Образ жінки в поезії Нгуєн Дик Фуока

Поет Нгуєн Дик Фуок, який почав писати вірші у 18 років, вже 40 років пише вірші та утвердив своє ім'я у літературному світі. Легко помітити, що його вірші часто зображують жінок із сучасною зовнішністю, але водночас зберігають традиційну красу в'єтнамських жінок.

Báo Đồng Nai•22/05/2026

Поет Нгуен Дук Фуок на острові Чионг Са, квітень 2025 року.

Зовсім недавно Нгуєн Дик Фуок випустив свою збірку поезій «Mat Bim» (видавництво Асоціації письменників В'єтнаму), яка містить близько 60 творів з 2019 року по теперішній час. Багато його творів були опубліковані в газетах, зокрема в Dong Nai Weekend Newspaper. Особливістю цієї збірки є те, що, окрім любовних віршів – його сильної сторони – є також деякі твори на тему моря та островів.

Поєднання традицій та сучасності

Вірш «Очі шовкової хустки» поета Нгуєн Дик Фуока вперше був опублікований у газеті «Література та мистецтво» у випуску 18 від 27 квітня 2019 року. Цей любовний вірш, написаний у віршованій формі lục bát (шість-вісім віршів), натхненний «парою природних рис», майстерно прихованими жіночою шовковою хусткою: «Чому я чую твій сміх? / Загублений у твоїх очах-шовковій хустці, що змушують нас кохати одне одного / Я кохаю тебе, я кохаю своє перше кохання / Я кохаю тебе, доки моє волосся не посивіє, я все одно кохатиму тебе...»

Щоб пояснити термін «очі, схожі на нагрудники», Нгуєн Дик Фуок вирішив дослівно процитувати статтю «Краса молодих жінок» (автора Тху Транга, опубліковану в газеті «Література та мистецтво», випуск 19, 2019) в кінці збірки поезій. У цій статті Тху Транг зазначає: «Слова справді елегантні, але в цій елегантності ми бачимо натяк на чуттєвість; краса виражена природним, чистим чином, як писав Нгуєн Ду: «Велична природна споруда вже побудована»... Дехто каже, що «очі, схожі на нагрудники», — це нове слово, але я наголошую, що це сміливе слово».

Він є членом Асоціації письменників В'єтнаму . Окрім написання віршів, Нгуєн Дик Фуок також відомий як музикант, автор близько 50 пісень, більшість з яких написані на його власні вірші.

Протягом своєї 40-річної письменницької кар'єри поезія Нгуєн Дик Фуока була переважно любовною. Природно, образ жінки завжди присутній у його віршах. Легко помітити, що жінки у поезії Нгуєн Дик Фуока часто постають у сучасному вигляді, відображаючи яскраві реалії сучасного життя. Однак у цьому прихований тонкий шарм і традиційна краса в'єтнамських жінок. Це включає ніжність, виражену в таких рядках, як: «Твої люблячі слова наповнюють серце моєї матері / У болю я відчуваю ніжність / Я скидаю всі мирські печалі / Ти отримуєш щастя весняного дня» (уривок з вірша «Біла сукня, яку ти носиш, кольору спогадів»); та образ люблячої матері з її дітьми: «Уві сні вночі я зустріла свою матір / Її люблячий погляд / Мої сестри і я досі плекаємо її» (уривок з вірша «Уві сні вночі я зустріла свою матір»).

Працюючи в секторі охорони здоров'я директором Регіонального медичного центру Транг Бом, він щодня контактує з багатьма пацієнтами різного віку. Можливо, саме тому поет-лікар Нгуєн Дик Фуок встигає за темпом сучасного життя та адаптується до нього. І він привніс сучасний відтінок у свою поезію: «Дай мені краплю світанку / Біля чашки чаю з молоком я почуваюся невинним» (уривок з вірша «Дякую, кохання»); «Мовчазний iPhone / Заплющує очі, чекаючи нічного сну / Якби тільки Wi-Fi втратив сигнал / Посланець не посміхався / Ти — далекий горизонт / Я б не плив за течією» (уривок з вірша «Якби тільки»).

Саме переплетення традицій та сучасності в його творах, як у формі (поетичні форми: lục bat, вільний вірш), так і в змісті, робить поезію Нгуєн Дак Фуока близькою до серця, легко зворушливою та пронизаною сучасним духом.

Поет Нгуєн Дик Фуок опублікував кілька поетичних збірок: «Священна річка» (2000), «Слова моря» (2003), «Спрагла ніч» (2008) та «Лук Бат» Нгуєн Дик Фуока (2018). У 2024 році він випустив збірку пісень під назвою «Коли зникають мрії». Цього року, окрім поетичної збірки «Брова», поет планує випустити збірку вступів та критики під назвою «Мандруючи до Тхіен Кама».

