Подорожі та огляд визначних пам'яток: «Хто викопав безкрайній океан, щоб побудувати гори?»

Маючи тісний зв'язок з провінцією Тхань Хоа наприкінці 19 століття, генерал-губернатор Вуонг Зуй Чінь у своїй книзі «Тхань Хоа Куан Фонг» так підсумував регіон: «Говорячи про відомі пам'ятки, чисті води майстерно влаштовані, дивні гори не виставляються напоказ, але священна атмосфера створена в наші дні. Все добре, люди також чудові, звичаї землі та любов до небес очевидні в цю епоху».

«Перлина, захована всередині»

Гора Хам Ронг — відоме мальовниче місце в провінції Тхань Хоа. Король Ле Тхань Тонг під час своєї подорожі в рік Мау Туат (1478) був натхненний краєвидами та написав вірш на скелі. Пізніше король Ле Х'єн Тонг також написав вірш. Вуонг Зуй Чінь, будучи генерал-губернатором провінції Тхань Хоа, звернув увагу на прикрашання гори Хам Ронг, завдяки чому багато туристів звідусіль приїжджали сюди.

Форму та назву Хам Ронг (Щелепа Дракона) описує Фук Ба Данг Суан В'єн у своєму вірші «Донг Сон Хоай Ко» ( журнал «Нам Фонг» , випуск 153, серпень 1930 року): «Гірський хребет починається від гори Бан А, проходить через комуну Дуонг Са, слідує берегом річки, звивається, як дракон, а потім раптово піднімається до дуже високої вершини. На горі є печера, яка може вмістити п'ятдесят людей; через печеру знаходиться невелика печера, яку в народі називають оком дракона. Звідти, рухаючись праворуч, піднімається вершина, яка називається Нісом Дракона. З цієї вершини, спускаючись приблизно на сімдесят сходинок, гірський схил розділяється навпіл, верхня половина виходить назовні, нижня половина заглиблюється всередину, дивлячись вниз на річку, як дракон, що відкриває свою пащу, звідси й народна назва Хам Ронг (Щелепа Дракона)».

Стаття «Ностальгія за Донг Соном» була опублікована в журналі «Нам Фонг» у випуску 153 за серпень 1930 року.

ФОТО: АРХІВ

Стаття про міст Хам Ронг на першій шпальті газети «Le génie civil», випуск 1404, 8 травня 1909 року.

ФОТО: БнФ

Проїжджаючи через цю місцевість, начальник району Куанг Сюонг, Хоанг Мау, склав вірш із п'яти слів, що описує краєвид, зокрема: «Легенда свідчить, що гора Лонг Хам / Тримає всередині перлину / Форма гори така / Тому її називають горою Хам Ронг (Щелепа Дракона)». За словами Фук Ба, гора Хам Ронг, відома пам'ятка для поколінь, була майже стерта з лиця землі в 1891 році, коли Департамент залізниці планував зрівняти гору, щоб побудувати залізний міст через річку Ма. Однак генерал-губернатор Індокитаю наказав консулу Вільє не продовжувати шлях, посилаючись на прекрасні краєвиди місцевості. Завдяки цьому гора Хам Ронг збереглася, а міст через річку був перенесений у сусіднє місце.

У 1931 році, під час своїх подорожей до Центрального В'єтнаму, Хоанг Май Рінь згадав Хам Ронг у своєму подорожньому нотатці до Центрального В'єтнаму , висловлюючи захоплення неймовірно красивим краєвидом вздовж шосе: «Проїжджаючи повз станцію Нгіа Транг, вздовж довгої дороги, я побачив натовп людей, тому я пішов подивитися на Хам Ронг. О! Який шедевр! Підвісний міст був майстерно побудований, вигнутий вгору та підтримуючи дві опори, що дозволяло підвісити залізний міст горизонтально для перетину. Внизу стрімка вода відбивала вежі, а по цей бік мосту була велика будівля, в якій розміщувалися лісопилка та сірникова фабрика. З іншого боку, станція Хам Ронг була прямо поруч». Міст, про який згадував Хоанг, був арочним мостом у формі півмісяця, який французи почали будувати у 1904 році.

«Навколо лише один п'яний корабель».

Ніньбінь і Тханьхоа — дві провінції, з'єднані перевалом Ба Дой, також відомим як перевал Там Діп. Перевал надихнув поетесу Хо Сюань Хионг, коли вона проїжджала через нього, на написання вірша в стилі династії Тан «Перевал Ба Дой » із семи слів і восьми рядків, який описує краєвиди, але також, здається, має на увазі щось інше: «Багряні ворота яскраво-червоні від зарослих дахів / Зелений камінь вкритий мохом / Соснові гілки хитаються на сильному вітрі / Листя верби змочене росою». Пізніше Нгуєн Туан і До Фон подорожували поїздом, і, проїжджаючи перевал, «ми з Фоном пішли до продуктової каси вагона поїзда, щоб випити вина, позичивши новий зелений винний келих, щоб створити імпровізований павільйон. Щоразу, коли поїзд піднімався на перевал і робив різкий поворот, вино розливалося з келиха» ( Есе , видавництво Cong Luc, 1941). Крім того, під потік алкоголю та вир поетичного натхнення, творець «Минулої епохи» склав чотирирядковий вірш: «Ось ми на вершині перевалу Ба Дой / Дозвольте мені спорожнити свою склянку та налити вам повну склянку / Перед нами все покинуто / Навколо нас залишився лише п'яний корабель».

Всередині мосту Хам Ронг на початку 20 століття.

ФОТО: АРХІВ

Як провінція, що охоплює різноманітні ландшафти, включаючи прибережні райони, рівнини та пагорби, Тхань Хоа може похвалитися багатьма відомими мальовничими місцями. Лам Кінь, колишнє місце правління династії Ле, було записане Нго Тхой Сі: «Чотири сторони оточені горами та річками, майстерно влаштовані небом / Протягом тисячоліть королівські гробниці зберігаються на цій священній землі». У Донг Соні гора Ан Хоач (також відома як гора Нхой) з давніх часів відома блакитним каменем, який використовувався для різьблення стел та дзвонів. Близько 1930 року «місцеві жителі часто використовували камінь для виготовлення інструментів, тому багато людей вміли бути різьбярами по каменю», записав Фук Ба. На вершині гори Ан Хоач стоїть скеля Вонг Фу, пов'язана з легендою про очікування чоловіка, терпіння сонця та дощу протягом поколінь, залишаючись непохитним крізь віки.

Залишаючи гори заради моря, прибуваючи до знаменитого Сам Сон. «Хто викопав неосяжне море, щоб побудувати гори? Сліди Док Куока досі збереглися» – два поетичні рядки комісара провінції Тхань Хоа Вуонг Ту Дая, коли він говорить про це місце. Пляж і храм Док Куок, пов'язані з давніми легендами, захоплюють туристів, змушуючи «всіх зупинятися там, щоб відпочити, скористатися краєвидами як способом розслабитися, бо з північного сходу дме морський бриз, дуже освіжаючий, дуже спокійний. Увечері, піднімаючись на вершину гори та озираючись навколо, перед нашими очима відкриваються всі далекі та близькі гори. На поверхні моря пливуть човни туди-сюди, хвилі брижаться, немов акварельна картина, що висить перед нашими очима», – записано у статті «Відомі мальовничі місця Куанг Суонг » ( журнал Nam Phong , випуск 157, грудень 1930 року). (продовження буде)

Джерело: https://thanhnien.vn/du-son-ngoan-thuy-be-rong-ai-dao-de-dap-non-185260507203320658.htm