Нгуєн Нят Ань: Садівник

Я не професійний перекладач – це вступне слово жодним чином не виправдовує недогляди, помилки та недбалість, з якими стикається та несе відповідальність кожен, хто торкається перекладу зокрема, або письма загалом, незалежно від того, чи це природжений перекладач, чи аматор.

Навпаки, я хочу нагадати собі: більшою чи меншою мірою питання, якого автора чи твір перекладати, завжди має бути предметом ретельного обмірковування, а не недбалим актом аматорства.

Понад десять років тому я розмірковувала, як твори Нгуєн Нят Аня будуть сприйняті іншою мовою. Питання «Навіщо перекладати Нгуєн Нят Аня?» виникло у мене більш безпосередньо, коли ми разом з моєю подругою Кейтлін Ріс переклали його четверту книгу англійською мовою: * Біля вікна сидять два коти* (Видавництво «Молодь», 2025). (Три попередні книги, які ми перекладали, це: *Я бачу жовті квіти на зеленій траві *, *Гарного дня* та *Сидю і плачу на дереві *).

Обкладинка книги «Два коти сидять біля вікна» (Молодіжне видавництво) – переклад Нха Туєн та Кейтлін Ріс

ФОТО: НАДАНО АВТОРОМ

Окрім того, що я був літературним зв’язком – працював з автором та отримував замовлення від видавця – я хотів скористатися цією можливістю, щоб глибше зануритися в деякі з творів, які я перекладав, щоб поміркувати або розширити свій світогляд щодо творчих досягнень Нгуєн Нят Аня, автора, який викликав у мене та моїх друзів вибухи сміху, коли нам було десять чи одинадцять років, у маленькому містечку тоді, коли книги не були такими легкодоступними, як зараз.

Переклад творів Нгуєн Нят Аня не є ані надто складним, ані легким, враховуючи використання повсякденної мови та специфічний культурний і соціальний контекст. Ця складність вимагає від мене перечитувати, дочитувати автора з мого дитинства та зберігати цю читацьку пам'ять.

Звичайно, книга-бестселер – це не обов’язково літературне явище. У випадку Нгуєна Нят Аня кількість проданих книг є живим доказом привабливості його творчості для підлітків, і водночас доказом його якості та характеру як письменника. Зіткнувшись із книгами, які постійно очолюють списки бестселерів на дещо застійній сцені молодіжної літератури, завжди можна почути бурмотливий, скептичний голос вибагливого читача, який каже, що його текст «легкий», «повторний» і що «потрібні критичні голоси та академічний аналіз». Але книги все ще написані, і автор продовжує свій шлях відточування своїх письменницьких навичок та турботи про своїх читачів.

Звертаючись до Нгуєн Нят Аня, я навмисно хотів відкинути модний жаргон, статистику продажів, нагороди та титули, щоб зрозуміти та прочитати його виключно як письменника — людину, яка створює книги. Я вважаю, що це найчистіший підхід, який я можу застосувати з точки зору читача та перекладача.

Нгуєн Нят Ань, поет шкільних років.

Я належу до покоління читачів — приблизно віку персонажів Нгуєн Нят Аня, можливо, приблизно віку його доньки, — які захопилися серією «Калейдоскоп» з перших томів і щомісяця чекали, поки дядько, який здає книги в оренду в місті, привезе нові томи кишенькової серії у фіолетових обкладинках від видавництва «Кім Донг» у Ханої , звичайно ж, разом із безліччю інших книг із «Золотої книжкової колекції » або тонких прямокутних романів від різних видавництв, що зручно дозволяло мені читати від 10 до 20 томів одночасно протягом неквапливих післяобідніх годин.

Пізніше, прочитавши його ранні вірші та збірку віршів, видану спільно з Ле Тхі Кімом, «Квітневе місто» (1984), я уявив, що Нгуєн Нят Ань був і завжди буде поетом шкільних років, міста, в якому переплітаються історії, спогади, небо та життя. Його поетична персона, мабуть, найяскравіше розкривається у творі «Два коти, що сидять біля вікна» : поет на ім'я Кіт Ведмідь, читач, який стає поетом на ім'я Крихітка, автор, який час від часу вплітає власну поезію в історію, щоб нагадати читачеві про свою поетичну природу, і він сам перекладає котячу поезію на людську поезію.

