Збереження духу батьківщини через барабанний танець Дук Бак.

«Де ти копав з раннього ранку? / З раннього ранку / Залишаючи мене чекати, сподіватися та тужити / О, барабан армії...»

Ці прості, сільські пісні лунали поколіннями в сільській місцевості вздовж річки Ло, стаючи звичною мелодією в духовному житті мешканців Дук Бак, комуни Сон Ло. Спів Дук Бак «Чонг Куан» – це більше, ніж просто унікальна форма народного виконання, це культурна «особливість», що втілює душу та ідентичність народу північного центрального регіону. Крізь мінливості часу ця мелодія була збережена людьми як невід'ємна частина їхньої батьківщини, сприяючи продовженню національної культурної спадщини. У 2019 році спів Дук Бак «Чонг Куан» був включений до списку Національної нематеріальної культурної спадщини Міністерством культури, спорту та туризму. Це не лише визнання його унікальної цінності народного мистецтва, але й велике джерело гордості для місцевих жителів.

Нематеріальна культурна спадщина барабанного співу Дик Бака буде виконана на Фестивалі вуличної народної культури 2026 року.

Згідно з давньою легендою, у матері уві сні народилася дівчинка. Вона виросла та пішла разом із сестрами Чунг боротися із загарбниками (вона називала себе принцесою Нуонг). Після перемоги у війні та повернення вона раптово перетворилася на землю Ке Леп на берегах річки Ло. Побачивши це, мешканці Ке Леп пішли до Фу Нінь, щоб запитати її ім'я, та збудували храм на її честь. Відтоді два села вздовж річки, Фу Нінь та Дик Бак, мали братні стосунки. Щороку мешканці Дик Бак вітають мешканців Фу Нінь на іншому боці річки, щоб провести церемонію поклоніння Чотирьом Принцесам, молячись за щастя та мир. Народна пісня Тронг Куан виникла з цієї події.

Барабанна пісня Дук Бак – це форма народної культурної діяльності, яка поєднує спів і танці, що несе унікальні риси північного центрального регіону. Барабанні пісні Дук Бак мають чіткий і злагоджений ритм, тісно пов'язаний з ритмом фестивальних барабанів. Популярні мелодії барабанних пісень Дук Бак включають барабанні пісні – вітання квітів персика, пісні про лов риби, групові пісні, прохання про квіти та загадки тощо.

Без складних інструментів чи театральних постановок, стиль народного співу «Чонг Куан» привабливий саме завдяки своєму сільському та інтимному характеру. Співаки використовують тексти пісень, щоб реагувати один на одного, передаючи свої думки, почуття та гострий глузд. Кожен куплет яскраво відображає трудове життя, любов до батьківщини, дух громади та прагнення до процвітаючого та щасливого життя.

Найбільш відмітною особливістю є весняний спів залицянь, пов'язаний зі святом Кау Дінь у громадному будинку села Дук Бак. Фестиваль проходить на березі річки села Дук Бак. Співачки з Фу Нінь перетинають річку Ло, щоб співати у стилі заклику та відповіді з юнаками з Дук Бак. Досягнувши берега, вони йдуть пліч-о-пліч, співаючи в радісній та жвавій атмосфері. Співачки носять на грудях маленькі барабани, приготовані самими юнаками. Кожна пара стоїть обличчям до іншої, жінки йдуть назад, а чоловіки вперед; спів поєднується з ритмічним барабанним боєм аж до входу в громадний будинок.

Унікальна особливість «Барабанної пісні» Дук Бака полягає в її розумному, дотепному, але водночас глибоко гуманному стилі співу, що базується на закликах та відгуках. Співаки повинні не лише запам’ятовувати мелодії, а й бути кмітливими та вміти імпровізувати, використовуючи тексти пісень, щоб реагувати природно та граціозно. Після кожного куплету, виконаного співаком чи співачкою, лунає знайома інтерлюдія «Дивись, барабан...», створюючи безперервний ритм та сильний народний характер.

Музика барабанного ансамблю Duc Bac має короткі, швидкі та потужні мелодії, близькі до повсякденної мови трудящих. Мелодії зазвичай виконуються у розмірі 2/4 з характерними синкопованими ритмами, створюючи відчуття бадьорості, але водночас залишаючись щирими та глибокими. Ці мелодії глибоко пронизані віруваннями у родючість та прагненням до достатку та процвітання сільськогосподарських мешканців вздовж річки Ло.

Щоб зберегти та популяризувати цінність національної нематеріальної культурної спадщини – барабанів та барабанного співу Дук Бак, керовані любов'ю та відповідальністю за спадщину своїх предків, багато ремісників та місцевих жителів наполегливо підтримують цю традиційну народну мелодію. Від сільських будинків та культурних центрів до шкіл, звук барабанів та барабанів лунає під час фестивалів, святкувань національної єдності та програм культурного обміну. ​​Багато ремісників також активно відкривають класи, щоб навчати цьому виду мистецтва молодь у комуні, сподіваючись передати цю спадщину майбутнім поколінням, щоб звук барабанів та барабанів у сільській місцевості Дук Бак продовжував лунати.

Фуонг Тхань

Джерело: https://baophutho.vn/giu-nbsp-hon-que-qua-dieu-trong-quan-duc-bac-255207.htm