрічі зазвичай проводиться в останній день року, перед Новим роком, щоб він міг бути присутнім вранці першого дня Тет, допомагаючи з усіма головними та другорядними справами в домі на новий рік.

В останній день року, серед метушні світу, церемонія повернення Кухонного Бога у смертний світ завжди така ж зворушлива, як і повернення бабусь і дідусів, повернення найзнайоміших речей для в'єтнамської душі перед новим роком. І це як плинний потік у кожній родині рік за роком, нескінченний...

Хюїнь Ван Куок

Джерело: https://baodaklak.vn/van-hoa-xa-hoi/van-hoa/202602/bep-cua-tet-xa-6b43199/