Високі, величні гори часто з'являються в літературі та мистецтві, як-от «Духовні гори» Гао Сіньцзяня; «Гора ілюзій» Хуанфу Юйсяна; «На вершині плавучої хмари» Фу Дефана; та «Горбата гора» (американський фільм, що отримав «Оскар» у 2006 році, режисер Енг Лі)...
Змінити джерело на цинк
З міста Чунг Фуок ми йшли вузькою асфальтованою дорогою, затіненою пишними зеленими акацієвими лісами, а потім продовжили шлях ґрунтовою стежкою до поромної пристані. Моторний човен прямував вгору за течією до Хіеп Дика, і всі були з нетерпінням чекали. Чиста блакитна річка протікала крізь пагорби. Вдалині вершина Ка Танг виділялася на тлі неба величним і таємничим відтінком індиго.
Зі мною подорожував пан Нгуєн Тхань Лай, приблизно 70 років. Він розповів, що одразу після звільнення ця місцевість була спустошеною, єдина дорога була сильно пошкоджена, з клаптиками асфальту та багатьма ділянками переважно гравійними. Як банківський службовець у столиці провінції, він сказав, що збір грошей – це важка робота, але це ніщо в порівнянні зі страхом нести гроші звідси назад до Тамкьї.
Багато разів нам доводилося покладатися на допомогу місцевих чи районних партизанів або чекати на транспортні засоби з військових частин, щоб нас підвезли… Лай згадував, а потім продовжував: «У молодості я вже відчував труднощі, але найбільше мені було шкода вчительок з низин, які приїжджали сюди. У цій віддаленій, глибокій лісовій та гірській місцевості дощ був сумним, сонце було сумним, і кожна з них так сумувала за домівкою, що їхні очі опухали від сліз».
Хон Кем Да Зунг настільки відомий, що про це місце написано безліч записів. Коротше кажучи, назва має в'єтнамську вимову, ймовірно, дану в'єтнамцями, які відвідували цей район. Хон Кем — це місце з двома скелями, що виступають у річку. У В'єтнамському словнику орфографії та лексики Ле Нгок Тру (видавництво Thanh Tan, вперше надруковане в 1959 році) пояснюється: «Кем» означає вузьку ущелину або струмок, з горами з обох боків.
Існує два можливих тлумачення слова Đá Dừng (Зупинна скеля). «Зупиняти» може бути дієсловом, наприклад, «зупиняти», або іменником, як-от «стіна» чи «стіноподібна споруда», що стосується стіни. Незрозуміло, що мали на увазі стародавні, але обидва тлумачення здаються правдоподібними. Природа створила тут ці високі скелі, ніби для того, щоб перекрити течію річки.
Мій друг показав на скелю та прошепотів: «Під час відпливу там буде скельне утворення зі стародавніми чамськими написами». Я знав це з книг. У BAVH (Bulletin des Amis du Vieux Huế — Друзі старого Хюе) французький етнолог Альбер Салле, який працював у Центральному В'єтнамі, записав про це місце: «Скельна стіна з написами, вище за течією річки Тху Бон, яка стає очевидною лише під час відпливу, скеля Тхач Біч, є релігійним об'єктом поклоніння для рибалок…»
Пізніше, у 1911 році, французький епіграфіст Едуар Юбер, професор Французької школи далекосхідних досліджень, допоміг відвідати це місце та розшифрувати напис, латинізувавши його та переклавши французькою мовою. Зміст напису лаконічний: Cri Campecvaro vijayi mahipati Cri. Prakàcadharmmeti sthàpitavàn Amarecam iha. (Переклад: Хай живе імператор Паркадхарма, славний цар Чампи. Володар цієї землі приносить цю жертву богу Шиві).
