Історія біля підніжжя гори Там Дінь

Біля підніжжя гори Там Дінь – району з великими запасами корисних копалин (апатит, залізна руда) розташовані 3 села: Там Дінь, Тхак Дей, Кхе Лех колишньої комуни Сон Тхуй, нині комуни Ван Бан, переважно етнічні представники монгів, які мігрували з інших місць, обрали цю землю для постійного поселення.

Біля підніжжя гори Там Дінь – району з великими запасами корисних копалин (апатит, залізна руда) розташовані 3 села: Там Дінь, Тхак Дей, Кхе Лех колишньої комуни Сон Тхуй, нині комуни Ван Бан, переважно етнічні представники монгів, які мігрували з інших місць, обрали цю землю для постійного поселення.

Хоча люди живуть у районі, багатому на ресурси, їхнє життя все ще стикається з багатьма труднощами. Це проблема, якою стурбована нова місцева влада після об'єднання та намагається вирішити її за допомогою рішень щодо планування житлових земель та виробничих земель, створюючи стійкі засоби до існування.

З галасливої ​​національної траси 279, звернувши на невелику бетонну дорогу, ми ніби загубилися в іншому світі з традиційними чотириповерховими будинками етнічної групи монг, які часто можна побачити у високогір'ях Бак Ха та Сі Ма Кай.

Серед житлових районів, скупчених навколо гори Там Дінь, село Тхак Дей, Там Дінь, розташоване найближче до підніжжя гори. Пізніші мігранти йшли звивистою дорогою до середини гори та знайшли місце, де вони могли копати та вирівнювати землю, щоб побудувати тимчасові намети. Поступово були побудовані міцні будинки. Темп життя тут повільний, на відміну від метушні на національній автомагістралі лише за схил гори від села.

Пан Ву А Сунг, голова села Тхак Дей, сказав: «Більшість людей у ​​Тхак Дей походять з Бак Ха, мігруючи сюди з 1990-х років. У той час я був ще молодим, але я досі чітко пам'ятаю, як вся родина йшла з Бак Ха, після багатьох днів подорожі вздовж річки та струмка, прибувши сюди, побачивши пологий горбистий ландшафт, що притулився до величного гірського хребта, а попереду протікав струмок, дуже придатний для сільського господарства, тому вся група вирішила зупинитися».

Селяни посіяли рис і насіння кукурудзи, які вони привезли з Бак Ха, а потім розділилися, щоб побудувати хатини, плануючи залишитися тут на один-два сезони кукурудзи, перш ніж знову мігрувати. Того року на схилі пагорба рис був обтяжений качанами рису, а кукурудза була великою та пухкою, що робило всіх щасливими. Тож, нікому не кажучи, всі погодилися оселитися тут назавжди.

Багато братів та родичів пана Сунга з Бакха, які не мали орної землі, поступово переїхали сюди жити. У той час орної землі було багато, і кожна сім'я обробляла стільки, скільки могла. Але життя ставало дедалі складнішим, оскільки все більше людей приїжджало сюди, а орної землі не вистачало. Люди також хотіли розширити свої виробничі угіддя, але більша частина цієї території була запланована під видобуток залізної руди та апатиту.

Староста села Ву А Сунг поділився: «Раніше підприємства з розробки корисних копалин створювали умови для вирощування короткострокових культур, але останнім часом вони стали керувати більш суворо, тому людям більше не дозволяється в'їжджати на цю територію. Багато домогосподарств у селі знаходять способи працювати за наймом, щоб заробити більше грошей. Через брак стабільних засобів до існування рівень бідних та майже бідних домогосподарств у селі досить високий і становить майже 40%.»

Жителі сіл Там Дінь та Кхе Леч не набагато краще справляються з проблемою нестачі орних земель. Через дедалі менші водні ресурси в селі майже немає землі, придатної для вирощування рису. Хоча площа природних земель велика, вона переважно складається з охоронних лісів та зон планування видобутку корисних копалин, тому не придатна для вирощування.

