Ао Дай на сільському ринку
У Сайгоні є щотижневий ринок під назвою Чо Кве (Сільський ринок), який працює лише в неділю вранці за адресою вулиця Нгуєн Тхі Мін Кхай, 7, Район 1. Усі продавці тут одягнені в ао дай (традиційний в'єтнамський одяг), і покупці також часто носять ао дай.
Ініціаторкою традиційного в'єтнамського ринку в ао дай (довгій сукні) є пані Нгуєн Тхі Тхань Тхуй, президент Клубу матерів. Тхуй, мабуть, одна з тих, хто найчастіше носить ао дай у Сайгоні. Клуб матерів має давню історію в Сайгоні, наполегливо заохочуючи жінок, не лише всередині клубу, носити ао дай як щоденну звичку.
Пані Тхань Тхуй також є ініціаторкою програми «Передача ао дай» – проекту, який передбачає отримання та розповсюдження ао дай (традиційного в'єтнамського одягу), що допомагає продовжити термін служби ао дай. Проект триває вже понад 10 років.
Спочатку традиція дарування ао дай (традиційного в'єтнамського одягу) полягала в тому, щоб просити або отримувати його у вчителів-пенсіонерів, а потім передавати його бідним вчителям або нещодавнім випускникам, які не могли дозволити собі купити його самостійно. З часом кількість одержувачів цих пожертвуваних ао дай розширилася, і тепер до них потрапляють багато жінок, які відвідують весілля, зокрема ті, що пов'язані з одруженням.
Пані Туї вважає, що носіння ао дай (традиційного в'єтнамського одягу) також сприяє підвищенню соціального добробуту. Асоціація матерів також служить місцем для отримання та продажу продукції з багатьох сіл, де виробляють шовк та парчу; багато кравців, закрійників та вишивальниць ао дай є людьми з інвалідністю, а кількість кваліфікованих вишивальниць ручної роботи в міських районах зменшується.
Любов до ао дай (традиційного в'єтнамського одягу) передалася їй у спадок від матері, яка в давнину працювала ткалею в районі Бей Хієн. А тепер цю любов успадкувала і підростаюча донька Туї. Для Туї та її доньки ао дай став повсякденним одягом.
Історія вчительки, яка носить традиційний в'єтнамський одяг вже 27 років.
Пані Нгуєн Тхі Хонг Дуєн, вчителька англійської мови у середній школі Нгуєн Хієн (район Дуй Сюєн), нещодавно провела невелике опитування серед своїх учнів.
«Коли мене запитали про традиційний ао-дай, усі учениці мого класу 11/8 зійшлися на думці, що ао-дай — це найгарніший одяг для жінок, і вони воліли бачити своїх вчителів у ао-дай, а не в західних костюмах».
«Понад 50% учениць сказали, що їм подобається носити ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) на свята та під час весняних прогулянок; але, як не дивно, 95% учениць 11/8 класів сказали, що їм не подобається носити ао дай до школи. Вони назвали такі причини, як: неможливість бігати та стрибати, незручність під час руху, труднощі з ходьбою та те, що одяг швидко брудниться», – сказала пані Дуєн.
Коли вчителька Дуєн поставила учням 10/1 класу ті самі запитання, вона отримала схожі відповіді. Крім того, деякі учні сказали, що вони були раді вперше одягнути ао дай, але вважали, що рухатися в ньому наступного разу було незручно та громіздко. Одна учениця навіть припустила, що хоча ао дай і підкреслює фігуру, він також підкреслює фізичні недоліки деяких учениць.
«Близько двох третин вчительок у моїй школі вагаються носити традиційний ао-дай на заняття щодня, хоча й погоджуються, що виглядають у ньому красивіше. Я одна з небагатьох, хто надає пріоритет красі; якщо це добре виглядає, я готова докласти зусиль. Протягом 27 років викладання я носила ао-дай на всіх своїх уроках. Ао-дай – це одяг, який вселяє в мене найбільшу впевненість, коли я виступаю перед людьми», – поділилася пані Дуєн.
І ця вчителька висловила думку, що всі виглядають красивіше в ао-дай, від літніх людей до маленьких дітей. Однак багато жінок вважають незручним носити ао-дай. Ті, хто носить ао-дай, повинні ходити повільно та неквапливо; якщо вони йдуть швидко, то ризикують спіткнутися та впасти через широку спідницю та штанини, які заважатимуть.
«Щоб подолати це, я зазвичай обираю модернізований ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) з коротшими спідницями, вужчими та коротшими штанинами, вільнішим кроєм та злегка еластичним матеріалом для свободи рухів та зручності для щоденних поїздок на роботу».
«Наразі в тренді лляні ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) з ручною вишивкою, які мають вільний крой, не надто тісні в талії, зручні в носінні та мають просту, чарівну красу. Хіба бортпровідники Vietnam Airlines не такі вже й динамічні та красиві в цих ао дай?» – додала пані Дуєн.
Історія модного бутика для японських туристів.
Протягом майже 30 років модний магазин Mangrove на вулиці Mac Thi Buoi в Хошиміні був популярним місцем для японських туристів, які бажають пошити собі ао дай (традиційний в'єтнамський одяг).
Пан Ван Нят Біу, власник магазину, розповідає про поширене явище: якщо японський турист приходить до магазину з в'єтнамським другом, в'єтнамський друг неминуче порадить японському другу, попросивши магазин пошити ао дай у традиційному стилі, тобто з облягаючою талією, привабливим силуетом та довгою спідницею... Отримавши сукню, японська клієнтка одягає її, щоб догодити своєму другу, а потім повертається до магазину сама, щоб попросити більший розмір.
Японські туристи люблять носити ао дай (традиційний в'єтнамський одяг), але вони надають перевагу комфорту для повсякденних справ. Вони часто обирають модернізовані фасони ао дай або сукні довжиною вище коліна, але поділ яких не доходить до п'ят, віддаючи перевагу коміру, а не вирізу-човнику, і не облягаючій талії.
Вони приміряють нову сукню, щоб перевірити, чи добре вона сидить,... розтягуючи руки, рухаючи плечима вперед-назад і перевіряючи, чи не тисне вона під пахвами. Якщо вона зручна, то все гаразд. Пан Біу сказав, що був досить шокований, побачивши японських жінок, які носять ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) з його магазину з кросівками, але він звик до цього і вважає його досить гарним.
Власник крамниці посміхнувся, сказавши, що оскільки він пошив так багато ао-дай (традиційного в'єтнамського одягу) для японських клієнтів, його швачки не могли повернутися до пошиття їх у традиційному стилі. Він сказав, що японським клієнтам дуже подобаються вишиті вручну ао-дай, і він радий, що це допомогло стабілізувати засоби до існування його майстринь, яких він знав десятиліттями. Ця професія вмирає, оскільки в Сайгоні стає дедалі менше кваліфікованих вишивальниць.
«Мене дуже тішить споглядання японців у традиційному в'єтнамському одязі під час огляду визначних пам'яток. Тільки подумайте, навіть якби вони хотіли, вони не змогли б носити своє традиційне кімоно так само комфортно у повсякденному житті, як аодай. Мені подобаються інновації. Тільки коли люди дивляться на аодай і запитують, що це за одяг, тоді є про що турбуватися», – сказав пан Біу.
Джерело: https://baoquangnam.vn/ao-dai-muon-neo-3143727.html
Коментар (0)