ДОРОСЛІ ПОВИННІ ВИЙТИ З «БЕЗПЕЧНОЇ ЗОНИ»
Згідно з дослідженням Дитячого фонду Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), кожна п'ята дитина та підліток зазнає цькування в Інтернеті, і 3/4 з них не знають, куди звернутися за допомогою. Майстер Нгуєн Ту Ань, яка спеціалізується на дитячій та підлітковій психології, засновниця проекту «Щасливе батьківство», сказала, що це досить високий і тривожний показник, не кажучи вже про випадки цькування, про які не знають, тому не повідомляють.
Батькам слід звертати увагу на те, коли у їхніх дітей проявляються аномальні психологічні та психічні симптоми.
«У дитинстві та підлітковому віці жертва або винуватець онлайн-булінгу може призвести до серйозних та довгострокових психологічних проблем. Наприклад, діти можуть страждати від депресії, тривоги, деструктивної поведінки в реальному житті, бути нездатними підтримувати здорові соціальні стосунки, що впливає на їхню успішність у навчанні та формування й сприйняття себе належним чином», – сказав майстер Ту Ань.
Щоб захистити дітей від нещасних випадків
Щодо онлайн-булінгу, пані Ту Ань вважає, що кожен має бути проінформований про Закон про кібербезпеку 2019 року, а також про цивілізовану та позитивну поведінку і навички самозахисту в соціальних мережах. «Тому що діти не можуть навчитися цьому без освіти , керівництва та практики, як з боку сім’ї, так і школи, через багато різних форм, таких як життєві навички», – пояснила вчителька.
Пані Ту Ань також зазначила, що те, що відбувається в Інтернеті, є досить таємним, і якщо діти не діляться, дорослим важко про це дізнатися. З цієї причини ця мати двох маленьких дітей радить дорослим вийти зі своєї «безпечної зони», щоб повідомити про занепокоєння своїх дітей, і повинні розуміти, що заборона на використання соціальних мереж часто призводить лише до негативних наслідків у поведінці дітей, таких як підкрадання, ховання чи брехня.
«Батькам і вчителям необхідно звертати увагу на всі зміни в поведінці, розпорядку дня та поведінці дітей, щоб розпізнавати відхилення та підтримувати їх за потреби. Водночас, належним чином слідкуйте за використанням дітьми Інтернету, наприклад, налаштовуйте функції для блокування шкідливого контенту та веб-сайтів, навчайте дітей стикатися з корисним контентом та протилежним – непотрібним, навіть нісенітницею. Тоді діти будуть проактивно ділитися інформацією та звертатися до нас, коли у них виникнуть труднощі, незалежно від того, в якому середовищі вони знаходяться», – підсумував майстер Ту Ань.
B ДОДАТКОВІ «ЦИФРОВІ ВАКЦИНИ», «ВІРТУАЛЬНІ ПАРКОНИ»
За словами доктора Нгуєн Вінь Куанга, спеціаліста з управління освітою, директора Міжнародної організації професійної освіти Mr.Q, існує п'ять важливих факторів, що сприяють зростанню випадків онлайн-булінгу, зокрема популярність технологій та соціальних мереж; анонімність та віртуальний простір; втрата контролю над інформацією після публікації контенту; брак обізнаності та освіти; психологічні та соціальні проблеми.
«Онлайн-булінг є великою проблемою не лише у В’єтнамі, а й у багатьох країнах, таких як Велика Британія та США», – сказав пан Куанг.
За словами доктора Куанга, онлайн-булінг може проявлятися в кількох поширених формах, таких як поширення неправдивої інформації, навіть фальшивої інформації за допомогою технологій; переслідування текстовими повідомленнями; образи в соціальних мережах; булінг через онлайн-ігри, електронні листи, блоги...
Щоб боротися з цією проблемою, доктор Куанг рекомендує дітям отримувати «цифрові вакцини» через регулярні освітні програми в школі та вдома про онлайн-насильство та відповідні заходи захисту та реагування. Водночас, щоб справді створити «антитіла», дітям також потрібно навчитися проактивно використовувати соціальні мережі з урахуванням різних точок зору, а не просто несвідомо публікувати фотографії чи коментувати, що призводить до непотрібних конфліктів.
