Рідкісний пейзаж у селі Манг Ден

Село Кон Ту Ма (комуна Манг Ден, провінція Куангнгай) нещодавно здобуло популярність завдяки своїм традиційним рисовим зерносховищам. У селі люди живуть відокремленим життям, зберігаючи звичаї, що передаються з покоління в покоління.

ZNews•09/12/2025

Спокійне життя народу Ксунґ

Фотограф Додо (який мешкає в комуні Манг Ден, провінція Куангнгай ) мав можливість відвідати село Кон Ту Ма та стати свідком повсякденного життя етнічної групи Со Данг. Село розташоване біля річки Дак С'Нге, оточене рисовими полями та лісами. Тут дерев'яні будинки на палях, деяким з яких кілька десятиліть, є домівкою для багатьох поколінь, їхня архітектура нагадує традиційні рисові зерносховища. Їхні дні протікають спокійно: жінки доглядають за своїми дітьми, прибирають у будинку та тчуть. Чоловіки обробляють поля, вирощують птицю та виготовляють власні інструменти з природних матеріалів. Усі жителі села, особливо діти та люди похилого віку, досі купаються в трав'яних зборах, щоб очистити свій організм. Люди похилого віку часто сидять на ганку, курячи свої люльки для тютюну, які виготовляються з трав, вирощених у селі, та вапна. Увечері вугільна піч посеред будинку розпалює вугілля, щоб готувати рис та смажити кукурудзу. «Сельчани кажуть, що не знають смутку, бо нема про що сумувати. Етнічні громади тут зберігають багато традиційних звичаїв та практик протягом поколінь. Навіть зерносховища, що використовуються для зберігання рису, вважаються символами достатку та вдячності своїм предкам», – поділився він.

Жінки, які тримають село

Жінки в селі Кон Ту Ма досі практикують домашні пологи, традиційний метод, що передається з покоління в покоління. Попередні покоління народу Сондан вірили, що пологи вдома зберігають тепло родини, допомагаючи матері та дитині швидко одужати. Зазвичай про жінок піклувалися їхні матері, акушерки або старші жінки в селі. Окрім догляду за своїми дітьми, вони також підтримували тепло родини, вели домашнє господарство та були вправними у сільському господарстві, вирощуванні рису та ткацтві. Наразі Сондан та деякі інші етнічні громади тут розвивають громадський туризм з моделями проживання в сім'ях, що дозволяє відвідувачам зануритися в місцевий спосіб життя та культуру. Під час ночівлі жінки водять відвідувачів у річки, щоб ловити рибу, займатися ткацтвом та плетінням кошиків. Протягом дня вони готують страви з клейкого рису, свинини, курей вільного вигулу, струмкової риби та різних диких овочів. «Жінки тут прості, ніжні, глибоко пов'язані з громадою та із задоволенням беруть участь у традиційних фестивалях. Вони доброзичливі до туристів, особливо коли хтось приходить подивитися, як вони тчуть парчу, або запитати про село», – сказала Додо.