Легітимізація вищої освіти

Проект нового указу, що детально описує порядок впровадження Закону про вищу освіту, є значним кроком для виправлення хаотичних правил найменування у системі вищої освіти, хоча краще пізно, ніж ніколи.

Варто пам’ятати, що до та після прийняття Закону про вищу освіту 2018 року (Закон № 34) у громадській думці час від часу виникали хвилі дискусій щодо назв університетів, особливо їхніх англійських назв. Першопричиною був закон, який дозволяв існування кількох університетів в межах одного закладу. Ця модель поширена в багатьох країнах з розвиненими системами вищої освіти, але її застосування до в’єтнамської системи вищої освіти створило проблеми під час перекладу назв університетів англійською мовою, оскільки як «đại học» (університет), так і «trường đại học» (університетська школа) еквівалентні слову «університет». В результаті у В’єтнамі виникло кілька назв «університети» в межах слова «університет».

Указ 99, що регулює виконання деяких статей Закону № 34, також намагався уточнити найменування університетів, але він ще не врахував побажань державного органу управління. У новому проекті указу принцип найменування чітко зазначено: слова чи фрази зі статусом «національний», «міжнародний» або спеціальний не повинні використовуватися.

Фактично, нові положення в проекті указу не лише вирішують хаотичну ситуацію з найменуваннями, що виникла внаслідок моделі великих університетів, але й представляють собою необхідне коригування, щоб повернути систему вищої освіти на правильний шлях «законного та належного найменування». Протягом тривалого часу громадська думка була незадоволена деякими університетами, які довільно надали собі вражаючі назви. Відтепер назви університетів повинні не лише забезпечувати «легітимність» як міцну основу для їхньої діяльності, але й «відповідати їхньому характеру» — назва має бути сумірною їхнім можливостям.

«Легітимність» також чітко продемонстрована в правилах щодо філій; у назвах має бути чітко зазначено «Філія», а потім місцезнаходження, а оманливі терміни, такі як «незалежний заклад» або «спонсорований урядом », заборонені. Така прозорість є важливою для захисту прав студентів, допомагаючи їм зрозуміти справжню природу свого ступеня та навчального закладу, який вони відвідують.

Однак, щоб правила щодо найменування університетів були здійсненними та уникали бюрократичних перешкод, необхідні детальніші вказівки від керівного органу. Наприклад, проект забороняє використання слів «міжнародний» та «національний», але допускає виняток, «якщо це не розглянуто та не вирішено компетентним органом». Тому критерії для найменування «національного» або «міжнародного» мають бути публічними та прозорими.

Крім того, правило про те, що в'єтнамські назви не можна поєднувати з іноземними словами та необхідно використовувати стандартну, загальновживану в'єтнамську термінологію, також є проблемою, яка потребує вмілого вирішення. В епоху цифрових технологій багато власних назв, які є символічними, скороченими або пов'язаними з технологіями, стають трендами. Застосування цього правила таким чином, щоб зберегти чистоту в'єтнамської мови та не обмежити креативність бренду сучасних університетів, буде значним викликом.

І ще одне важливе питання: що буде зі школами, назви яких не відповідають їхньому «статусу» або не відповідають постанові? Якщо ми збережемо принцип неретроактивності, це може бути несправедливо, оскільки поряд зі школами, які не є справді «міжнародними», є школи, які справді прагнуть бути «міжнародними», але не можуть включити це прагнення до своїх назв.

Вирішивши ці проблеми, нові правила не лише забезпечать легітимність, але й створять стимул для чесної конкуренції, заснованої на заслугах, а не на імені.

Джерело: https://thanhnien.vn/chinh-danh-cho-giao-duc-dai-hoc-185251221214015934.htm