«Chư Phiên Chí» Трієу Нхо Куата (1170–1231), який служив головним клерком імперської скарбниці у Фуцзяні та Цюаньчжоу під час династії Сун, є квінтесенцією твору. Нещодавно опублікований в’єтнамський переклад був зроблений Trần Trọng Hải Minh, з анотаціями та редагуванням Phạm Hoàng Quân.
Генеалогічний запис
Як зазначено у вступі дослідника Фам Хоанг Куана, читачі можуть розпізнати важливе місце «Chư phiên chí» ( Записи закордонних регіонів) у цінній історичній генеалогії, яку стародавні китайці записували про зовнішній світ .
«Chư phiên chí» (諸蕃志) означає «Записи васальних держав». Термін «васальні держави» тут відображає гегемонний менталітет китайської еліти та політичних кіл (теорія «Хуа-центризму»), які розглядають навколишні країни чи території як «васальні держави». Природно, цей самооманування стає дедалі більш безглуздим у ході сучасної світової історії. У вступі до « Chư phiên chí » Фам Хоанг Куан пропонує більш наукове тлумачення: книга є «Записами країн за межами Китаю часів династії Сун».
«Хроніка Міністерства закордонних справ» була опублікована видавництвом Phanbook & Da Nang .
Фото: Нгуєн Вінь Нгуєн
Скарбниця китайських текстів, що описують «чужі країни», дуже багата. Цей матеріал можна знайти розкиданий у важливих історичних працях, таких як «Записи великого історика» (Сима Цянь), «Книга Хань» (Бань Гу), «Вичерпний канон» (Ду Ю), «Вичерпна хроніка» ( Чжен Цяо) та «Вичерпний огляд літератури та історії» (Ма Дуаньлінь)... Окрім основних історичних праць, є також подорожні нотатки про інші території та країни з різним призначенням, від літератури та нотаток буддійських ченців до польових досліджень та торгівлі, наприклад: *«Повість про Фунань »* (Кан Тая), *«Запис про дивні речі в південних регіонах»* (Вань Чжень), *«Запис про дивні речі»* (Ян Фу), *«Запис про буддійські королівства»* ( Фа Сянь), *«Запис про Південне море»* (І Цзін) та *«Запис про західні регіони Великого Тан»* (Сюаньцзан)...
За словами дослідника Фам Хоанг Куана, текст «Chư Phiên Chí» був «сформований на давньому фундаменті» та «природним чином став однією з найважливіших книг у багатьох галузях досліджень, таких як геополітична історія, історія морської торгівлі, історія міжнародних відносин тощо». Він також стверджує, що цьому типу книги передували «Lãnh Ngoại Đại Đáp » (упорядник Chu Khứ Phi, 1178), « Đảo Di Chí Lược» (Uông Đại Uyên, 1349), « Thù Vực Chu Tư Lục» (Nghiêm Tòng Giản, 1574), «Đông Tây Dương Khảo» (Trương Tiếp, 1617), або книги, написані під час подорожей Чжен Хе: « Danh Nhai Thắng Lãm» (Mã Hoan, 1416-1430), «Tây Dương Phiên Quốc Chí " (Củng Trân, 1434), «Tinh Sai Thắng Lãm» (Phí Tín, 1436)...
«Chư Phiên Chí» («Записи регіонів») успадкував та уточнив інформацію з попередніх історичних джерел, а також включив нові знахідки, щоб служити довідковою основою для пізніших робіт.
Корисні нотатки
Чжао Жоґо, можливо, написав цю книгу під час своєї роботи в Міністерстві фінансів (за словами редактора, ця посада була еквівалентна посаді Генерального директора митниці сьогодні). Це дозволяло йому взаємодіяти з багатьма купцями та мандрівниками, отримуючи глибоке розуміння товарів з різних заморських регіонів, що потрапляли до Китаю через торговельну мережу між династією Сун та зовнішнім світом. Таким чином, книга містить унікальний, лаконічний, але яскравий матеріал, який міг би надати купцям у Китаї та за його межами того часу корисну «карту» їхніх торгових шляхів.
Можна згадати стиглі, але яскраві описи країн і територій поблизу Китаю, таких як Дай В'єт, Чампа, Ченла, Ява, Індія, Сілла (одне з Трьох Корейських Королівств), Королівство Ва (Японія), а також далі, країни Центральної та Західної Азії або ті, що пов'язані з Римом: Багдад, Александрія, Оман, арабський світ, Єгипет та Візантійська імперія...
Кожна сторінка основного тексту твору часто супроводжується численними додатковими примітками, порівняннями історичних текстів у китайських архівах або анотаціями таких вчених, як Гірт-Рокхілл, Френдріх Гірт, Ян Боуен, Фен Ченцзюнь та інших, включаючи пропозиції щодо актуальності для сьогодення. Завдяки ретельному перекладу та анотаціям, перекладач Тран Чонг Хай Мінь веде читача у захопливу та унікальну подорож у часі.
Книга містить багато захопливих історій: про те, що якщо народи Чампа та Фунан подали до суду або звинуватили один одного, чиновники не стали розслідувати; вони просто дозволили їм пройти через рів, повний крокодилів, і той, хто вижив, вважався праведником; про «жіноче царство», де «жінки були королями та чиновниками, чоловіки – лише солдатами»; або про вежу в Александрії, яка могла вмістити...
Двадцять тисяч людей, колодязь, викопаний всередині вежі, що з'єднується з річкою Ніл, велике дзеркало нагорі для виявлення сил вторгнення та забезпечення своєчасної оборони... І багато-багато цікавих історій про звичаї, традиції та політичне життя кожної країни записано. Варто також звернути увагу на розділи про дорогоцінні вироби та їх походження, наприклад: агарове дерево та мускусна деревина походять з Чампи та Ченли; кров дракона, ладан та рожева вода (рожева вода) походять з Великого халіфату; камфора походить з Борнео...
Для в'єтнамських вчених, які вивчають морські та острівні питання, «Chư Phiên Chí» («Записи островів») не є чимось новим. Розділ про Хайнань вважається одним із доказів того, що з часів династії Хань (111 р. до н. е.) небезпечна морська зона, яку вважали Парасельськими островами (з «піщаною мілиною довжиною тисячу миль, скелястим пляжем шириною десять тисяч миль [Vạn Lý Thạch Sàng], величезним і безмежним без видимого берега, небом і водою одного кольору»), не належала Китаю.
Стародавній текст, проте цінне джерело історичної інформації для сьогодення.
Джерело: https://thanhnien.vn/chuyen-van-dam-cua-nghin-xua-185250829232211227.htm
