Збереження мови тай посеред потоку інтеграції.

Серед потужного культурного обміну сучасної епохи збереження мов етнічних меншин стикається з численними викликами. У селі Гок Банг, комуни Донг Кхе, району Ван Чан, пан Са Конг Хоа, вчитель на пенсії, непомітно докладає своїх зусиль для збереження рідної мови етнічної групи тай, мови, яка перебуває під загрозою зникнення прямо на його батьківщині.

>>

Як шанована особистість у громаді, яка присвятила все своє життя справі «виховання майбутніх поколінь», пан Хоа завжди прищеплював своїм учням почуття гордості за свою етнічну ідентичність. Після виходу на пенсію він сподівався насолоджуватися мирною старістю, але випадкова розмова з дітьми в селі глибоко засмутила його, коли він дізнався, що ці діти, незважаючи на те, що вони є етнічними особами тайського походження, не можуть розмовляти рідною мовою. «Мені так їх шкода!» — поділився він похмурим голосом, сповненим смутку: «Етнічні люди, які не знають рідної мови, схожі на дерева без коріння».

Це занепокоєння не обмежувалося кількома окремими випадками. Глибоко усвідомлюючи важливість збереження мови своїх предків, він вирішив провести опитування щодо ситуації в селі Гок Банг за підтримки шкіл та місцевої влади. Результати опитування ще більше стурбували його: майже 70% учнів початкової школи та понад 40% учнів середньої школи в селі не могли ні розмовляти, ні читати мовою тай.

Одна з головних причин полягає в тому, що багато батьків хочуть, щоб їхні діти з самого початку вільно володіли загальноприйнятою мовою, що полегшить їм навчання. З огляду на це, пан Хоа зрозумів, що йому потрібно діяти. Він сміливо запропонував сільському партійному відділенню видати тематичну резолюцію про відповідальність членів партії за збереження та викладання мови тай молодому поколінню. Завдяки твердій згоді партійного відділення та консенсусу жителів села було створено безкоштовний курс мови тай, який він викладає, і він регулярно проводить щосуботи.

Він не лише викладав, спираючись на власні знання, але й постійно самоосвітювався, розширюючи свій словниковий запас та глибше заглиблюючись у мову тай від обізнаних людей, щоб збагатити та вдосконалити свої уроки. Не маючи стандартної навчальної програми, пан Хоа старанно «складав» свої уроки з власного багатого життєвого досвіду – дитячих спогадів, милих пісень слі луон та народних казок тайської мови, що передавалися від його бабусі й дідуся. Він був одночасно відданим учителем і чудовим другом, терпляче керуючи учнями різного віку, від малюків, які тільки вчаться розмовляти мовою, до батьків, які бажають перевивчити свою рідну мову.

Окрім викладання мови, пан Хоа також відродив та включив у клас унікальні традиційні культурні заходи, такі як народні ігри, спів тхен та спів луон – культурні традиції, які поступово зникають. Від початкової відданості вчителя, маленький клас поступово перетворився на змістовне місце культурних зустрічей, де вся громада об’єднується, ділиться та зберігає «душу» своєї етнічної групи.

Однак ця змістовна подорож, спрямована на «підтримку полум’я», могла тривати лише три місяці. Такі труднощі, як мінімальне фінансування, брак офіційних навчальних матеріалів та недостатня професійна підтримка, стали серйозними перешкодами. Крім того, підтримувати розмір класів було непросто, оскільки учні та їхні батьки були зайняті своїми звичайними шкільними завданнями та щоденним тягарем заробляння на життя. Особистих сил та ресурсів вчителя на пенсії, незалежно від його відданості, було недостатньо для виконання завдання, яке вимагало постійних інвестицій та підтримки з багатьох джерел.

З цієї причини клас мови тай пана Са Конг Хоа був змушений тимчасово призупинити роботу. Заняття більше не працюють щосуботи, але занепокоєння пана Хоа ніколи не зникало. Ці три короткі місяці, можливо, не призвели до прориву у здатності громади використовувати мову тай, але вони сильно пробудили усвідомлення важливості збереження рідної мови. Це також доводить, що потреба у вивченні мови тай у громаді є реальною, їй просто потрібні більш відповідні та стійкі методи, матеріали та допоміжні ресурси.

Дивлячись у майбутнє, пан Са Конг Хоа все ще сподівається на більш довгострокове та стале рішення для мови тай. Він продовжує висловлювати своє щире бажання, щоб усі рівні влади приділяли більше уваги збереженню мов етнічних меншин. Він пропонує конкретні рішення: інвестування в систематичну та спеціалізовану підготовку вчителів етнічних мов; дослідження включення змісту етнічних мов до основної навчальної програми або принаймні позакласної діяльності в школах у районах проживання етнічних меншин; а також регулярна організація культурних заходів, співочих конкурсів, розповідей історій та читань поезії етнічними мовами в школах та громадах, щоб створити середовище для практики та пробудити любов і гордість за мову у молодого покоління.

Відданість справі та ініціативність вчителя на пенсії Са Конг Хоа є яскравим свідченням відданості та відповідальності шанованих діячів у громадах етнічних меншин перед обличчям загрози культурної ерозії. Його історія — це не просто історія класу, який припинив свою діяльність, а глибоке нагадування про крихкість традиційних культурних цінностей перед обличчям сучасності. Це також нагальний заклик до постійної співпраці та внеску всієї громади, і особливо всіх рівнів управління, щоб такі захоплені особистості, як пан Хоа, могли продовжувати яскраво горіти, поширюючи свій вплив та сприяючи збереженню етнічної культури для майбутніх поколінь.

Ван Тонг

Джерело: https://baoyenbai.com.vn/16/349566/Giu-tieng-Tay-giua-dong-chay-hoi-nhap.aspx