Як юний читач, легковажні оповіді Нгуєн Нят Аня, його оповіді, що заглиблюються у тонкощі життя з дотепним оповіданням та знайомою, повсякденною мовою, викликали мою цікавість. Читаючи з ретроспективної точки зору, я більше зацікавився тим, як він порушував соціально-гуманістичні питання, враховуючи потенційний вплив його творів на читачів-підлітків, особливо з точки зору їхньої широкої популярності, а не лише його стилю письма та літературної техніки.

Ми можемо очікувати подальшої критики та поглиблених досліджень поглядів Нгуєн Нят Аня на соціальні та гуманістичні питання, включаючи його обмеження та упередження, якщо такі є, такі як прихована нерівність між сільською та міською місцевістю (наприклад, що проявляється через мотив розлуки шкільних романів, які починаються через переїзд із села до міста, або нестабільні умови життя збіднілих груп), екологічні та природні проблеми, голоси тварин і, разом з ними, те, як історії кохання та дружби долають кордони, відмінності та упередження.

Сторінки цієї книги невинно розгортаються, відкриваючи вимір ностальгії за сьогоденням.

Найбільше задоволення в читанні Нгуєн Нят Аня в наш час мені, мабуть, приносить те, чого більш-менш бракує нашому поколінню, а потім і поколінню наших дітей, що зростають серед популярних дискурсів про глобалізацію та економічний розвиток: свіжого та справжнього відчуття спільноти. У більшості його творів спільний спосіб життя в'єтнамського села яскраво та сильно відображається в особистостях та стосунках персонажів, у деталях їхнього життєвого простору, незалежно від того, чи відбуваються історії в сільській місцевості чи місті, у В'єтнамі чи за кордоном.

Як і у творі «Два коти, що сидять біля вікна », спільнота мишей, котів, симбіотичних груп мишей та птахів, а також людей, попри невизначеність насильницьких вторгнень, все ще випромінює ніжну та поетичну красу. Ця спільнота може складатися лише з двох котів або просто з кота та миші, які спостерігають за дощем та розмовляють про фантастичні любовні пригоди. У цих селах у межах міста, де місто нагадує село, батьки можуть стати королями та королевами, а діти можуть стати принцесами та принцами, створюючи казки, і представники виду завжди цікавляться мовою одне одного. Діти виростають знайомими з рослинами та алеями села, ніколи не відмовляючись слухати, як дорослі розповідають історії своїх предків та бабусь і дідусів. Це та життєва сила, яка живить теплий, надійний світ , де людина ніколи не буває надто самотньою, світ, який складний і недосконалий, але не драматизований, і завжди має проблиск надії завдяки щоденному обміну досвідом між сусідами, друзями та незнайомцями.

Я думаю, що певною мірою саме це відчуття живої, існуючої спільноти дає творам Нгуєн Нят Аня, в'єтнамською чи іншими мовами, потенціал для об'єднання читачів – нащадків в'єтнамців, які живуть у багатьох різних частинах світу, або для сприяння спільному досвіду в подібних культурних регіонах, таких як спільноти Південно-Східної Азії. Читаючи Нгуєн Нят Аня, я іноді з тривогою заходжу в живий архів, у втрачений і зникаючий спільний життєвий простір, і невинні сторінки його книг можуть відкрити інший вимір ностальгії в сьогоденні.

Юний читач у мені залишався у старому місті. Але іноді, живучи життям старої людини, я знаходжу спокій у простих радощах спогадів. У сучасному захаращеному культурному ландшафті для дітей та підлітків книги Нгуєн Нят Аня досі випромінюють ніжну красу дорослого, який ніжно спостерігає за грою дітей, дорослого, який веде тиху розмову з підростаючими дітьми про життєві цінності, не підвищуючи голосу. Я уявляю собі дорослих, таких як Нгуєн Нят Ань, як велетень у казці Оскара Уайльда, що володіє прекрасним садом, відчиняючи його ворота для дітей, які вбігають всередину, поки він тихо сидить, спостерігаючи, а ці діти досі несуть із собою безліч таємниць.

Джерело: https://thanhnien.vn/nguyen-nhat-anh-nguoi-lam-vuon-185250701102809197.htm