Зустріч з президентом Хо Ши Міном у Гуансі в 1944 році

«До успіху Серпневої революції мені пощастило двічі зустрітися з президентом Хо Ші Міном у Китаї, в провінції Гуансі».

Це спогади пана Тран Лама (справжнє ім'я К'єу Сюань Ту), колишнього керівника канцелярії та директора відділу документації – Центральної дослідницької ради з історії партії (нині Інститут історії партії – Національної політичної академії Хо Ши Міна). За життя пан Тран Лам часто розповідав своїм дітям, онукам та друзям про честь зустрічі з президентом Хо Ши Міном.

Спираючись на документи, залишені паном Тран Ламом, а також на історії, які ми від нього почули, ми хотіли б поділитися цим цінним матеріалом з читачами газети «Тхань Ньєн» з нагоди 115-ї річниці від'їзду президента Хо Ші Міна з порту Няронг у пошуках шляху до національного порятунку (5 червня 1911 р. - 5 червня 2026 р.).

Рукописна обкладинка мемуарів пана Тран Лама « Зустріч з дядьком Хо в Гуансі перед революцією 1945 року» .

ФОТО: НАДАНО СІМ'ЄЮ

Несподівана зустріч

Одного літнього дня в середині червня 1944 року сонце палало над містом Лючжоу. Делегація кадрів фронту В'єтмінь з В'єтнаму до Гуансі (включаючи пана Дінь Чжун Дуонга, пана Фам Кі Вана та пана Чан Лама) зупинилася перед великим готелем з видом на річку. Їх розмістили в просторому номері на другому поверсі. Після обіду та відпочинку, приблизно через дві години, делегація зустрілася ще з двома членами, Ле Тунг Соном та Ле Зя Локом (Туан Сінь).

«Ми щойно зустрілися вперше, але відчували себе близькими, як давно втрачені друзі, які нарешті возз'єдналися», – згадував пан Тран Лам. «Поки ми весело базікали та обмінювалися люб'язностями, у готелі повідомили нам, що у нас гості».

Увійшов чоловік поважної зовнішності років п'ятдесяти. Поки всі ще були спантеличені, гість посміхнувся та природно й відкрито привітав усіх. Він швидко сів поруч із паном Дінем та паном Ле Тунг Соном. Без жодних натяків ми всі знайшли зручні місця на гостьових ліжках.

Гість співчутливо подивився на братів, потім посміхнувся і сказав:

- Ви з дядьком пройшли аж з Дунсіна, подорож була довгою та виснажливою, тим паче, що пан Дінь йшов так далеко, це, мабуть, було дуже виснажливо, чи не так?

«Пане, — відповів від нашого імені пан Дінь, — від Дунсіна до Наньніна ми пройшли через Десять тисяч Великих Гір і мали знайти спосіб уникнути японської армії, тому це було дуже важко. Ми відпочили день у Наньніні, перш ніж поїхати сюди на машині. Тепер я почуваюся набагато краще».

— Чи всі наші товариші вдома здорові, сер? Мене вже давно не було, і я був ув'язнений тут понад рік без жодних звісток. Я пройшов через більше десятка в'язниць, і тепер я нарешті вільний, тому я дуже хочу знати, як справи вдома.

Пан Дінь посміхнувся і дуже природно сказав:

— Пане, члени Центрального Комітету зараз дуже зайняті, бо вся країна вирує підготовкою до збройного повстання з метою захоплення влади, коли міжнародна обстановка стане сприятливою, як тільки союзні війська увійдуть до Індокитаю...

Гість мовчки слухав, як говорить пан Дінь Чуонг Дуонг. Очі гостя були задумливими. Пан Тран Лам на мить подумав, що гість, здається, глибоко задумався. Потім, помітивши неодноразові спроби пана Фам Кі Вана заговорити, гість повернувся і запитав:

- Як звати цього пана? У якій провінції він працював раніше?

«Пане, — відповів пан Фам Кі Ван, — мене звати Хунг. Удома я був секретарем партії провінції Бакзянг. Мене захопили французи, але у них не було доказів, тому мене ув’язнили в концентраційному таборі Ба Ван. Не витримавши тиші в таборі, я знайшов спосіб втекти та зв’язатися з вищою владою…»

Після короткої паузи пан Кай Ван продовжив:

— Пане, я розумію, що багато в’язниць організовують втечі, щоб завербувати більше кадрів для руху… Тому, хоча мене й призначили працювати на вулиці, у глибині душі я все ще прагну повернутися та безпосередньо брати участь у підготовці до загального повстання.

