На глибшому рівні це культурний вибір: вибір жити в гармонії з природою, споживати відповідально, розвиватися без шкоди для довкілля та ставити добробут людини в центр усіх політичних рішень.

Інколи, йдучи вулицею Ханоя після дощу, бачачи, як дерева скидають листя, дороги чистіші, небо ясніше, раптом усвідомлюєш, що спокій міста походить не лише від висотних будівель чи широких доріг. Він походить від збереженої зелені, від річки, про яку не забули, від парку, достатньо великого для дітей, від звички не смітити, від того, як хтось тихо піднімає поліетиленовий пакет біля озера, від сім'ї, яка починає сортувати сміття на своїй маленькій кухні.

Ці речі можуть здаватися дрібницями, але вони формують основу великого руху: переходу від розвитку через експлуатацію до розвитку через збереження; від зростання, заснованого на марнотратному споживанні, до зростання, заснованого на відповідальності; та від розгляду довкілля як другорядного аспекту економіки до розгляду його як життєво важливої ​​умови виживання людства.

У статті «За екологічну цивілізацію, зелений В'єтнам та мирний, сталий океан» Генеральний секретар і президент То Лам наголосив на необхідності побудови суспільства, яке знає, як процвітати в екологічних межах, розглядаючи природу як умову існування, національне надбання та спадщину для майбутніх поколінь; стаття також пов'язує безпечне довкілля та мирний, сталий океан з розвитком, безпекою, справедливістю, етикою та національним довголіттям.