Пан Чрінь Дінь Нанг, інженер-самоучка, який закінчив лише 6-й клас, але з пристрастю, надзвичайною рішучістю до самонавчання та постійним роздумуванням над життєвими проблемами, досяг дива, отримавши 5 ексклюзивних патентів, перетворивши сміливі ідеї на продукти, що служать громаді.
Сміттєспалювач медичних відходів, винахід на 5 зірок.
Першим новаторським винаходом і продуктом, який вивів ім'я пана Чрінь Дінь Нанга за межі його провінційного коріння, став «Сміттєспалювальний апарат та система для обробки небезпечних медичних відходів». Ця наукова робота отримала державний патент у 2012 році, виданий Відомством інтелектуальної власності ( Міністерством науки і технологій ).
Це перший у світі інсинератор, здатний обробляти діоксин, надзвичайно небезпечний токсин, який колись вважався «неможливим для розкладання звичайними термічними методами». Порівняно з аналогічними імпортними продуктами, система пана Нанга може заощадити до 80% палива.
На відміну від традиційної технології згоряння з використанням впорскування палива, його винахід застосовує технологію безперервного згоряння, використовуючи метод безпосереднього впорскування полум'я в паливо, що значно підвищує ефективність згоряння. На етапі очищення вихлопних газів піч використовує нанотехнологію замкнутого циклу, яка повністю розкладає дим, пил та токсичні запахи. Температура в ядрі печі може досягати 1800 градусів Цельсія – параметр, що значно перевищує багато сучасних промислових пристроїв для обробки відходів, – що допомагає прискорити розкладання та повністю усунути токсичні сполуки.
Завдяки високій практичній ефективності та широкому застосуванню в галузі обробки небезпечних медичних відходів, система спалювання пана Чрінь Дінь Нанга отримала перший приз на конкурсі технічних інновацій провінції Баккан у 2012 році. Того ж року продукт також був визнаний Міністерством промисловості і торгівлі типовим сільським промисловим продуктом у Північному регіоні.
Лінія виробництва нанокуркуміну: покращення якості в'єтнамських лікарських трав.
Хоча сміттєспалювальний завод підтвердив талант пана Нанга в галузі термомеханіки та охорони навколишнього середовища, його пізніші винаходи продемонстрували його безмежну креативність, коли він заглибився в біотехнології та нові матеріали. Визнаючи, що куркума з Баккану була гарної якості, але здебільшого продавалася сирою за низькою ціною, він розмірковував над способами підвищити статус сільськогосподарського продукту свого рідного міста.
«У 2012 році 1 кг екстракту куркуміну з куркуми коштував до 10 000 доларів на Лондонській фармацевтичній біржі, тоді як у В'єтнамі свіжий корінь куркуми коштував лише кілька тисяч донгів за кг, що залишало фермерів, які вирощують куркуму, бідними», – поділився він.
Сповнений рішучості змінити це, він розпочав дослідження. Маючи доступ до відповідних матеріалів, наданих Міністерством науки і технологій, він присвячував весь свій час, їдячи та сплячи на робочому місці, експериментам з різними методами видобутку, включаючи іноземні технології. Однак розрахунки показали, що застосування цих технологій у В'єтнамі призведе до збитків. Не злякавшись, він самостійно досліджував, удосконалював та розробляв власну виробничу лінію.
Після п'яти місяців наполегливої праці з кінця 2014 року до початку 2015 року пан Нанг успішно розробив промислову виробничу лінію для виробництва нанокуркуміну з куркуми. Примітно, що ця технологія може витягувати та перетворювати до 95% корисних лікарських компонентів куркуми в наноформу – чисту, легко засвоювану та повністю розчинну у воді.
У 2016 році продукт був сертифікований як такий, що відповідає вимогам Департаменту безпеки харчових продуктів Міністерства охорони здоров'я. Водночас, він також був визнаний типовим сільським промисловим продуктом на провінційному рівні (2016) та типовим сільськогосподарським продуктом на провінційному рівні (2015), що було присуджено Асоціацією фермерів В'єтнаму.
Технологія пана Нанга не лише приносить економічні вигоди, але й сприяє створенню засобів до існування для місцевого населення. Його фабрика щомісяця закуповує тисячі тонн куркуми з провінцій Баккан, Лай Чау, Сон Ла та інших, створюючи робочі місця для тисяч людей, підвищуючи цінність куркуми та сприяючи регіональному економічному розвитку.
Ця високотехнологічна виробнича лінія не обмежується лише куркумою, але також використовується для екстракції інших лікарських трав, таких як імбир, розторопша, плоди гаку тощо, для виробництва високоякісних функціональних продуктів харчування.
Ключова відмінність куркуміну, видобутого паном Нангом, полягає в тому, що він видалив олію куркуми – сполуку, яка може викликати подразнення. Таким чином, отриманий продукт не має запаху куркуми, ним легше користуватися та є безпечнішим для здоров’я. Наразі продукт ексклюзивно розповсюджується акціонерною компанією Trinh Nang Healthcare Group.
Створення «короля матеріалів» з 4000 невдач.