Запобігайте кібербулінгу, не відмовляючись від доступу до Інтернету
Багато людей, які стали жертвами кібербулінгу, настільки налякані, що закривають усі свої облікові записи в соціальних мережах або навіть уникають користування інтернетом на деякий час. За даними ЮНІСЕФ, доступ до інтернету має багато переваг. Однак, як і багато речей у житті, він пов’язаний із ризиками, про які потрібно знати та захищати себе.
«Коли ви стикаєтеся з кібербулінгом, вам може знадобитися видалити певні програми або на деякий час вийти з мережі, щоб дати собі час відновитися. Але вимкнення інтернету не є довгостроковим рішенням. Ви не зробили нічого поганого, тож чому ви повинні страждати? Вимкнення інтернету може навіть послати неправильний сигнал цькувачам, заохочуючи їхню неприйнятну поведінку. Ми всі хочемо, щоб кібербулінг припинився, і це одна з причин, чому так важливо повідомляти про кібербулінг. Нам потрібно подумати про те, що ми ділимося або говоримо, що може завдати шкоди іншим. Нам потрібно бути добрими один до одного онлайн і в реальному житті. Це залежить від усіх нас», – рекомендує ЮНІСЕФ.
Пан Куанг визнав, що також необхідно побудувати «віртуальні паркани» або безпечне онлайн-середовище для дітей. Зокрема, команда з кібербезпеки та національна система брандмауерів можуть розробити інструменти контролю поведінки, блокувати чутливі ключові слова... щоб мінімізувати шкідливий контент. Керівні органи також повинні забезпечити чітку політичну основу та правила щодо боротьби з онлайн-булінгом, заохочуючи вчителів та шкільний персонал оперативно втручатися, коли є відповідна інформація.
«У боротьбі з булінгом важливо завжди діяти швидко та своєчасно. Це вимагає тісних каналів комунікації, особливо між трьома сторонами: сім’єю, школою та учнем, чого в багатьох місцях досі бракує. Коли діти стикаються з онлайн-булінгом, очевидно, що батьки та вчителі цього не розуміють, але ми повинні поставити собі під сумнів, якщо діти не звертаються до нас за допомогою», – порушив це питання доктор Куанг.
Кібербулінг стає все більш поширеним явищем серед студентів.
Щодо думки деяких батьків, які забороняють своїм дітям користуватися телефонами та соціальними мережами, доктор Нгуєн Вінь Куанг оцінив це як неефективне рішення. За його словами, якщо батьки позбавляють своїх дітей технологій, це нічим не відрізняється від того, щоб позбавляти власних дітей можливостей для майбутнього розвитку. «Дозвольте дітям отримувати до них доступ під наглядом, навіть створіть умови для того, щоб вони активно контролювали себе, замість того, щоб нав’язувати те, що повинні робити», – запропонував доктор Куанг.
НЕ ЧЕКАЙТЕ НАСЛІДКІВ, ПЕРШ НІЖ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ
За словами психолога Вуонг Нгуєн Тоан Тхіена (Дитяча лікарня, Хошимін), дорослі не повинні чекати наслідків, перш ніж розбиратися з ними, оскільки на будь-якому рівні їхні діти вже постраждали. Батьки не можуть контролювати чи фільтрувати все інтернет-середовище, щоб забезпечити абсолютну безпеку своїх дітей. Тому мають бути програми навчання навичкам, щоб діти знали, як захистити себе під час користування Інтернетом.
«Батьки повинні навчати своїх дітей, як вибирати інформацію для отримання, обмежувати особисту інформацію під час обміну нею, як реагувати на цькування... щоб мати змогу безпечно та ефективно користуватися інтернетом. Для цього батькам потрібен час для спілкування, розмов та обміну інформацією зі своїми дітьми. Під час побудови добрих сімейних стосунків діти можуть легко ділитися проблемами, з якими вони стикаються, щоб батьки могли оперативно допомогти, коли це необхідно», – сказав пан Тхієн.
Водночас, за словами психолога Міської дитячої лікарні, якщо ви виявите, що у ваших дітей є аномальні психічні симптоми, вам потрібно звернутися до лікарні, клініки або психологічного центру для втручання.
Посилання на джерело
Коментар (0)