За допомогою Chat GPT написання вірша, оповідання, п'єси чи роману не є надто складним. Хоча жоден конкурс чи газета ще не радили авторам утримуватися від використання штучного інтелекту, більшість редакторів і читачів обережно ставляться до творів, що пахнуть формулами та мовою штучного інтелекту. Звичайно, ця технологія — це не просто історія 2025 року; вона матиме набагато більше наслідків у майбутньому, якщо кожен автор не культивуватиме власні емоції та індивідуальність у своїй роботі.
Письменниця Та Зуй Ань (нар. 1959) стверджує, що людський мозок має приблизно 85 мільярдів нейронів. Успішне розшифрування цього коду займе мільйони або мільярди років, а це означає, що це практично неможливо. Це є підставою для невіри оптимістів у те, що роботи можуть узурпувати людську владу.
Тим часом письменник Ван Тхань Ле (нар. 1986) стверджує, що справжні творці завжди прагнутимуть літератури в її найістиннішому сенсі, де приймаються лише щирі емоції, такі як «кожна людина — це світ для себе », емоції, які жодні технології не можуть відтворити, гарантуючи, що твір завжди несе відбиток індивідуальної творчості.
Раніше багато людей використовували штучний інтелект для допомоги в написанні текстів за допомогою такого програмного забезпечення, як Sudowrite, Jasper або Writesonic. Але Chat GPT зараз перейшов на більш досконалий рівень, і деякі навіть припускають, що можна «позичити» Chat GPT, щоб він писав за вас.
Письменник І Бан зазначив: «Соціальні мережі сильно впливають на читання та письмо, легко спокушаючи тих, хто хоче швидко писати та швидко стати відомим. Бажаючи писати швидко, не маючи часу на життя, досвід чи глибокі роздуми, вони звертаються до Google або ChatGPT. Завдяки даним навіть найблискучіші уми можуть покладатися на штучний інтелект. Однак жоден штучний інтелект не може замінити думки та почуття, те, що належить серцю».
В Америці кілька десятиліть тому громадськість з обережністю ставилася до вторгнення машин у сферу літератури. З 1984 року збірка віршів «Борода поліцейського наполовину збудована» автора Рактера викликала гарячі дискусії. Римовані рядки, такі як «Мені потрібна електрика / Вона мені потрібна більше, ніж ягнятина, свинина, капуста чи огірок / Вона мені потрібна, щоб мріяти», були надзвичайно незвичайними та захопливими, але мало хто сприймав їх як поезію. Тому що Рактер не був справжнім автором; це була назва комп'ютерної програми.
Порівняно з Rater, Chat GPT у тисячу разів просунутіший. Однак, чи може Chat GPT створювати справді переконливу поезію? Навіть люди не можуть чітко визначити фіксовану форму поезії, тому алгоритми не можуть подолати розрив між поетами та машинами. Навіть якщо програмісти «імплантують» правила для поезії, Chat GPT не може «генерувати» вірші, які справді відображають сутність поета.
Протягом тривалого часу комп'ютерні експерти використовували поезію як критерій для визначення різних етапів розвитку штучного інтелекту. Звичайно, випадкове змішування існуючих даних не є літературною творчістю, а тим більше поезією. Штучний інтелект може перемогти чемпіона світу з шахів, але він навряд чи зможе підкорити поета, який свідомо присвячує життю зворушливі роздуми про власні радощі та печалі. Поезія — це не мистецтво точності, дотримання фіксованого порядку. Тому GPT-чат — це просто бездушна клаптикова мозаїка.
Chat GPT блискавично створює захопливі фрази, але це не покладає край ролі творця. Це лише бешкетний майстер слова, нездатний до вдумливого роздуму; він лише синтезує та міркує інакше, ніж люди, зовсім не схоже на людей. Цінність твору полягає в найглибшій людській свідомості, страждання чи радість, розлука чи возз'єднання, навіть нещастя має багато граней, які Chat GPT не може осягнути чи замінити.
Штучний інтелект продовжує розвиватися в галузі природної мови, але літературні твори, створені ШІ, ще не довели свою переконливу силу. Щодня алгоритми вдосконалюються, прагнучи до своєрідної «досконалості», яка насправді лише дивує, а не зворушує. Зрештою, як будь-який алгоритм може програмувати людські емоції?
В'єтнамські письменники мають різні думки щодо технологій, але як щодо письменників з інших країн? Відомий китайський письменник Лю Чженьюнь має багато перекладених в'єтнамською мовою творів, таких як «Жовті квіти моєї батьківщини», «Я — Лю Стрибок» та «Мобільний телефон». Під час спілкування з читачами в Хошиміні наприкінці жовтня 2025 року він поділився тим, що хтось використав штучний інтелект, щоб імітувати його стиль письма, характеристики та творчий підхід для створення твору.
«Можливо наслідувати мої попередні роботи, але неможливо попросити штучний інтелект створити мою наступну роботу. Тому що ця робота в моїй голові, а штучний інтелект не може бути в моїй голові, щоб знати, що я робитиму далі», – сказав письменник Лю Чженюнь.
За його словами, все змінюється дуже швидко, а розвиток штучного інтелекту – це неминучий закон розвитку часу. Однак деякі речі змінюються дуже повільно, наприклад, понад 2000 років тому і зараз людська душа залишається досить схожою, оскільки вона пов'язана з людяністю, душею та емоціями.
«У цифрову епоху, можливо, кожному з нас потрібно зрозуміти, що основою художньої творчості є людяність, і ствердити роль митця як «потужної» сили у творінні. Машинні алгоритми можуть лише копіювати та переробляти існуючі людські ідеї; вони не можуть створювати твори, що містять нове натхнення, ідеї, роздуми, людяність та результат старанних зусиль. Тому справжнє творення належить лише людству», – наголосив письменник Луу Чан Ван.
Джерело: https://www.sggp.org.vn/ai-co-lam-e-ngai-gioi-van-chuong-post838197.html
Коментар (0)