Журналіст До Куанг (праворуч) дарує вірш автору статті – фотографу Нгок Фану.
1. Здавна існувало народне прислів’я: «Зустрічаючись, тепло потисніть один одному руки та вітайтеся, але що б ви не дарували, будь ласка, не... даруйте поезію». Однак «Правдиві слова», надруковані тиражем 1000 примірників, були розпродані миттєво після виходу. Перше перевидання заплановано на грудень 2025 року, а друге — на лютий 2026 року. Яке диво спричинило цю подію? Це простота, щирі слова, що йдуть від серця. Поезія проста, як зерна рису чи картоплі. У ній є щось сире. Можливо, це якість автентичності, характеристика журналістського жанру, в якому До Куанг був таким успішним, і яка досі тонко присутня в його віршах.
Читаючи «Правдиві слова», ми бачимо, що автор пише про те, про що ми всі думали, що чули та бачили. Його почуття та прагнення також співпадають з почуттями та прагненнями більшості людей, тому його поезія знаходить відгук у читачів.
До Куанг не був обмежений якоюсь конкретною поетичною формою. Він писав вірші по-своєму, головне, щоб вірші передавали зміст того, що він хотів сказати, і виражали його почуття. Унікальний поетичний голос. Щирий. Сповнений відповідальності громадянина. Сміливий письменник. Він не лише «говорив правду» про життя, про приховані куточки, про темний бік суспільства через випадки розкрадання, корупції та шахрайства з боку деяких людей, багато з яких обіймали владні посади, але були корумпованими та дегенеративними. Його вірш «Слова правди»: «Хронічна хвороба тягне вниз цикл історії / розкрадання, корупція, марнотратство, зловживання / Внутрішні вороги, приховані корумповані чиновники». І «Переписаний вірш»: «Не плутайте курку з перепілкою / Не думайте, що червоне означає стигле / Але / Як справжня курка може стати перепілкою / Як справжнє червоне може залишитися зеленим / Я питаю / Чий це злочин /...»
Весь твір складається з 12 речень. 12 порожніх рядків. Крапка ставиться лише в останньому реченні. А два речення містять лише один склад. Тільки один склад. Але вони мають величезну вагу, ставлячи питання перед читачем, перед суспільством.
«Правдиві слова» – назва звучить дивно і зовсім не поетично, але вона ефектна. Йдеться про те, щоб говорити правду одне одному, ділитися почуттями. Без прикрас, без роздумів, без довгих пояснень. Йдеться про реальні речі. Реальні історії, які автор відчув і бачив, а не вигадки, і До Куанг наважується висловити свої справжні думки – речі, які люди зазвичай називають делікатними. Знову в «Переписаній поемі»: «Плутати людей/Використовувати не тих людей/Знищувати країну/Примушувати людей страждати…»
Автора непокоїть стан людських справ і тривожні життєві тривоги. Письменство народжується з розчарування, раптових думок і безсонних ночей.
Стародавні поети надихалися краєвидами. Тепер До Куанг розмірковує про життя та береться за перо, щоб писати вірші. Великий поет Хо Ши Мін колись писав: «Стародавня поезія любила прекрасні природні краєвиди / Хмари, вітер, місяць, квіти, сніг, гори, річки / Тепер поезія повинна містити сталь...» Читачі можуть знайти схожі ідеї в поезії До Куана. У вірші «Справжнє обличчя»: «Щебетаючи, як птахи / Чисті слова із золота та коштовностей / Кадри повинні служити народу / Роблячи те, що приносить користь народу / Вода тече по спині качки / Живи, як король світу / Їж, що можеш /...».
Далі автор засуджує: «Тих самотніх черв’яків/Впізнайте їхнє справжнє обличчя/Ганебний фарс життя!» Слова вірша різкі, немов болісний удар по тих, хто лише теоретизує, чиї слова не відповідають їхнім діям.
2. Незважаючи на численні недоліки суспільства, з точки зору поета, До Куанг демонструє гуманізм і розкриває глибоке почуття співчуття. Він веде монолог із самим собою. У вірші «Крізь ніч»: «Вісімдесят років / Завтра я повернуся на небеса / Я візьму з собою добре, прекрасне, любляче / Я залишу позаду потворне, брудне, сумне».
Понад сто сторінок. 66 віршів. До Куанг згадує жінку, яка продає клейкий рис, дівчину, яка продає квіти персика під час Тет, поранених солдатів, звук гітари генерала… Образ кожної людини, кожного персонажа в його віршах – це лише кілька нарисів їхнього портрета та вчинків, проте це історія про життя, шматочок життя, який є уроком, правдою.
Автор вихваляє своїх колишніх однокласників у вірші «За ніч»: «У наших скромних початках ми день у день заробляли на життя в школі / Сьогодні ми професори, експерти, письменники, журналісти / Дипломатичні посланці, генерали з однією чи двома зірками / Ми нічого не маємо з точки зору майна, але залишаємо після себе приклад».
