Нова надія у Золотому сховищі

Товариш Тран Куанг Зунг, постійний заступник секретаря партійного комітету В'єтнамської національної нафтової групи, разом з керівництвом провінції Лаокай обговорив питання відбудови села Хо Ванг.

Жахливі спогади

Ми прибули до комуни Коклау, округ Бак Ха, провінція Лаокай, коли наслідки «великої повені» ще не дали одужати.

Вздовж міжрайонної дороги, що межує з річкою Чай, час від часу з'являються знаки та бар'єри, що попереджають про зсуви. Насипалися купи землі та бруду, які займають усе дорожнє покриття. Бульдозерам доводиться постійно розчищати завали, щоб створити шлях.

Під поверхнею річки Чай вода клубочиться від червоного мулу, а обидва береги перетворилися на звалища для сміття, стовбурів дерев та гілок, що змете вгору за течією. На насипі сила води розмиває глибоко дорогу, створюючи жахливу западину, схожу на жаб'ячу, яка може обвалитися будь-якої миті.

Тимчасові притулки для мешканців села Хо Ванг, поруч з офісом Народного комітету комуни.

Також вздовж цього берега річки, в офісі Народного комітету комуни Кок Лау, зараз розташовано майже 20 тимчасових притулків, де зупиняються люди. Це ті самі домогосподарства з села Кхо Ванг, яких 9 вересня голова села Ма Соо Чу допоміг «рятуватися від повені».

Прибувши сюди рано-вранці 21 вересня, ми побачили, що намети та укриття були досить міцними, побудованими з двох-трьох шарів брезенту. Усередині були ліжка, килимки, ковдри та москітні сітки… Також до кожного будинку було проведено електрику.

Пані Ханг Тхі Сай (28 років), яка мешкає в селі Кхо Ванг, поділилася: «За останні кілька днів багато благодійних груп пожертвували рис, локшину швидкого приготування, бутильовану воду, одяг тощо, тому життя селян досить стабільне». Коли пані Сай запитали про ситуацію її родини, вона розплакалася, розповідаючи свою історію.

Вона народилася та виросла в Коклау, а після одруження переїхала до будинку свого чоловіка в селі Кхо Ванг. Тут родина живе переважно сільським господарством . Щодня вона та її чоловік обробляють рисові поля, садять маніок та кукурудзу, а також вирощують буйволів, кіз та курей…

Пані Ханг Тхі Сай згадала жахливий досвід, який щойно пережили вона та її родина.

«У ті дні йшли сильні дощі, і паводкові води з вище за течією перерізали дороги, тому ніхто не наважувався вийти з дому. Багато будинків у низинах також були затоплені до рівня землі. Почувши звернення пана Чу, я швидко взяла на руки одну дитину, мій чоловік — іншу, і ми побігли на вищий пагорб, приблизно за 1 км від нашого старого будинку. Кілька днів тому мій чоловік повернувся до нашого старого будинку і виявив, що багато наших речей змило водою, а рисові поля та акацієві пагорби повністю затоплені… Вся важка праця нашої родини втрачена. Тепер ми не знаємо, куди звернутися за допомогою», — ридала пані Сей.

20-річний Зіанг Со Фо, тримаючи на руках свою 7-місячну дитину, поділився з нами своєю історією. У його старому селі його сім'я заробляла на життя сільським господарством, вирощуючи корицю та маніоку. У день повені, коли вода затопила їхній будинок, Фо швидко сказав своїй дружині взяти килимок та трохи одягу, перш ніж побігти за головою села, Чо.

Зіанг Со Фо досі пам'ятає собак, яких його родина не встигла взяти з собою.

«Тепер, коли ми повернулися сюди, ми в безпеці, але я все ще дуже сумую за собаками. Коли я йшов, один з них побіг за мною, і я не зміг перенести його через річку. Цікаво, чи вдалося йому знайти щось поїсти за останні кілька днів...» – сказав містер Фо, і його очі наповнилися сльозами.

«Зупиніться на хвилинку», – переповів пан Фо.

«Днями я почув, що провінційна влада та підприємства підтримуватимуть будівництво будинків для селян у нашому селі на новому місці, і я був дуже радий. Однак звідти до моїх рисових полів ще занадто далеко, і я ще не зміг туди дістатися. Сподіваюся, уряд допоможе побудувати дорогу, щоб я міг повернутися на свої поля, садити та обробляти землю».

Сунг Со Дуа (30 років, також із села Кхо Ванг) та його дружина зараз мають трьох маленьких дітей, тому в день, коли вони тікали від повені, він був так зайнятий, несучи дітей, що не зміг нічого взяти з собою. На щастя, коли вони повернулися до укриття біля комітету комуни, вони отримали підтримку від влади та благодійників у вигляді рису, солі, одягу тощо.

