Кожен вірш, кожна пісня – це вияв вдячності.

Є історичні віхи, які ніколи не зникнуть, а саме благородні жертви наших героїчних мучеників. Щоб увічнити та висловити вдячність за їхній величезний внесок, визнання сучасного покоління не лише демонструється практичними діями, а й резонує в кожному вірші та пісні. Ці творіння — це не лише щирі оповіді, а й місток, що з'єднує минуле з сьогоденням, нагадуючи нам про славну та героїчну епоху.

Композитор Дієп Вам Ко завжди мав особливу прихильність до солдатів на передовій Вітчизни.

Від спогадів Лонг Хота до текстів народних пісень Вонг Ко.

«Вшанування солдатів Лонг-Хота» — це тривіршова пісня «вонг ко» (традиційна в'єтнамська народна пісня), написана Діепом Вам Ко для вшанування пам'яті солдатів, які мужньо віддали своє життя на полі бою Лонг-Хота. Завдяки глибокій мелодії та щирим текстам, твір слугує посланням сучасного покоління до попередніх, сприяючи поширенню принципу «Пити воду, пам'ятати джерело» через традиційне мистецтво.

Пісня прозвучала на церемонії, присвяченій 134-й річниці з дня народження президента Хо Ши Міна (19 травня 1890 р. - 19 травня 2024 р.), на честь героїчних мучеників, відкриттю 2-го та початку 3-го етапів будівництва Національного історичного пам'ятника форту Лонг-Хот, розташованого в комуні Тхай Бінь Чунг, округ Вінь Хунг, провінція Лонг Ан (нині комуна Туєн Бінь, провінція Тай Нінь).

Солдати, зображені у пісні «Вонгко», уособлюють собою завзятий бойовий дух офіцерів та солдатів 5-ї піхотної дивізії, збройних сил Лонг Ан , місцевих військ та мешканців району Вінь Хинг, партизанів Тхай Бінь Чунг та солдатів посту Лонг Кхот під час опору американським імперіалістам у 1972 та 1974 роках, а також 43-денної та 43-нічної битви за захист південно-західного кордону прикордонною охороною Лонг Ан на початку 1978 року. Композитор Дьєп Вам Ко ретельно дослідив документи, книги та газети, щоб написати цей твір.

Він поділився: «Я маю особливу прихильність до солдатів на передовій, особливо до прикордонників, які мовчки захищають кордони країни. Хоча я не був безпосереднім свідком їхніх битв, через книги, газети та документи я можу відчути їхню лють та мужній дух. Якщо ви справді відчуваєте почуття та вдячність до тих, хто пожертвував собою заради країни, музика та тексти пісень природно знайдуть свій шлях».

Цей дух чітко виражений у кожному слові та кожній мелодії традиційної в'єтнамської народної пісні, пронизаної почуттям вдячності:

У Лонг-Хоті, у травні, я згадую дядька Хо / Я згадую тих, хто служив країні та народу / У запашному димі ладану, Лонг-Хот сповнюється вдячністю в кожному серці, кожної миті.

Перед вшануванням солдата Лонг Хота композитор Дієп Вам Ко також залишив свій слід у виконанні самобутніх сучасних та традиційних пісень на тему вшанування солдатів, таких як: «Любити тебе, як рядового», «Солдат і річка», «Лист хлібного дерева», «Вірні серця»...

Ділячись своїм творчим напрямком на майбутнє, драматург Дієп Вам Ко емоційно сказав: «Доки я можу тримати перо в руках і є люди, які захищають країну, я продовжуватиму писати про них». Це не просто самонавчання, а й довічне прагнення митця, який присвячує свою душу солдатам, які робили, роблять і будуть робити внесок у захист суверенітету країни та захищати мирне життя народу. Для нього мистецтво — це не лише визнання, а й вдячність.

Від пам'яті солдата до пера вдячності.

Робота в музеї дала пані До Тхі Лан можливість подорожувати до багатьох місць, безпосередньо отримувати доступ до цінних документів та бачити живих свідків життя солдатів.

