Рибний ринок рибальського села

Việt Nam•06/05/2024

Рибний ринок у прибережному селі. Фото: Фам Тоан

Рибальський ринок

Прибережні рибні ринки зазвичай працюють лише короткий час. Ринки рибальських сіл часто гамірні та жваві, проте швидкоплинні. Можливо, саме тому в народних піснях про кохання обстановка рибного ринку та вибір свіжих товарів стають цікавими метафорами «вибагливості» молодих людей протягом їхньої короткої юності.

“Buổi chợ đương đông, con cá hồng anh chê lạt/ Buổi chợ tan rồi, con tép bạc, anh cũng khen ngon/ Buổi chợ đông, con cá hồng chê lạt/ Buổi chợ tàn, con tép bạc phải mua/ Buổi chợ đông, con cá lóc đồng chê lạt/ Buổi chợ tan rồi con cá sặc cũng mua”.

Bài ca dao có nhiều dị bản, nhưng đều được xây dựng theo cấu trúc đối lập giữa “buổi chợ đông” và “buổi chợ tàn”. Phải chăng, để tái hiện cái ngắn ngủi của tuổi trẻ, của đời người, qua đó phê phán thái độ chủ quan, do dự để rồi bỏ qua những lựa chọn tốt nhất. Bởi, “chợ” cũng là “đời”, đi chợ cũng như dấn thân vào đời sống, đều cần thái độ tỉnh táo mà khoan hòa, vừa lựa chọn vừa thể tất, bao dung mới mong trọn vẹn kẻ bán – người mua.

Вид сільського рибальського села. Фото: Нгуєн Дьєн Нгок

Спокійний та комфортний простір.

На відміну від неоднозначної та багатогранної природи народних пісень, прибережні рибальські села та рибальські ринки увійшли до середньовічної поезії як реалістичне середовище, слугуючи мірилом процвітання та миру сільської місцевості.

Король Чан Ань Тонг, повертаючись з походу на Чампу, зупинився на світанку в естуарії Фук Тхань (сучасний Нінь Бінь ), зобразивши мирну та поетичну сцену прибережного рибальського села у своєму вірші «Повернення з походу на Чампу, кидання корабля на якір в естуарії Фук Тхань».

У вірші зображено спокійне, але водночас поетичне рибальське село, що викликає глибокі думки солдата, який повертається з бою. Щойно переживши руїни війни, стоячи перед мирним пейзажем рибальського села на краю хвиль, серце зігрівається, на мить забуваючи образи конфлікту.

“Thuyền gấm đường về buộc guốc đa/ Sương mai nặng hạt ướt mui là/ Đầu thông xóm núi trăng vừa ló/ Răm đỏ làng chài gió đã qua/Muôn đội cờ bay, vùng biển rạng/ Năm canh kèn trống, điện trời sa/ Bên song chợt ấm lòng sông biển/ Màn trướng thôi vương giấc mộng hoa” (Bản dịch của Phạm Tú Châu).

У той час як рибальське село в попередньому вірші зображено багатьма поетичними образами, у вірші 43 «Бао Кінь Кань Жой» Нгуєн Трай відтворює звуки рибного ринку, змішані з дзижчанням цикад, створюючи яскраву атмосферу сільського життя літнього дня.

«Жвавий рибний ринок рибальського села / Цвіркіт цикад у сутінках / Можливо, лютня Нгу грає одну ноту / Люди процвітають у всіх напрямках».

Середньовічна поезія часто більше натякає, ніж описує, тому, просто використовуючи інверсію та підкреслюючи «галасливі» звуки рибного ринку рибальського села, Нгуєн Трай оживив жваву атмосферу на доках та човнах, де покупці та продавці обмінювалися товарами та торгувалися, розбурхуючи мирну сільську місцевість.

Nguyễn Trãi từng trải qua hai mươi năm sương gió, nằm gai nếm mật trong cuộc kháng chiến chống giặc Minh, chứng kiến bao đau thương của nhân dân trước họa ngoại xâm. Vì vậy, với ông, âm thanh rộn rã của chợ chiều làng chài tuy giản dị nhưng lại khơi dậy nỗi xúc động sâu xa bởi sự yên bình ấy phải đánh đổi bao máu xương. Âm thanh huyên náo của chợ quê cũng dấy lên trong ông ước mơ có được cây đàn của vua Ngu Thuấn để tấu lên khúc hát Nam phong cầu mưa thuận gió hòa, mùa màng bội thu.

