Чорний кіт

Читаючи оповідання, перекладені та епізодично опубліковані в газетах та літературних журналах протягом останніх кількох років, перечитування 28 вибраних оповідань зі збірки «Чорний кіт» (переклад Нгуєн Тонг Нят, видавництво Thuan Hoa – 2023) досі викликає те саме почуття захоплення та дивно захопливе враження від зустрічі з сучасними та сучасними японськими літературними авторами.

Я вирішив спочатку прочитати «Ненавиджу алкоголь», бо не міг ігнорувати ім'я автора. В'єтнамські читачі, мабуть, знайомі з шедевром «Більше не людина» Дадзая Осаму, відомого письменника, який після Другої світової війни належав до «школи ізгоїв», з бунтівними та саморуйнівними схильностями, що відобразилося в трагедії його власного життя. «Пив два дні поспіль. Позавчора ввечері та вчора пив безперервно два дні. Сьогодні вранці мені довелося працювати, тому я встав рано, пішов у ванну кімнату, щоб вмитися, і раптом побачив коробку з 4 пляшками. За два дні я випив 4 коробки». «Ненавиджу алкоголь» – це, по суті, роздуми про боротьбу з цими пляшками алкоголю з друзями, але читач знаходить у ній знайомий йому гумористичний та меланхолійний стиль письма, виражаючи відчай найправдивішим чином, відчуття втрати у людському світі.

Я також прочитав «Чорний кіт», оповідання Шімакі Кенсаку, яке й стало назвою книги. Чорний кіт-самець, у півтора рази більший за середньостатистичного кота, величний, «самотній, але зарозумілий і гордий, сповнений бойового духу...», «якби це була людина, то неодмінно була б володарем». «Поки його мерзенний, підлабузницький вид має теплі місця для сну та годується, його покидають». Зневаженого чорного кота врешті-решт вбивають, «мати подбала про нього», він швидко зникає, «залишаючи лише низькопробних, що ховаються навколо». Простий сюжет про кота виражає втому та ненависть до світських шляхів, а також мовчазний протест проти сучасного суспільства, суспільства, «нудного та дурного, як хвороба, яка, здається, ніколи не виліковна».

Таким чином, читач зустрічає 28 літературних діячів, які не обов'язково є відомими чи добре відомими авторами, а були випадково обрані звичайним «читачем, який насолоджується та вивчає», щоб забезпечити ширший та багатший погляд на сучасну та актуальну японську літературу. Багато оповідань мають детективний відтінок («Ніч на терновому полі», «Павук», «Знищення», «Варвар», «Підошва ноги»); таємничий та фантастичний стиль («Яйце»); соціальний реалізм («Безголова бабка», «Людське горе»...). І особливо є оповідання про кохання, переплетене з красою втрати, несправедливості та меланхолії («Вишита картина», «Перехід», «Штучне відтворення», «У сезон дощів»...).

Оповідання зі збірки «Чорний кіт» були написані з другої половини епохи Мейдзі до першої половини епохи Сьова, періоду, що ознаменував формування сучасних та сучасних літературних шкіл у Японії. Вони відображають сильну культурну інтеграцію та обмін між Японією та Заходом, не лише реалії та соціально -політичні події в Японії протягом перехідного періоду реформ та відкритості до світу, але й служать дзеркалом, що відображає складні ідеологічні погляди японських письменників.

Ми читали відомі твори сучасної японської літератури, перекладені в'єтнамською мовою, такі як «Снігова країна» Кавабати, «Норвезький ліс» Харукі Муракамі та «Лампа не відкидає тіні» Ватанабе Джюн-ічі, серед інших. Однак більшість цих творів зазвичай перекладаються з англійської, французької або російської мов, і дуже мало перекладаються безпосередньо з японської, яка часто є досить складною та неоднозначною. Тому переклад Нгуєн Тонг Нята з оригінального японського тексту, що пропонує читачам сторінки ширяючої, сяючої, витонченої та меланхолійної прози, є дуже похвальним зусиллям. Ще більш приємно, що Хюе тепер має ще одного досвідченого літературного перекладача.

Джерело