Слухайте свою «рідну мову».

Розвиваючи любов до літератури з юних років, Хоанг Чунг Хао (27 років, мешкає в Донгнаї) дедалі більше цінує в'єтнамську мову та культуру.

Спонуканий любов’ю до в’єтнамської мови та рішучістю зберегти свою «рідну мовну» спадщину, Хао запам’ятав повний переклад «Truyen Kieu», що складається з 3254 віршів у розмірі lục bát (шість восьми). Ця подорож розпочалася під час періоду соціального дистанціювання через пандемію COVID-19 і завершилася після майже двох років наполегливої ​​праці.

Слова в «Казці про К'єу», ретельно написані від руки Хоанг Чунг Хао, надихнули багатьох молодих людей дізнатися про цей шедевр.

Запам'ятовування «Truyện Kiều» («Казка про Kiều») — це не просто запам'ятовування, а й розуміння алюзій та історичних посилань. Були дні, коли, незважаючи на дуже ретельне навчання напередодні ввечері, Хао забував рядок наступного ранку, що викликало в нього велике розчарування. Багато разів, за кермом, він зупинявся на узбіччі та відкривав книгу, щоб перевірити свою пам'ять. Хао зізнався: «Щойно я прочитав останній рядок, я розплакався. Не від гордості, а від емоцій, згадуючи важку подорож, яку я здійснив».

Захоплення читанням і письмом – це також спосіб для Чунг Хао розвивати в собі позитивну енергію.

Не зупиняючись на цьому, Хао почав переписувати уривки з «Казки про К'єу» та ділитися ними в соціальних мережах, вважаючи це способом зберегти шедевр та поширити літературну традицію. Це було нелегко, оскільки його руки звикли друкувати, і він часто відчував зневіру. Але кожен штрих пера відточував його терпіння, і поступово він знову відкрив свою спритність і прагнув ідеально написати кожного персонажа. Нещодавно він навіть почав переписувати вірші та есе, щоб дарувати своїм вчителям та друзям, як спосіб вираження своїх почуттів.

«З перших «круглих» штрихів, які я малював крейдою на підлозі, я поступово зрозумів, що письмо — це не просто передача інформації, а й сполучна нитка емоцій. Коли в моїй голові раптово виникає гарний вірш чи ідея, саме тоді я беру до рук ручку, дозволяючи своїм емоціям керувати штрихами», — зізнався він.

Вивчаючи в'єтнамську літературу, Хао зрозумів, що його погляд на кожен твір з часом змінювався. Чим більше він читав, тим більше розумів і цінував його. Серед життєвої метушні він нагадав собі про три «Н»: слухай, щоб зрозуміти, бо мова поширюється лише тоді, коли торкається серця; дивись, щоб читати та розширювати знання; говори, щоб зберегти ідентичність та уникнути змішаних тенденцій, які применшують в'єтнамську мову.

Джерело: https://nld.com.vn/lang-nghe-tieng-me-de-196250419192803959.htm