Безсмертні епоси лунатимуть вічно.

Революційні пісні, написані в період антиамериканської війни, були не просто формами мистецтва, а й потужною духовною зброєю, що пробуджувала патріотизм, незламну волю та віру в остаточну перемогу.

Донині ці пісні зберігають свою історичну та художню цінність і продовжують резонувати по всьому В'єтнаму.

Заклик до дії від щирого серця.

У 1966 році, під час виконання плану Визвольної армії Південного В'єтнаму просуватися до Сайгону та чекати на слушний момент, композитор Луу Хю Фуок написав пісню «Marching Towards Saigon». Пісня має героїчну, зворушливу мелодію, а також рядок, який слугує гаслом, наказом нації, армії та серця кожного солдата: «Marching Towards Saigon, ми знищимо ворога...», що нагадує швидкі кроки Визвольної армії. «Marching Towards Saigon» також містить палку віру в те, що Сайгон буде звільнено, а країна об'єднана.

Кадри з вистави «Зоряне сяйво Бронзової цитаделі» у виконанні військово-художньої трупи 7-го військового округу.

Примітно, що рівно за п'ять років до виходу альбому «Marching Towards Saigon» пісня «Liberating the South» вже була дуже популярною та поширеною серед військових та цивільного населення по всій країні, і була обрана офіційною піснею Національного фронту визволення Південного В'єтнаму (1961-1976). «Liberating the South» була написана в 1961 році Хюїнь Мінь Сієнгом, колективним псевдонімом трьох композиторів: Луу Хю Фуока, Май Ван Бо та Хюїнь Ван Тієнга. Рядок «Звільняючи Південь, ми сповнені рішучості йти вперед» став бойовим гаслом, що лунав по всьому гірському хребту Чионгшон, де марширували солдати. Пісня текла в жилах усієї нації, заохочуючи волю поколінь молодих людей «прорватися через гірський хребет Чионгшон, щоб врятувати країну».

Ще однією відомою піснею періоду антиамериканської війни є «Дівчина, що точить бамбукові кілки» композитора Хоанг Хіепа. Однак мало хто знає, що автором тексту був поет епохи Еде Мо Ло І Чой. У 1965 році композитор Хоанг Хіеп випадково прочитав вірш поета Мо Ло І Чоя в газеті «Література та мистецтво», і згодом народилася пісня «Дівчина, що точить бамбукові кілки». Образ дівчини з Центрального нагір'я в пісні уособлює мовчазний, але славний внесок в'єтнамських жінок у війну опору. Водночас вона виражає єдність і рішучість усієї нації до мирного та незалежного майбутнього.

З окопів до дня возз'єднання

Визначною рисою революційних пісень періоду 1954-1975 років є їхній оптимістичний дух і віра в перемогу. Ця стійкість та оптимізм чітко зображені в піснях, написаних у цей час. Наприклад, «Пісня про Чионг Сона» (музика: Тран Чунг, слова: Зіа Зунг) викликає прекрасний образ: серед запеклого поля битви, підступних гір і лісів, звуку бомб і куль, пісня досі чудово резонує та сповнена оптимізму: «О Чионг Сон, на дорозі, якою ми йдемо, не видно жодного людського сліду / Золотий олень здивовано схиляє вуха / Зупиняємося на гірському перевалі, щоб послухати спів струмка / Збираємо польову квітку, щоб одягнути її на капелюх, коли йдемо...»

Пісні часів війни опору проти США справді зворушили серця слухачів своєю поетичною красою посеред війни. Любов до батьківщини, товариство та романтичне кохання перепліталися в мелодіях, створюючи глибоко гуманні картини серед диму та вогню... можна знайти в багатьох піснях. «Пісня кохання» композитора Хоанг В'єта, написана в 1957 році. «Чиуонг Сон Схід - Чиуонг Сон Захід» - вірш Фам Тьєн Дуата, покладений на музику композитором Хоанг Хіепом у 1971 році. Наприкінці 1974 року поет Нгуєн Дінь Тхі написав вірш «Червоне листя», який пізніше був покладений на музику композитором Хоанг Хіепом і записаний на радіостанції «Голос В'єтнаму» , швидко поширившись серед аудиторії по всій країні... Це лише три з багатьох цінних і улюблених пісень, створених у цей період.

Під час радісного святкування 30 квітня 1975 року три пісні, написані музикантами за кілька днів до цієї історичної події, пролунали в ефірі радіостанції «Голос В'єтнаму». Пісня «Ніби дядько Хо був присутній у день великої перемоги» була написана музикантом Фам Туєном 28 квітня 1975 року та записана вдень 30 квітня, щоб вчасно вийти в ефір для спеціального випуску новин радіостанції «Голос В'єтнаму» того ж дня о 17:00, в якому офіційно оголошувалося про повне звільнення Південного В'єтнаму. Пісня «Повна радість нації» була написана музикантом Хоанг Ха вночі 26 квітня та вперше прозвучала в ефірі радіостанції «Голос В'єтнаму» вранці 1 травня 1975 року у виконанні народного артиста Чунг Кієна. Ще одна відома пісня — «Пісня з міста, названого на честь великого вождя», яку композитор Цао В'єт Бах обмірковував досить довго і завершив у березні 1975 року. 30 квітня 1975 року пісню транслювали по В'єтнамському радіо як спосіб відзначити історичну перемогу нації.

Примітно, що композитор Цао В'єт Бах не лише передбачив день повної перемоги більш ніж за місяць наперед, але й «назвав» місто на честь президента Хо Ши Міна більш ніж за рік до Сайгону – Зя Дінь офіційно перейменували на Хошимін (на першій сесії 6-ї Національної асамблеї Соціалістичної Республіки В'єтнам, 2 липня 1976 року). У пісні Хошимін згадується двічі: «Хошимін яскраво сяє світлим майбутнім / У кожному серці, у кожній мрії / У кожному житті у нас завжди є дядько Хо / Його щирі слова ведуть нас / Його ім'я сяє вічно, Хошимін»...

Своєчасна та історично значуща поява цих трьох пісень помножила радість і щастя, і водночас це був радісний крик мільйонів об'єднаних сердець.

Джерело: https://hanoimoi.vn/vang-mai-nhung-ban-hung-ca-bat-diet-700720.html