Перевал Ан Кхе: історична пам'ятка

(GLO) - Якщо Північно-Західний В'єтнам має свої «чотири відомі гірські перевали»: Ма Пі Ленг, О Куй Хо, Пха Дін та Кхау Пха, то центральний прибережний регіон, що простягається до Центрального нагір'я, також має свої «п'ять відомих гірських перевалів»: Ан Кхе, Фуонг Хоанг, Кхань Ле, Нгоан Мук та Віолак.

Серед них перевал Ан Кхе — мальовниче місце з глибоким історичним значенням, що з'єднує два регіони Бінь Дінь та Зія Лай .

Народ Бахнар Ала Конг називає перевал Ан Кхе перевалом Манг, що означає «ворота», що ведуть з прибережних рівнин до гірського регіону, землі мешканців Північно-Центрального нагір'я. На заході, перетинаючи плато Ан Кхе, є ще один вищий перевал під назвою Манг Ян (Небесні Ворота), що веде до плато Плейку та до прикордонного регіону, що межує з країною храмів (Камбоджа).

Перевал Ан Кхе. Фото: Фан Нгуєн

Географічно, високі гірські хребти східних гір Чионгшон, що простягаються з півночі на південь, розділяли цю землю на два регіони: високогір'я та низовини. У минулому мешканці Куїнінь (рівнини сучасної провінції Біньдінь) торгували з гірськими жителями двома шляхами: сухопутним (через перевал Ан Кхе) та річковим (вище за течією річки Кон). Звідси у жителів Біньдіня є приказка: «Скажи тим, хто у високогір'ї, щоб вони посилали вниз бамбукові пагони, а вгору — летючу рибу». У творі Ле Куї Дона «Фу Б'єн Тап Лук» «нгуон» стосується географічного розташування у верхній течії річки, що еквівалентно району в низовині.

Оцінюючи товари, що доставлялися з районів, що розташовані вище за течією, на рівнину Куйньон у ті часи, Фан Хьюї Чу у своїх «Історичних записах династичних конституцій» зазначив: «Існувало багато товарів, таких як агарове дерево, ладан, роги носорога, бивні слона, золото, срібло, бджолиний віск та різні види деревини високої якості». Це доводить, що з феодальної епохи торгівля та транспортування товарів і дорогоцінних виробів з гір і лісів на рівнини сучасної провінції Біньдінь здійснювалися торговельними суднами та розповсюджувалися по всій країні та за кордон.

До того, як дорогу через перевал Ан Хе було збудовано в рамках проекту розширення Національної автомагістралі 19 у Центральне нагір'я, це була лише вузька стежка, і мало хто наважувався пройти її довгими звивистими схилами, острівними скелями, густою рослинністю та численними дикими тваринами.

У своїй книзі «Ландшафт Біньдіня» Куач Тан згадує стежку на перевалі Ан Кхе, яка тоді називалася перевалом Вінь В'єн, висотою близько 740 метрів і довжиною 10 кілометрів, яку було дуже важко подолати. Окрім схилу Чанг Ханг, до визначних пам'яток, які часто згадують під час підйому на перевал, належать вигини карамболи, вигини стародавнього фігового дерева та стародавній баньян, де мандрівники часто відпочивали.

Тому в ті часи для торгівлі, перевезення товарів, купці з низовин та мешканці з високогір'я часто подорожували через перевал Ван Туе, в районах Вінь Тхань та Куу Ан, приблизно за 10 км на північ від сучасного перевалу Ан Кхе, де розташований острів Онг Бінь; на захід від села Тхуонг Зянг знаходиться дорога через перевал Донг Хао на східному шляху до Трам Го, розташованого на північний захід від Ан Сон, де були заховані військові припаси за часів династії Тай Сон.

В середині 17 століття лорди Нгуєн у Данг Чонгу (Південний В'єтнам) перевели перших кінхів через гірський перевал, щоб заснувати село Тай Сон (на той час воно належало до округу Туй В'єн, префектури Куй Нінь (яке було перейменовано на префектуру Куй Нхон у 1742 році). «Село Тай Сон мало два хутора, Нят і Нхі, нині два села Ан Кхе та Куу Ан, на землі Куй Нінь, нині Хоай Нхон» (Дай Нам Чінх Б'єн Лієт Труєн).