Вони справжні взірці для наслідування. Чудові взірці для наслідування на всі часи.
Журналісти, безсумнівно, пережили не лише труднощі, але й славу професії. Я особливо ціную статтю автора «Професія журналіста» та життєву філософію До Куанга: «Просто продовжуй виконувати свою роботу / Перемагай себе / Журналіст / Якщо я завтра народжуся знову, я знову оберу цю професію». Це твердження справді щире.
Автор використовує дуже цікаву метафору. Час порівнюється з рисовим решетом (оригінальний рядок вірша: «Час як рисове решето»). Ті, хто народився або жив у сільській місцевості, напевно знають функцію решета під час просіювання рису: «Порожні зерна, пухкі зерна / Висівки, полова, галька / Камені, бруд, сміття / Все видно…».
Автор використовує історію просіювання рису, щоб звернутися до більшої проблеми: соціальної проблеми, справи національного значення. Тут мова йде про боротьбу з корупцією. І «Найстрашніше – це корупція влади» – з вірша «Моє серце знову зраділо». Але автор повністю довіряє (партії та її лідеру – звичайно). З вірша «Тим, хто залишається»: «...Піт розпалюється, підтримуйте вогонь, горіть ще яскравіше / Свіжі дрова, вологі дрова, покладіть все в піч і все згорить / Боріться з корупцією / Без перестанку / Без заборонених зон / Без винятків, хто б це не був…».
3. До Куанг, вірна та любляча людина. Він глибоко поважав старших журналістів, цих талановитих та доброчесних людей. Це стало очевидним, коли він побачив по телевізору церемонію вручення 50-річного знака членства в партії журналісту Дінь Тхе Хюїню, колишньому головному редактору газети «Нян Дан». Його вірш «Реальність чи мрія»: «Щастя переповнює / Сльози навертаються на очі / Моє серце б'ється швидше».
В іншому місці, у вірші «Згадуючи Хоанг Тунга», дивлячись на баньян у дворі редакції газети, автор відчуває ностальгію… згадуючи просту поставу та манеру поведінки людини з минулого, висловлюючи свою глибоку прихильність до Хоанг Тунга: «Баньян все ще тут / Але людини немає / Білі хмари летять до неба / Залишаючи позаду його ходу / Його голос».
Або іноді, просто випадкова зустріч із вуличним знаком викликала сльози на очах До Куанга. У його вірші «Вуличний знак» (Згадуючи журналіста та фотографа Нгуєн Ба Кхоана): «Вуличний знак прославляє Нгуєн Ба Кхоана / Щоразу, коли я стою і дивлюся на нього, мої очі наповнюються сльозами».
4. Читачі також знайдуть багато цікавого у збірці поезій «Правдиві слова». У До Куанга є кохана донька, яку він прозвав «Морква»: «Морква» їде до будинку своїх бабусі й дідуся / Лише одну ніч тато один без доньки». У вірші «Сам» він оплакує самотність без коханої доньки: «Моя донько / Пізно вночі / Світло у твоїй кімнаті вимкнене / Тато сидить за столом з ручкою / Кілька поетичних рядків навертаються зі сліз / Приховуючи всю гіркоту в моєму серці». Незрозуміло, чи це мирське горе, особистий біль, чи і те, й інше. До Куан підбадьорює себе, а також радить доньці: «Просто живи так / Просто переживай радість і горе / Слова — це плече, на яке ми спираємося, щоб встати / Як чарівна паличка, що веде наші кроки».
Старий чоловік, якому майже 90, спирався на плече доньки, а також на слова. Вони були, як чарівна паличка, допомагаючи йому прожити решту днів осмислено. Це показує, що вірш, який торкається серця читача, не обов'язково має бути пов'язаний з грандіозними речами. Він криється в простих речах навколо нас.
Розглядаючи збірку в цілому, поезія До Куанга належить до жанру соціально-коментарійної поезії; деякі вірші є монологами, тоді як інші мають відчуття епічної поеми.
Тон і вірші До Куанга резонансні, дещо самобутні, сповнені впевненості, а часом і пристрасні. У безмежному світі поезії справді важко утримати увагу читача. З До Куангом, через «Правдиві слова», він досяг навіть більшого.
За даними Nhandan.vn
Джерело: https://baoangiang.com.vn/do-quang-su-chan-that-cua-mot-doi-cam-but-a487807.html
![[Відео] Захід сонця в лагуні Лап Ан – де сонце заходить над рибальськими сітками](https://vphoto.vietnam.vn/thumb/1200x675/vietnam/resource/IMAGE/2026/05/31/1780192137701_beach-landscape-sea-water-nature-grass-745871-pxhere-com.jpeg)
Коментар (0)