Один останній крок

Останнім кроком з турецького боку залишається підписання президентом Реджепом Таїпом Ердоганом указу про його оголошення та направлення до НАТО. Ердоган, безумовно, зрештою це зробить. Питання лише в тому, коли він це зробить, і які ще умови повинні будуть виконати США, НАТО та Швеція від Туреччини.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган (ліворуч) потискає руку прем'єр-міністру Швеції Ульфу Крістерссону (праворуч) у присутності Генерального секретаря НАТО у липні 2023 року.

З самого початку вступу Фінляндії та Швеції до НАТО тактика Ердогана полягала в принципіальній відсутності заперечень, погоджуючись з іншими членами НАТО щодо політичних рішень, але діючи по-своєму щодо конкретних процедур та протоколів. Ердоган тримав НАТО в «заручниках» у процесі прийняття Фінляндії та Швеції, змушуючи США та дві інші країни виконувати власні вимоги та передумовлення Туреччини. Лише після того, як Фінляндія та Швеція поступилися Туреччині, Анкара дозволила Гельсінкі приєднатися, а Стокгольму опинитися на межі членства в НАТО.

Для ілюстрації, нещодавня ратифікація турецьким парламентом – це половина останнього кроку в стратегії Анкари. Інша половина – це власна гра Ердогана зі США. Зокрема, Ердоган навмисно тисне на США, щоб ті продали Туреччині сучасні винищувачі та найсучаснішу зброю. Для Ердогана вступ Швеції до НАТО менш важливий і терміновий, ніж отримання Туреччиною найсучаснішої зброї та військової техніки від США, що допомогло б Туреччині стати військовою державою в регіоні та ісламському світі. Таким чином, Швеція зараз знаходиться лише за півкроку від членства в НАТО, але мусить продовжувати чекати – це може бути недовго, але може бути довго.

Посилання на джерело: https://thanhnien.vn/con-nua-buoc-cuoi-185240125205146103.htm