За часів Трьох Героїв Тай Сон, які зібрали свою праведну справу в Ан Кхе як своїй головній базі, вони завоювали серця місцевих жителів, готували їжу та зброю, а також навчали війська для підготовки до кампанії проти Півночі. Подорожі між Нижнім та Верхнім регіонами Тай Сон стали частішими та інтенсивнішими. Вздовж гірських перевалів від Ван Туе до перевалу Вінь В'єн (Ан Кхе), пагорбів Онг Бінь, Онг Няк тощо, розташовувалися секретні зони з військовими форпостами, складами постачання та базою Ксом Ке, які ретельно охоронялися, щоб уникнути виявлення ворогом. Саме ці круті гірські хребти та високі перевали, що блокували шляхи доступу, забезпечували такий надійний захист території бази.

Сьогодні досі розповідається легенда про те, як Нгуєн Хюе отримав меч О Лонг від пари чорних кобр посеред перевалу Ань Кхе, коли вів свої війська через перевал до нижнього регіону. Ця історія відображає непохитну підтримку народу повстання Тай Сон та їхню віру в те, що духовна енергія досі процвітає в горах, що межують з регіоном Ань Кхе-Бінь Дінь.

Перевал Ан Кхе. Фото: Фан Нгуєн

За часів династії Нгуєн, визнаючи економічний та військовий потенціал плато Аньхе, чиновників відправили набирати людей з прибережних районів для перетину високогірного перевалу до Аньшон, щоб розчистити землю та заснувати села для поселення.

Згідно з «Історією відвоювання плато Ань Кхе» Ендрю Гарді, між 1864 і 1888 роками двір Хюе розпочав три хвилі міграції до Ан Сон, щоб повернути землі, розширити територію та встановити контроль над частиною західного гірського регіону Бінь Дінь. Однак на той час перевал Ань Кхе ще не був відкритий і залишався перешкодою, що перешкоджала подорожам і торгівлі між низовинами та високогір'ям.

До кінця 19-го та початку 20-го століть французькі колоніалісти задумали остаточну окупацію Центрального нагір'я, щоб використовувати його ресурси на благо своєї батьківщини. Вони почали будувати дороги від центрального узбережжя до Центрального нагір'я, включаючи Національну автомагістраль 19. Звідти була сформована дорога через перевал Ан Хе, що відкривала ворота до прикордонного регіону вище за течією.

Під час війни проти французів перевал Ан-Кхе став воротами для ворога, який міг атакувати рівнини Бінь-Дінь з високогір'я. У цьому районі часто відбувалися запеклі бої між нашою армією та французькими військами. Історія також зафіксувала героїчне бомбардування Нго Маєм поблизу струмка Вой, що неподалік перевалу Ан-Кхе, яке знищило підрозділ французької армії, що просувався на рівнини, створивши велику сенсацію та вселивши страх у серця французьких колонізаторів.

На початку опору французам армія та мешканці Зія Лай, евакуювавшись з провінції Бінь Дінь, перетнули перевал Ан Кхе, щоб створити базу в Ксом Ке, поступово просуваючись, щоб атакувати ворога та звільнити свій улюблений регіон Зія Лай.

Зокрема, під час війни проти США, у квітні 1972 року, наша армія здійснила визначний подвиг на пагорбі 638, також відомому як Хон Буй, на перевалі Ан Кхе, де територію окупувала сумнозвісна дивізія «Тигр» (Південна Корея). Ця гучна битва підрозділу 3-ї дивізії «Золота Зірка» викликала шок і залишила незабутній слід у південнокорейських найманцях та американських експедиційних силах.

Сьогодні кам'яний пам'ятник дивізії «Тигр» залишається недоторканим на вершині перевалу Ан Кхе. За словами майстра Нгуєн Куанг Туе, який колись взяв професора Чжу Хунг Шіма (Національний університет Інчхон, Південна Корея) на екскурсію по колишньому полю битви та цьому історичному пам'ятнику, «...Більшість статей, дослідницьких робіт, журналістських матеріалів, літературних і художніх творів з Англії, Америки чи Південної Кореї, з якими ми ознайомилися, показують, що битва на перевалі Ан Кхе у квітні 1972 року була жахливим спогадом протягом багатьох десятиліть для тих, хто був до неї причетний, та їхніх родичів».

З моменту возз'єднання країни (1975 року) перевал Ан Кхе зокрема та Національна автомагістраль 19 загалом завжди отримували увагу та інвестиції для модернізації та розширення. У майбутньому перевал Ан Кхе більше не буде перешкодою для торгівлі, а стане сполучною точкою між двома регіонами новоствореної провінції Гіа Лай.

Джерело: https://baogialai.com.vn/deo-an-khe-dau-an-lich-su-post330329.html