Ка Танг, тисяча років білих хмар
Розмірковуючи про написи чамів, я відчуваю, ніби моя душа пливе вгору за течією річки Тху Бон, моє серце раптово сколихнулося тисячолітнім почуттям ностальгії. Скільки річок протекло, скільки життів народилося і пішло з цієї далекої річки та гірського хребта? Як довго в'єтнамська та чамська громади жили разом, аж до переплетення своїх кровних ліній, утворюючи нову громаду біля підніжжя гори Ка Танг?
Був майже полудень, і вершина гори Ка Танг яскраво сяяла. Чи це було насправді, чи мені снилося? Раптом я згадав, що гора Ка Танг також відкидала свою тінь на річку Тху протягом тисячі років разом із таємницями, які наступні покоління намагалися розгадати.
Нещодавно незалежний дослідник чамської національності Тхач Чунг Туе Нгуєн писав про війну між Ангкором і Кампою, яка тривала з часів Ян По Ку Шрі Джая Індраварммадеви, згадуючи гору Ка Танг наступним чином: «Згідно з написом K.227 (виявленим у храмі Бантей Чмар, Камбоджа), король Шрі Ясоварман II напав на Кампу та призначив камбоджійського принца королем землі. Король Шрі Джая Індраварммадева організував контратаку та обложив армію Ясовармана II на горі Катанг (можливо, гора Ка Танг, Куангнам сьогодні)».
Завдяки героїчним битвам і жертвам воїнів, що носили титул Санджак, Яшоварма II врятувався. За словами Тхач Чунг Туе Нгуєна, правління Шрі Джаї Індраварммадеви, згідно з трьома написами в По Іна Нагар (Нячанг) і Мі Сон (Куангнам), тривало приблизно з 1163 по 1183 рік. Тхач Чунг Туе Нгуєн також стверджував, що топонім Катанг зустрічається в написі K.227, що доводить його походження з давньої чамської мови. Ми можемо попередньо вважати гору Катанг (cek Katan) Ка Тангом… На горі Катанг була фортеця, побудована Шрі Джаєю Індраварммадевою; невідомо, чи існують там якісь залишки.
Майже тисячу років білі хмари пливли над вершиною Ка Танг. Нові відкриття дослідника Тхат Чунг Туе Нгуєна розкрили багато історій, які чекають на своє дослідження. Чи залишилися якісь залишки? Я ніколи не ступав на вершину Ка Танг, попри моє прагнення це зробити.
Раптом я згадав, що в мене є друзі та молодші брати й сестри з передгір’їв, які люблять літературу та поезію з мистецькою душею: Хоа Нго Хань, Тан Ву, Тран Кве Сон... Хоа Нго Хань тимчасово відклала свої літературні мрії, але має оповідання, які знайшли відгук у читачів, такі як «У пошуках агарового дерева» та «Проста легенда гори Ка Танг»... У Тан Ву також є талановиті есеї та мемуари, його слова пронизані любов’ю до сільської місцевості, такі як «Ка Танг – гора як теплий дім».
Композитор Тран Кве Сон не лише любить свою батьківщину, а й наважується покласти на музику ідеї з віршів ексцентричного поета середнього віку Буй Зянга. В одній розмові Тран Кве Сон зізнався, що любить поезію Буй Зянга і зворушується нею з багатьох причин, зокрема через частину життя поета як пастуха кіз біля підніжжя гори Ка Танг, де у нього була своя дивна таємна мова: «Подивіться на мене, мої любі, Золотий, Чорний і Білий / Чи розумієте ви фіолетові та білі квіти? / Повільно піднімаю браслет / Я повільно опускаю його на вашу шию, погойдуючи його…»
Легкий вітерець пронісся річкою, несучи запашний аромат садів з тихого села. На мить я подивився на вершину Ка Танг. Гора здіймалася високо, ледь помітна в темряві. Але світло, відбите від річки Тху Бон, було ефемерним, достатнім для того, щоб побачити легендарну священну гору, що відкидає її тінь. Здавалося, ніби сто років, тисяча років, або навіть більше, миттєво перетворилися на вічність.
Джерело: https://baoquangnam.vn/linh-son-goi-bong-3148333.html
Коментар (0)