Останній півкроку

Останнє, що залишається Туреччині, це підписання президентом Реджепом Таїпом Ердоганом указу та його направлення до НАТО. Ердоган обов'язково це зробить. Питання лише в тому, коли він це зробить і які ще умови повинні будуть виконати США, НАТО та Швеція.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган (ліворуч) потискає руку прем'єр-міністру Швеції Ульфу Крістерссону (праворуч) у присутності Генерального секретаря НАТО у липні 2023 року

З самого початку процесу вступу Фінляндії та Швеції до НАТО стратегія пана Ердогана полягала не в принципових запереченнях, не в погодженні з іншими членами НАТО щодо політичних рішень, а в дії по-своєму, згідно з конкретними процедурами та процедурами. Пан Ердоган перетворив НАТО на «заручника» шляхом прийняття Фінляндії та Швеції, щоб змусити США та дві інші країни виконати власні вимоги та передумов Туреччини. Лише після того, як Фінляндія та Швеція пішли на поступки Туреччині, Анкара дозволила Гельсінкі приєднатися, а Стокгольму підійти до порога НАТО.

Якщо використовувати зображення для зображення, то нещодавнє схвалення турецьким парламентом – це лише півкроку на завершальному етапі в Анкарі. Інша половина – це приватна гра пана Ердогана зі США. Зокрема, тут пан Ердоган має намір продовжувати змушувати США продавати Туреччині сучасні винищувачі та передову американську зброю. Для пана Ердогана вступ Швеції до НАТО не такий важливий і терміновий, як постачання Туреччині найсучаснішої зброї та військової техніки США, щоб допомогти їй стати військовою державою в регіоні та в ісламському світі. Тож Швеція зараз лише за півкроку від НАТО, але їй все ще доводиться чекати, можливо, недовго, а можливо, й довго.

Посилання на джерело: https://thanhnien.vn/con-nua-buoc-cuoi-185240125205146103.htm