Перед сторінкою для письма

Я задумливий, і моя ручка також.

Всю кімнату огорнула тиша.

Чистий аркуш паперу стає білим місцем для страти.

Тисячі невидимих гармат спрямовані на мене.

Ілюстративне зображення.

Газетна сторінка, вірш, сама суть мого життя.

Кожен лист – відображення глибокої стурбованості.

Кожне натискання клавіші – це вибух болю.

Особистий біль глибоко переплетений з болем життя.

Ставши людиною, людина розуміє тяжке становище інших.

На сторінках газет та у віршах не промовляється нечутливих слів.

Кожна сторінка книги — це біле місце страт.

Тисячі нещадних гармат були спрямовані на мене.

Хоанг Бінь Тронг

КОМЕНТАР:

Хоанг Бінь Чонг — відомий поет, який досяг успіху в багатьох галузях: романи, поезія, есе, оповідання… У кожному жанрі він залишив особливе враження на читачів. Його вірш «Перед сторінкою письма» — це зворушливий внутрішній монолог, коли письменник стикається з чистою сторінкою, ніби перед вироком совісті. Тут немає повсякденних сцен, немає образів репортерів, які ходять, записують чи фотографують… лише тиха кімната, задумлива ручка, чистий аркуш паперу — але в цьому тихому просторі відбувається запекла внутрішня боротьба, діалог з правдою та характером письменника.

Вірш починається справді зворушливим образом: «Я задумливий, перо теж задумливе / Вся кімната занурена в тишу / Білий папір стає білим місцем страти / На мене націлюють тисячу невидимих гармат». Автор не вступає до вірша і не передмовляє, а різко веде читача в щільний і задушливий простір. Там не чути жодного голосу, окрім внутрішніх думок письменника. Перо – символ письма – це не просто інструмент, а жива істота, чуйна та «задумлива», як і сам автор. Це говорить про глибокий зв’язок між людиною та пером – вони поділяють відповідальність, страждання та тягар совісті. Дійсно, «білий папір стає білим місцем страти» – це потужна метафора. Папір, спочатку неживий, тепер стає місцем страти, «невидимими гарматами» – судом народу, справедливості, історії. У сучасну епоху письменники пишуть не лише для себе, а й перед незліченною кількістю людей, які чекають правди, справедливості та людяності.

Якщо перша строфа ставить письменника перед «білим місцем страти», то друга строфа продовжує вести нас у внутрішні глибини людини, обтяженої відповідальністю. Слова стають сховищами тривог та життєвого болю: «Газетна сторінка, вірш, серце і душа мого життя / Кожне слово – джерело тривог / Кожне натискання клавіші – вибух болю / Особистий біль пронизує біль життя». Тут поетичний зміст зміщується від візуальних образів до психологічних. Сторінка для письма – це вже не просто місце для «заняття своєю професією», а місце для розкриття свого серця, душі та характеру. Письменник, незалежно від того, пише він для газет чи поезії, присвячує кожну краплю своєї крові правді. Рядок «кожне натискання клавіші – вибух болю» резонує як ридання, натякаючи на те, що автор пише крізь сльози, пише з особистим болем, змішаним зі спільним болем народу. Це не просто «писати, щоб жити», а «жити, щоб писати». Письменник обрав небезпечний шлях: використовувати слова як меч, мову як зброю. Ця суворість походить не від сторонніх, а від вимог совісті. Тут немає місця брехні, обману чи прикрашанню. Залишається лише правда – навіть якщо вона болісна, навіть якщо вона може завдати болю комусь.

Справді, бути людиною важко, а бути письменником ще важче, бо неможливо уникнути реалій життя, які його охоплюють.

Третя строфа ще більше підносить думку вірша, розширюючи індивідуальне «я» до колективного «я»: «Народившись людиною, людина повинна вміти співпереживати долі інших». Просте, але потужне твердження. Бути людиною означає вміти співпереживати долі інших, ставити себе на місце інших, співпереживати їхньому болю, несправедливості та негараздам. Тому для письменника цей тягар ще більший. Газетна сторінка, вірш – речі, які здаються «далекими», «художніми» – якщо їм бракує співчуття, якщо вони позбавлені емоцій, вони є лише холодними продуктами.

Вірш не довгий, не складний, не римований і не сповнений квітчастої риторики, але він відображає сувору та священну природу письменницької професії. Письменство, особливо журналістика та література, вимагає не лише знань та вмінь, а й мужності, чесності та не закам'янілого серця. В епоху комерціалізованої інформації, де один «перегляд» чи «клік» може диктувати стандарти змісту, цей вірш служить потужним нагадуванням: ніколи не дозволяйте своєму перу стати інструментом неправомірних дій, зла чи брехні. Письменників потрібно пробуджувати щодня не зовнішнім тиском, а діалогом із самими собою, з «тисячею невидимих гармат», спрямованих на їхню совість.

«Перед сторінкою для письма» – це вірш не для тих, хто вважає письменництво легкою чи суто ідеалістичною професією. Це вірш для тих, хто наважується протистояти викликам, наважується брати на себе відповідальність, наважується страждати та наважується любити. Письменство – це вже не професійний акт, а моральний акт.

Ле Тхань Ван (вибрано та прокоментовано)

Джерело: https://baobacgiang.vn/truoc-trang-viet-postid420384.bbg