Пан Лу Со Тінь, який багато років тому переїхав сюди зі старої комуни Тхай Зіанг Пхо (нині комуна Бак Ха), хоча подружжя працьовите та старанне, вони заробляють лише стільки, щоб піклуватися про своїх двох дітей. Пан Тінь поділився: «У нашій родині четверо людей, земля для виробництва займає лише 3 сао, і земля неродюча, вирощування кукурудзи чи касави не вистачає для їжі. Ми хочемо виконувати додаткову роботу, щоб заробити гроші, але тут немає можливостей, лише гори та корисні копалини».

Тамдінь — один із найбагатших на корисні копалини районів провінції, з великими запасами апатиту та залізної руди. Однак, на відміну від багатства підземних ресурсів, життя людей тут нелегке.

Народ монг, який проживає в трьох селах Там Дінь, Тхак Дей та Кхе Леч, мігрував з багатьох високогірних комун провінції, обравши цю землю своїм постійним поселенням. Однак через суворі природні умови, неродючі землі, більша частина площі оброблюваних земель обмежена крутим гірським рельєфом та обмеженими водними ресурсами, тому сільськогосподарське виробництво є складним.

Крім того, видобуток корисних копалин у цьому районі також значно впливає на життя людей. Хоча вона приносить дохід місцевості, ця діяльність насправді не створила сталих можливостей для існування людей. Більшість земельних ділянок у цьому районі розташована в зоні планування гірничодобувної промисловості, що призводить до звуження сільськогосподарських угідь та ще більше ускладнює життя і без того бідних людей.

Після об'єднання комуни Сон Тхуй з комуною Ван Бан, нова місцева влада чітко усвідомила труднощі життя людей біля підніжжя гори Там Дінь.

Пан Ву Сюань Тхуй, голова Народного комітету комуни Ван Бан, сказав: « Економічний розвиток та стабілізація життя людей у ​​3 селах є одними з ключових завдань, на вирішенні яких зосереджена комуна».

Ми не можемо дозволити людям, які живуть на землі, багатої на ресурси, вічно страждати від бідності. Тому комуна координує свої дії з відповідними установами для розробки розумних планів щодо житлових та виробничих земель, а також для пошуку шляхів створення сталих засобів до існування для людей.

Наразі комуна Ван Бан впровадила низку практичних рішень, таких як перепланування житлових та виробничих земельних ділянок, забезпечення того, щоб кожне домогосподарство мало достатньо землі для обробітку. Підтримка людей у ​​доступі до пільгових джерел капіталу для розвитку виробництва. Поряд з цим, інвестування в транспортну інфраструктуру та школи для покращення якості життя.

Ми прибули до Там Діня в той день, коли родина пана Хау Со Чу та пані Зіанг Тхі Чу в селі Тхак Дей збирала арахіс, нову культуру, яку родина перевела на заміну неефективних земель під касаву, що спричинили деградацію ґрунту. Пан Хау Со Чу сказав: «Це справжній сезон арахісу, радісний сезон, як випливає з назви цієї культури. Його родина тепер має стабільний дохід, достатній для того, щоб побудувати пристойний будинок і відправити своїх дітей до школи».

«Кожна складність має рішення. Не все йшло гладко, коли ми вперше сюди приїхали. Ми сподіваємося, що новий уряд комуни завжди звертатиме увагу та прислухатиметься до побажань людей, щоб оперативно вирішувати труднощі та проблеми», – сказав пан Чу.

Народ Монг всюди працьовитий і старанний. Їхня віра у світле майбутнє допомогла їм подолати багато труднощів і випробувань, а також піднятися в найсуворіших місцях. Біля підніжжя гори Там Дінь труднощі все ще існують, але консенсус уряду та народу запалює нові надії.

Джерело: https://baolaocai.vn/chuyen-duoi-chan-nui-tam-dinh-post888171.html