Епічна поема серед гір та лісів В'єт Бак

Розташований біля спокійної річки Гам, табір для військовополонених Бакме сьогодні вкритий мохом і носить у собі урочистість часу. Мало хто знає, що за цими холодними кам'яними стінами колись було місце ув'язнення та заслання патріотичних революціонерів. Серед голоду, холоду, хвороб та кайданів вони мовчки передавали один одному свої ідеали, переконання та прагнення до свободи. Ця сувора в'язниця, побудована французькими колонізаторами для придушення людської волі, зрештою стала «школою революції», викувавши характер непохитних комуністів.

Полум'я революції серед "кайданів"

Літнього ранку ми повернулися до тюремного табору Бакме, розташованого на схилах гори Дракон у селі Дон Дьєн, комуна Єн Куонг, щоб відчути залишки дореволюційного періоду. Серед спокійного гірського пейзажу старі фундаменти, вкриті мохом, обвітрені кам'яні стіни, що мовчки лежали під стародавніми деревами, ніби уповільнювали наші кроки. За цим мирним фасадом ховається спогад, наповнений «кров’ю та квітами», про роки ув’язнення та заслання революційних борців за французького колоніального режиму.

Згідно з історичними записами, до 1938 року французькі колонізатори побудували в'язницю Бакме як військовий форпост для контролю життєво важливого маршруту, що з'єднував Туєн Куанг, Хазянг та Као Банг . Пізніше форпост був розширений до площі понад 2500 квадратних ^метрів , ставши місцем ув'язнення для кадрів В'єтміня, які мали значний вплив на революційний рух.

Табір для в'язнів Бакме — це гордий історичний момент в революційній історії нашої країни.

З 1939 по 1942 рік майже 300 солдатів з в'язниць, таких як Хоа Ло, Сон Ла та Фу Тхо, були перевезені у віддалені, негостинні райони. Серед них було багато товаришів, які згодом стали керівними кадрами партії та держави, такі як Сюань Туї, Тран Кунг, Данг В'єт Чау, Ле Жіан та письменник Нгуєн Хонг…

Пан Нгуєн Кім Чунг, колишній заступник командувача з політичних питань Провінційного військового командування, зазначив, що французькі колоніалісти перетворили в'язницю Бакме на ізольовану в'язницю посеред гір, майже повністю відрізану від зовнішнього світу. «Вони використовували ланцюги, примусову працю та побиття, щоб придушити волю непохитних комуністів. Серед похмурих гір та лісів, суворого клімату, постійних хвороб, голоду та холоду, в'язниця Бакме на той час була не чим іншим, як «пеклом на землі»», – поділився пан Чунг.

Суворість тюремного табору Бакме не обмежувалася лише його кам'яними стінами чи щільною охороною. Політичних в'язнів змушували працювати з ранку до ночі, носити каміння, випалювати вапно, робити цеглу та будувати будинки в умовах нестачі їжі, ліків та цілорічного вологого та холодного клімату. Малярія, голод, холод та побиття ставали постійним кошмаром для кожного, кого туди відправляли.

Однак французькі колонізатори не очікували, що саме в цій в'язниці полум'я революції розгорілося сильніше, ніж будь-коли раніше. Незважаючи на жорстокі тортури, кайдани та ланцюги, комуністичні борці зберегли свій дух, перетворивши в'язницю на «школу революції». У темряві в'язниці вони таємно організовували навчання, пропагували марксизм-ленінізм та ідеї Хо Ши Міна, заохочували бойовий дух та плекали патріотизм перед обличчям ворожих репресій.

Наприкінці 1942 року, через поширення революційного руху в провінціях В'єтбак та побоювання, що революційна ідеологія політичних в'язнів пошириться серед місцевого населення, французька колоніальна влада перевела патріотичних бійців до інших в'язниць. Генерал і академік Нгуєн Хью Х'єу, колишній заступник міністра національної оборони, стверджував, що тюремний табір Бакме — це дуже гордий історичний момент, що демонструє революційний героїзм В'єтнаму. Ланцюги та кайдани були встановлені, щоб зламати волю комуністів, але саме серед суворих тюремних умов було закладено «червоне зерно» революції.

Коли історія пробуджується

Минуло понад вісімдесят років, і сьогодні тюремний табір Бакме більше не оточений колючим дротом, не чути стуку батогов чи кайданів минулих років. Серед пишного зеленого лісу це історичне місце тепер урочисто та старовинно стоїть, немов свідок історії. Багато відвідувачів приїжджають сюди не просто оглядати визначні пам'ятки, а й зупинитися та зануритися у простір, сповнений спогадів, глибше зрозуміти покоління предків, які жертвували собою за національну незалежність.

Пані Тран Мі Уєн, туристка з Камау, зворушливо поділилася: «Чувши про життя солдатів-революціонерів у в’язницях, я відчуваю щиру вдячність і ціную жертви попереднього покоління. Краєвиди тут особливі, водночас стародавні та урочисті, завдяки чому кожен крок створює враження дотику до історії».

Ці реліквії зберігаються у в'язниці Бак Ме.

Не лише дорослі, а й багато студентів та членів молодіжних профспілок також відвідують тюремний табір Бакме, проводячи екскурсії «повернення до коріння». Хоанг Хонг Хань, учень 12-го класу середньої школи Нгок Ха, сказав: «Побачивши на власні очі місце, де колись ув’язнювали патріотичних солдатів, я відчуваю близькість історії. Такі позакласні уроки допомагають нам краще зрозуміти жертви наших предків і роблять нас більш гордими за революційні традиції нашої нації».

У 1992 році в'язницю Бакме було визнано Національним історичним пам'ятником. Завдяки численним реставраціям та реконструкціям вона стала привабливим місцем для тих, хто досліджує культуру, історію та духовність. Окрім збереження первозданного стану історичного місця, культурний сектор також поступово впроваджує цифрові технології для просування пам'ятки. Системи QR-кодів, встановлені на туристичних об'єктах, дозволяють відвідувачам миттєво отримувати доступ до інформації, документальних зображень, цифрових карт та автоматизованих пояснень безпосередньо на своїх телефонах.

Пані Нгуєн Тхі Хоай, заступниця директора Департаменту культури, спорту та туризму провінції, сказала: «Збереження та популяризація історичного місця в'язниці Бакме — це не лише збереження історичних спогадів, а й перетворення на простір для традиційної освіти, що допомагає молодому поколінню краще зрозуміти цінність незалежності та свободи. Наразі департамент поєднує та розробляє тури для відвідування в'язниці Бакме з гідроелектростанцією На Ханг. Це допоможе туристам як дізнатися про історію, так і оцінити красу природи та культуру високогір'я».

Ближче до вечора золоте сонячне світло заливає м’яку течію річки Гам біля підніжжя Драконової гори. Серед цієї мирної обстановки історія комуністів минулих років тихо переповідається, немов незгасаюче полум’я. І оскільки історія «прокидається», в’язниця Бакме більше не є пережитком минулого, а стає «червоною адресою», що виховує патріотизм і національну гордість сьогодні та завтра.

Хуанхе

Джерело: https://baotuyenquang.com.vn/van-hoa/202605/ban-hung-ca-giua-nui-rung-viet-bac-7897b15/