Під час ділової поїздки до історичного місця Кау Кінь у комуні Фуок Вінь Тай, район Кан Гюок (нині провінція Тай Нінь) у 2018 році, пані До Тхі Лан - заступниця керівника музейно-бібліотечного відділу Лонг Ан (нині Провінційний музей Тай Нінь), познайомилася з цією темою та натхненно написала твір «Мовчазно зберігаючи тепло товариства» у 2019 році.

Історичне місце Кау Кінь увічнює початок та запеклі битви, пов'язані з 45-денною та 45-нічною війною опору проти США, яку вели армія та народ нижнього регіону Кан Джуок під час війни за національне визволення (з 5 червня по 20 липня 1967 року). Ця робота отримала третій приз у конкурсі письменницьких робіт «Спогади солдатів у провінції Лонг Ан» у 2019 році та була включена до 13-го тому книги «Спогади солдатів», виданої видавництвом «Інформація та комунікації».

13-й епізод серіалу «Спогади солдата» яскраво зображує благородні якості солдатів Лонг Ана.

«Мовчазно зберігаючи тепло товариства» – це мемуари, що записують емоції авторки До Тхі Лан та інваліда війни Нгуєн Ван Кіема (народився у 1946 році, з комуни Тан Лан, район Кан Дуок, нині комуна Тан Лан, провінція Тай Нінь). Розповідаючи про те, як вона пішла на написання цієї історії з інвалідом війни Нгуєн Ван Кіемом, авторка До Тхі Лан поділилася: «Щойно я вийшла з автобуса, з боку історичного місця я побачила чоловіка, який втратив руку. Зацікавившись, я запитала його про це і дізналася, що він був інвалідом війни, який брав участь у запеклій битві тут. Що мене справді зворушило, так це те, що після війни він зголосився залишитися на історичному місці, щоб запалити ладан і помолитися за своїх товаришів».

Твір складається з чотирьох частин: Коротка розповідь про співчутливого та відданого ветерана війни, Незабутні спогади про війну та товаришів, Невелика святиня на старому полі бою та Історія повернення товариша з межі смерті. Крізь кожен фрагмент спогаду проступає образ солдата не лише у запеклій 45-денній та 45-нічній битві проти американців з незліченними героїчними жертвами на полі бою, а й сяє непохитною вірністю та відданістю у мирний час.

У творі є уривок, що розповідає про зворушливу розмову між ветераном війни Нгуєном Ван Кіємом та автором До Тхі Ланом: «Чому б тобі не повернутися додому жити зі своєю родиною, а не залишатися тут?» — спитав я, і він щирим голосом довірливо відповів: «Війна — це були дні диму та вогню, але також дні, сповнені товариства. Багато моїх товаришів пожертвували своїм життям, і мені пощастило вижити, тому я обіцяю залишитися тут, щоб палити ладан, піклуватися про своїх товаришів і жити поруч з ними, виконуючи свій обов’язок і вірність».

«У метушні повсякденного життя є багато прикладів того, як люди мовчки виконують звичайну роботу вдень і вночі, що приносить користь життю та суспільству. Історія пораненого солдата Нгуєна Ван Кіема, який передав полум’я товариства та вірності, навчила мене любові до людства та змістовного й співчутливого життя», – написала у своїй роботі авторка До Тхі Лан. Такі сторінки, як «Мовчки зберігаючи полум’я товариства» або пісня вонг ко «Вдячність солдатам Лонг Хота», – це не лише збережені спогади, а й вирази вдячності, написані від щирого серця. Саме так сучасне покоління висловлює вдячність тим, хто пожертвував собою за незалежність і свободу нації, – щоб минуле не згасло, а продовжувало освітлювати сьогодення та майбутнє.

Книжковий проєкт «Спогади солдатів», започаткований у 2012 році, має на меті зібрати та представити цінні документи з процесу захисту батьківщини та розбудови країни.

На сьогоднішній день серія опублікувала 22 томи, кожен з яких є яскравим знімком спогадів солдатів з усієї країни. Особливої ​​уваги заслуговує 13-й том (опублікований у 2019 році), який містить 75 справжніх історій, що яскраво зображують благородні якості солдатів Лонг Ань: «вірні, мужні та стійкі».

Біч Нган

Джерело: https://baolongan.vn/moi-van-tho-khuc-hat-la-mot-loi-tri-an-a199840.html