«Де ввечері затихає звук далекого сільського ринку?»

Прості, але теплі звуки післяобіднього ринку у «Quốc âm thi tập» (збірці віршів Нгуєн Трая народною мовою) можливо, стали зворушливим прагненням Хюй Кана у «Tràng giang» під час руху «Нова поезія»: «Де чути звук далекого сільського ринку, що закривається вдень?»

Згадуючи рух «Нова поезія», не можна ігнорувати образ рибальського села на узбережжі Куангнгай , який глибоко закарбувався в серцях поколінь читачів: «Наступного дня на пристані зчинився метуш / Усе село метушилося, вітаючи повернення човнів» (уривок з «Батьківщини, Те Ханх»).

У «поетичній школі» сільської поезії руху «Нова поезія» Нгуєн Бінь, Ань Тхо та Доан Ван Ку виділялися як окрема гілка завдяки своїм образам та поетичному стилю, глибоко вкоріненим у сільських пейзажах Північного В'єтнаму. Тільки Те Хань «існував у своєму власному світі», а його зображення прибережних сіл Центрального В'єтнаму були пронизані багатим смаком моря.

Thơ Tế Hanh giản dị nhưng bao giờ cũng khiến người đọc cảm động rưng rưng bởi ngồn ngộn âm thanh, hình ảnh, mùi vị ký ức quê nhà. Có ai sống thấp thỏm trong nỗi đợi chờ trước thềm biển mới hiểu thấu sự khắc nghiệt của nghề chài lưới: “Vầng trán mặt giọt mồ hôi cay đắng/ Bao kiếp vùi trong đáy lạnh mù tăm” (Trước biển, Vũ Quần Phương). Trong cuộc chinh phục đại dương đầy thử thách ấy, người trai làng chài được Tế Hanh “điêu khắc” dày dặn như những bức tượng Odyssey: “Dân chài lưới làn da ngăm rám nắng/ Cả thân hình nồng thở vị xa xăm”.

Những làng chài ven biển miền Trung ấy không chỉ vẹn nguyên trong tâm hồn Tế Hanh mà còn sống lại tươi rói trong ký ức nhà thơ Thu Bồn của thời đại kháng chiến chống Mỹ: “Những gánh cá ngời ánh bạc/Bàn chân thoăn thoắt chạy đi nhanh/Bờ biển lặng em cao tiếng hát/Nước thủy triều lên dào dạt ghe mành/ Ngày ra đi anh hẹn em trở lại/ Muối biển trọn đời vẫn mặn anh ơi/ Hãy nhớ em, nhớ con thuyền gợi sóng/ Một cánh buồm con mỏng mảnh giữa chân trời” (Trích Trường ca Bài ca chim Chơ-rao, Thu Bồn).

Dẫu lấy bối cảnh là vùng đất Tây Nguyên hùng vĩ, bạt ngàn nắng gió nhưng trường ca “Bài ca chim Chơ-rao” của Thu Bồn đã mở rộng chiều kích của đất nước bằng không gian của nỗi nhớ mênh mông. Trong giấc mơ của người chiến sĩ bị gông cùm trong xà lim giặc Mỹ, có bóng dáng miền quê biển dạt dào tôm cá và tấm lòng yêu mặn mà như muối của người con gái “có tâm hồn sóng biển”.

Озираючись на образ рибальського ринку у в'єтнамській поезії, як стародавній, так і сучасній, ми бачимо, що рибальське село — це не просто звичний фон, що формує в'єтнамську душу. У цьому просторі приховані незліченні думки та прагнення людей до мирного, процвітаючого життя, переплетені з героїчним та романтичним бажанням підкорити природу.

Серед виру урбанізації ми сподіваємося, що звуки «рибного ринку рибальського села» продовжуватимуть лунати, забезпечуючи основу для життя нації, нагадуючи про її коріння: «Море дає нам рибу, як материнське серце / Виховуючи наше життя з самого початку» (Хуй Кан).

Джерело