Але це було ще не все; пан Нанг підкорив майже неймовірну висоту: створення ендо-фулерену (C60-C70). Це тип надпровідного матеріалу, який називають «королем матеріалів», з потенційним застосуванням у квантових батареях, комп'ютерних чіпах наступного покоління та наномедицині. У всьому світі лише кілька сучасних лабораторій можуть його виробляти, та й за надзвичайно високою вартістю. Однак пан Нанг зі своєю скромною механічною майстернею був сповнений рішучості досягти цього.
Це була виснажлива п'ятирічна подорож, під час якої було проведено понад 4000 невдалих експериментів. Йому довелося самостійно вивчати іноземну літературу та будувати власні плазмові та дугові печі для створення екстремальних температурних і тискових умов. Коли перша партія ендо-фулерену пройшла успішно, він плакав від радості.
«Я був такий щасливий, що досяг чогось такого складного, що мене це зворушило до сліз. Хоча я не навчався в університеті, я ніколи не дозволяв собі здаватися», – поділився він.
У 2018 році Відомство інтелектуальної власності видало патент на систему виробництва суміші фулеренів C60-C70 компанії NSC Trinh Dinh Nang (№ 20192, виданий 25 грудня 2018 року).
Цей проєкт також посів третє місце на конкурсі винаходів 2018 року, організованому Міністерством науки і технологій (постійним агентством якого є Відомство інтелектуальної власності) у співпраці зі Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) та Корейським відомством інтелектуальної власності (KIPO).
Наразі ендофулерен, легований металами, виробляється лише у дуже невеликих масштабах у лабораторіях по всьому світу за надзвичайно високою вартістю, яка потенційно сягає сотень мільйонів доларів за грам. Цей тип частинок має широкий потенційний потенціал застосування в багатьох високотехнологічних галузях, таких як напівпровідники, аерокосмічна промисловість, оборона, квантові акумулятори енергії, суперчіпи, квантові комп'ютери, квантові годинники, робототехніка, сонячні елементи, GPS-пристрої, надтверді матеріали… і навіть у медицині. Його вважають «матеріалом майбутнього».
Шлях самонавчання, від «низового» ремісника до винахідника.
Примітно, що всі винаходи Чінь Дінь Нанга виникли не в результаті формальної освіти, а з практичного досвіду «інженера-самоучки».
Пан Чрінь Дінь Нанг народився в 1957 році в Ніньзянгу, Хайзионг. Його батько був лікарем, який здобув освіту під час французької колоніальної епохи. Пізніше його батьків направили на роботу до лікарні Баккан. Після недовгого часу роботи в Баккані його батька перевели до Хайфону, а мати з двома дітьми залишилися в Баккані. Він був змушений припинити навчання після закінчення 6-го класу через фінансові труднощі сім'ї.
Він поділився, що у віці 13 років самотужки збудував трикімнатний будинок для своєї матері та двох братів і сестер. Незважаючи на те, що був дитиною, він знав, як розрахувати конструкцію, використовувати важелі для перенесення деревини та завершити будинок після більш ніж року наполегливої праці.
Пізніше він працював різноробочим на сталеливарному заводі Тай Нгуєн, потім вивчав механіку, продовжував вивчати столярну справу та працював на деревообробній фабриці Бак Кан. Його пристрасть до машин спонукала його до винахідництва, хоча спочатку його продукція не мала практичного застосування.
Після недовгого часу роботи в швейній промисловості з дружиною він повернувся до своєї пристрасті до механіки. Він створив власний пресувальний верстат для ремонту мотоциклів, продаючи його лише за половину ринкової ціни, що приносило йому непоганий дохід. Звідти він зайнявся виробництвом машин для повсякденного використання та дослідженням нових технологій видобутку золота та срібла з руди.
Були часи, коли він заробляв багато грошей, але були й часи, коли він був на межі банкрутства. Незважаючи на те, що його вважали ексцентричним, він залишався непохитним у своєму ідеалі: коли йому спалахувала ідея, він починав навчатися, експериментувати, і навіть якщо зазнавав невдачі, пробував знову, доки не досягав успіху.
«У мене не було формальної освіти; я навчався всьому завдяки самостійному навчанню та експериментам. Я провів багато безсонних ночей у лабораторії, мій розум був постійно поглинутий експериментами, незалежно від того, чи я їв, чи спав», – поділився він. Для нього творчість – це не просто робота, а життєво важлива пристрасть.
Успіх Чінь Дінь Нанга полягає не лише в його патентах чи престижних нагородах, а й глибше в його філософії наукової роботи: наука повинна виходити з практики та повертатися, щоб служити життю. Він є живим втіленням духу практичних інновацій, де цінність роботи вимірюється ефективністю її застосування, а не науковими статтями на папері.
Його історія сприяла формуванню нового погляду на інновації у В'єтнамі, підтверджуючи важливу роль винахідників-аматорів, тих, хто «діє словом», відповідно до духу Постанови уряду 57/NQ-CP про заохочення форм інновацій, заснованих на практичних результатах.
Джерело: https://khoahocdoisong.vn/tu-tho-chan-dat-den-nha-sang-che-trieu-do-post1546751.html
Коментар (0)