Дослідження нових «територій»

Протягом 40 років Нгуєн Дик Фуок писав переважно любовну поезію. Нещодавно він почав пробувати себе в новій «сфері»: писати про море та острови. Це натхнення виникло під час його поїздки до Спеціальної економічної зони Чионгса у квітні 2025 року, коли він був членом Асоціації письменників В'єтнаму.

Спостереження за труднощами, жертвами та непохитною вірністю морських офіцерів і солдатів на передовій хвиль і вітрів викликало у Нгуєн Док Фуока неймовірно сильні емоції. Після подорожі він одразу написав збірку віршів про Труонґса, дві з яких він сам поклав на музику, найвідоміша з яких — «Відлуння Східного моря»: «У наших серцях ми чуємо відлуння Труонґса / острова Гак Ма, де герої йшли в бій / Їхні жертви стали безсмертними вінками / Навіки обіймаючи море нашої батьківщини…»

Нгуєн Дик Фуок поділився: «У цій збірці творів я найбільше пишаюся віршем «Очі моряка» з такими рядками, як: «Його очі дивляться вперед / До далекого горизонту / Слідкуючи за кожною секундою, кожною хвилиною / За тінню ворога, що загарбує / Серед палючого сонця та моря / Його очі завжди яскраво сяють / Серед штормів та бур / Його очі перевершують безкрайній океан / Він дивиться в бік моря / Його серце прагне батьківщини / З батьками в очах / З безмежною любов’ю…»

У своїй збірці віршів про Чионг Са Нгуєн Дик Фуок частково зобразив жертви та внесок військовослужбовців флоту у справу захисту священного суверенітету національних морів, островів та континентального шельфу. Поряд із образом цих солдатів на передовій хвиль та вітрів, присутні також жінки: «Сльози падають до моря / Я співаю для тебе, солдате далеко від дому на острові / Мої губи посміхаються, але мої очі наповнені сльозами / Які обійми нас триматимуть у цю мить розлуки?» (уривок з вірша «Сльози падають до моря»); або «Я хочу обійняти Чионг Са, як тебе, як мою матір / Тепло кохання, близькість близькості» (уривок з вірша «Я закоханий у Чионг Са»)....

Не випадково образи жінок з'являються у віршах про Чионг Са. Нгуєн Дик Фуок пояснює: «Приїжджаючи до Чионг Са та зустрічаючись із солдатами флоту, ніхто не може не відчути зворушення, особливо під час церемонії вшанування пам'яті солдатів, які пожертвували своїм життям, захищаючи суверенітет островів у безмежному океані. Це найбільш помітно у жінок під час подорожі; жодна жінка не могла стримати сліз у ці зворушливі моменти. І навпаки, жоден солдат флоту далеко від дому не може забути образ жінки. Це їхня мати, дружина, сестра, кохана...»

Образи жінок у віршах Нгуєн Дик Фуока про Чионг Са виражають не лише просте, повсякденне кохання, а й священне кохання: це не просто кохання матері й дитини, сестринське кохання чи романтичне кохання, а й глибока прихильність між В'єтнамським народним флотом та народом материка. Це також джерело духовної сили, що заохочує військовослужбовців ВМС залишатися в морі та на островах, щоб захищати священну територіальну цілісність В'єтнаму…

Багато хто задавався питанням, чи не відволіче його присвята художній творчості від професійної роботи в медицині. Нгуєн Дик Фуок відверто відповів: «Для мене і поезія, і музика – це пристрасті; коли приходить натхнення, я маю писати, я не можу зупинитися. Але творча робота може виконуватися лише в тихій самоті, що вимагає простору та часу для роздумів. Як можна творити в поспішній, галасливій атмосфері роботи та взаємодії з пацієнтами? Якщо під час роботи мені раптом спадає на думку поетична ідея, я записую її як дані, як «резерв», а коли у мене буде час, я знову плекатиму емоції, щоб писати».

Нгуєн Дик Фуок також зазначив, що написання віршів та музики не лише допомагає йому зняти робочий стрес, але й зберігає молодість та оптимізм. Спостереження за життям та його включення у свої твори також допомагає йому розуміти молодь та знаходити з нею зв'язок. Це підтримує його в роботі, особливо в розумінні думок, прагнень та стилю роботи молоді, що дозволяє йому краще керувати медичним центром, де він працює.

Морська ластівка

Джерело: https://baodongnai.com.vn/dong-nai-cuoi-tuan/202605/hinh-tuong-phai-dep-trong-tho-nguyen-duc-phuoc-11a3e6b/