Згадуючи свій старий дім, очі пана Дуа наповнилися сльозами. «Повінь змила дорогу назад. Коли я поспішив сюди, я побачив, що рис дозрів, але ми не змогли його зібрати. Біля мого старого будинку ще залишався рис, але ми також не могли його молоти. Я сподіваюся, що уряд відбудує дорогу для людей...»

Панорамний вид на церемонію закладання фундаменту для повної реконструкції житлового району села Кхо Ванг.

Нова надія

Відгукнувшись на заклик Партії, Держави та Центрального Комітету Вітчизняного фронту В'єтнаму, а також за схваленням Прем'єр-міністра, дотримуючись традицій взаємної підтримки, співчуття та соціальної відповідальності, Петров'єтнам активно запропонував співпрацю з провінцією Лаокай у проведенні реконструкції житлового масиву села Хо Ванг, забезпечуючи стабільне, безпечне та довгострокове життя для його мешканців. Очікується, що зона переселення Хо Ванг займатиме 2,5 гектара та забезпечить житлом приблизно 40 домогосподарств.

За словами товариша Тран Куанг Зунга, постійного заступника секретаря партійного комітету В'єтнамської національної нафтогазової групи (Petrovietnam), новий житловий район забезпечить задоволення всіх повсякденних потреб людей відповідно до стандартів нової програми розвитку сільських районів. Зокрема, проектування та будівництво нового житлового району базуватиметься на культурних особливостях, звичаях та традиціях етнічних груп дао та монг – двох основних груп населення села Кхо Ванг. Нове місце розташування знаходиться приблизно за 1,5 км від місця старого села.

Вранці 21 вересня Petrovietnam, у координації з місцевою владою, провів церемонію закладання фундаменту реконструкції житлового масиву села Хо Ванг.

Пан Ма Со Гяо прибув рано, несучи на спині свою дитину, щоб бути свідком церемонії закладання фундаменту.

Пан Ма Со Зяо, мешканець села Кхо Ванг, який тримав сина на спині та намагався прибути раніше на церемонію закладання фундаменту, розповів, що у них з дружиною шестеро дітей, наймолодший з яких — дворічний Ма Со Тоан, який міцно спав у нього на спині. Повінь та зсув забрали весь їхній будинок, поля та плантації кориці на двох пагорбах. «Тепер ми залишилися ні з чим, я не знаю, як ми будемо годувати наших дітей!» — поділився з нами пан Ма Со Зяо.

Зробивши паузу на мить, він сказав: «Коли сільський голова повідомив нам, що для багатьох сімей у Кхо Ванзі буде збудовано нові будинки, ми з дружиною були дуже раді. Бо нам більше не доведеться жити в постійному страху «тікати від повені» щоразу, коли настає шторм. Я сподіваюся, що уряд зможе організувати для нас нове місце для обробітку нашої землі, щоб переїзд у поля був швидшим і менш важким для нас».

Мешканці села Хо Ванг радіють, бо незабаром у них з'являться нові домівки.

Пані Сун Со Ду, яка також була присутня на церемонії закладання фундаменту з самого початку, розповіла, що досі не забула той день, коли розлютила буря і хлинула повінь, затопивши її будинок. Поки вона, її чоловік та діти були надзвичайно стурбовані та не знали, що робити, сільський голова Ма Со Чу прийшов до них додому та закликав їх евакуюватися.

«Протягом кількох днів, які ми провели в хатині, ми голодували, бо не мали часу принести їжу. На щастя, лише через два дні влада знайшла нас і доставила до адміністрації комуни. Сьогодні я дуже рада бути присутньою на церемонії закладання фундаменту нового села. Сподіваюся, моя сім'я скоро зможе переїхати до нашого нового дому, бо в нинішньому місці дуже спекотно та задушливо, а для дітей немає місця для навчання…», – поділилася пані Ду.

Зустрівши пані Хан Тхі Сей знову на будівельному майданчику, вона вже не плакала, а посміхалася. «Ми з чоловіком такі щасливі. Ми просто сподіваємося, що уряд швидко завершить проєкт, щоб наша сім'я могла мати стабільне життя», – сказала вона.

Новий промінь надії засяяв лише через два тижні після того, як пан Ма Со Зяо та багато інших жителів села Кхо Ванг були сповнені безмежного горя та смутку.

«Данко села»

Відомо, що село Хо Ванг було утворене шляхом об'єднання двох сіл, Хо Лак та Бан Ванг, із кількома десятками домогосподарств, розкиданих по багатьох житлових групах, що простягаються приблизно на 7 км.

Згадуючи село Кхо Ванг, не можна не згадати сільського голови Ма Со Чу. Незважаючи на свій молодий вік, він швидко та мудро вирішив переселити всі 17 домогосподарств села в безпечніше місце, за що й отримав прізвисько «Данко села».

Сільський голова Ма Сео Чо – Джанко з жителів села Кхо Ванг.

Через раптову повінь десятки інших домогосподарств у «нижній зоні» втратили свої домівки, а кілька людей загинули або зникли безвісти. «На той час житловий район був відрізаний паводковими водами, і не було телефонного сигналу, тому ми не могли зв’язатися з владою за порадою. Отримавши численні попередження та навчальні заняття, я подумав, що нам потрібно проактивно евакуювати мешканців», – розповів пан Чу.

Вранці 9 вересня Чо був особливо стурбований, оскільки багато пагорбів навколо села були просякнуті водою та могли обвалитися, поховавши село Кхо Ванг. До цього влада комуни Кок Лау попереджала про наслідки залишків тайфуну номер 3, які спричинять сильні дощі та потенційні зсуви в багатьох районах.

Бачачи безперервний дощ і відчуваючи, що великий пагорб за житловим масивом може обвалитися будь-якої миті, пан Чу швидко порадився з членами групи та вирішив покликати кількох молодих чоловіків з села, щоб вони оглянули навколишню місцевість.

Пан Чу мобілізував сімох молодих чоловіків із села, щоб сформувати групу для огляду пагорба над селом. Під час огляду вони виявили тріщину шириною 20 см та довжиною приблизно 30 м. Примітно, що тріщину було знайдено безпосередньо на пагорбі, приблизно за 100 м від села Кхо Ванг.

«Дощ йшов безперервно з ночі до ранку, і я дуже хвилювався. О 8:00 ранку 9 вересня я зателефонував своїм колегам, щоб вони піднялися на пагорб, перевірили ситуацію зі зсувом і знайшли високий, рівний пагорб або гору, щоб поступово спланувати евакуацію жителів села. О 8:30 ранку всі повідомили про високий ризик зсувів. Я зателефонував до комуни, щоб повідомити про це, але телефон повністю втратив сигнал, і я не зміг з ними зв’язатися», – поділився пан Ма Со Чу.

О 9:00 ранку того ж дня, коли дощ продовжував лити на село, пан Чу вирішив евакуювати всі 17 домогосподарств, що складалися з 115 осіб, до гори за 1 км від села. Евакуацію було проведено якомога швидше.

Перед евакуацією до нового місця проживання пан Чу повідомив усім, що потрібно брати з собою лише найнеобхідніше, такі як ковдри, посуд, каструлі та сковорідки, а також трохи рису для приготування їжі, оскільки все ще йшов сильний дощ, а часу на переселення було дуже мало.

«Від моменту виявлення зсуву до моменту, коли всі безпечно дісталися до кемпінгу, минуло лише близько 8 годин. До 16:00 9 вересня всі 115 жителів села благополучно дісталися до місця. Після того, як наступного дня всі дісталися місця, пагорб позаду них обвалився прямо на село», – згадував Чу.

Селяни дісталися безпечних притулків, але головною труднощею, з якою вони зіткнулися, була нестача їжі та води, оскільки вони взяли з собою дуже мало. Тому, окрім моніторингу ситуації з повенями, мешканці села Хо Ванг також по черзі оглядали дороги до навколишніх сіл та дорогу назад до комуни, щоб звернутися по допомогу. Однак усі дороги були перекриті зсувами.

Хоча селяни стикалися з численними труднощами, вдень 11 вересня влада їх знайшла. «Ми були надзвичайно раді, що влада знайшла нас, знаючи, що нас врятували. Люди принесли локшину швидкого приготування та сухі продукти, щоб допомогти нам з нашими невідкладними потребами. Наступного дня влада комуни та району привезла багато гуманітарної допомоги, щоб допомогти нам стабілізувати наше життя», – розповів пан Ма Со Чу.

За словами товариша Тран Куанг Зунга, 21 вересня – день початку будівництва – був суботою, вихідним днем ​​для працівників багатьох установ та підприємств, але для майже 60 000 працівників нафтогазової промисловості це була «субота волонтерів». Усі працівники галузі працювали додатковий день, щоб зробити внесок у соціальні заходи загалом, зокрема на відбудову села Кхо Ванг зокрема.

Товариш Тран Куанг Зунг від імені керівників, посадовців та працівників Petrovietnam також висловив свої найтепліші вітання та найкращі побажання керівникам Провінційного партійного комітету, Провінційної народної ради, Провінційного народного комітету та Провінційного комітету Вітчизняного фронту провінції Лаокай, округу Бакха та комуни Коклау, побажавши їм сил та стійкості у подоланні труднощів; а також побажавши, щоб село Хо Ванг незабаром стало «золотою жилою» комуни Коклау, округу Бакха та провінції Лаокай.

Мінх Тьєн - Тхань Нгок

Джерело: https://www.pvn.vn/chuyen-muc/tap-doan/tin/dc0e408e-2805-48d6-99b6-0c9e1349fbf1