Почувши це, гість широко посміхнувся і сказав:

– Так, ваше прохання дуже вітається, але як щодо завдання, яке вам доручила організація?

Пан Фам Кі Ван мовчав і не відповідав. Гість не ставив більше жодних запитань, потім повернувся до пана Тран Лама і запитав:

- А скільки тобі цього року? Ти виглядаєш такою молодою! Ти одружена? А в якій провінції ти працювала раніше?

Пан Тран Лам одразу відповів:

— Так, сер, мені 25 років. Я змінив своє ім'я тут на Вунг Дзен, що кантонською мовою.

Вислухавши пана Тран Лама, який чесно розповів про свою сімейну ситуацію, зокрема про дружину та двох маленьких дітей вдома, гість спочатку доручив йому зберігати конфіденційність особистої інформації, а потім обговорити методи роботи в чужій країні. Відчуваючи обмаль часу та підозрюючи, що гість зайнятий, делегація не наважилася продовжувати розмову та швидко звернулася за найнеобхіднішою порадою.

«Пане», – сказав пан Дінь Чуонг Дуонг, – «для мене велика честь зустрітися з вами сьогодні. Тому, будь ласка, дозвольте нам, тим з нас, хто нещодавно прибув з В’єтнаму, зрозуміти деякі питання, якими ми займатимемося найближчим часом».

«Будь ласка, продовжуйте», — відповів гість. «Я слухаю. Я відповім те, що знаю, а те, чого я не розумію, ми можемо обговорити пізніше».

– Перш за все, чи не могли б ви висловити свою думку щодо ставлення та політики уряду Чан Кайші щодо в'єтнамської революції? Яку допомогу вони нададуть?

— Допомога доступна, якщо ми знаємо, як її вміло скористатися, але не варто надто сподіватися. Наразі уряд Чан Кайші дуже прагне співпрацювати з в'єтнамською революцією. Вони хочуть використати В'єтмінь, щоб взяти під контроль В'єтнам, а потім і весь Індокитай. Але вони все ще побоюються В'єтміня… Ви та інші повинні бути обережними, щоб не видавати себе, працюючи тут, і не дозволяйте їм неправильно вас зрозуміти. Що стосується ситуації, дійте відповідно до обставин, якщо це вигідно революції.

«Отже, ситуація з урядом Чан Кайші зрозуміла», – сказав пан Дінь. «Але що нам робити з Революційним альянсом? Будь ласка, дайте нам якусь пораду».

— Щодо цього питання, дядько Ле Тунг Сон детально пояснить організацію та внутрішні відносини Центрального Комітету Революційного Альянсу, щоб ви та інші могли зрозуміти ситуацію та діяти відповідно. Ми повинні завжди твердо дотримуватися принципів та інтересів В'єтнамської революції та залучити всі сили до боротьби проти Японії та Франції.

Пан Тран Лам (1919 - 2011) - людина ліворуч - відвідує мавзолей президента Хо Ши Міна.

ФОТО: НАДАНО СІМ'ЄЮ

Пропагувати те, що добре, виправляти те, що погано.

Після цієї першої зустрічі пан Тран Лам та його делегація дізналися, що відвідувачем був не хто інший, як президент Хо Ші Мін, також відомий як товариш Нгуєн Ай Куок.

Вранці 13 січня 1946 року жителі провінції Нінь Бінь були надзвичайно раді та горді, вперше вітаючи президента Хо Ши Міна. Пан Тран Лам, тодішній голова Народного комітету провінції Нінь Бінь, пішов вітати президента Хо Ши Міна. Зустрівшись з ним, президент Хо Ши Мін запитав:

— Як довго ви тут працюєте, дядьку?

«Так, я щойно повернувся», – відповів пан Тран Лам.

«Чи підходить тут робота? Чи складна вона?» — продовжував питати лікар.

«Я вперше працюю в уряді, і я дуже хвилююся та не знайомий з усім цим», – сказав пан Тран Лам.

«Так, революції ніколи раніше не мали уряду. Просто продовжуйте працювати, і ви звикнете», – наказав президент Хо Ши Мін. «Ми вчимося в процесі, ми розвиваємо те, що добре, ми виправляємо те, що погано, і ми вчимося на досвіді, щоб робити краще. Зараз ми працюємо для революції, а не для того, щоб бути революційними чиновниками. Ми працюємо для народу; ми слуги народу, тому ми повинні всім серцем і невпинно служити народу».

Пан Тран Лам якось розповів: «Після Серпневої революції, коли я був головою Народного комітету провінції Нінь Бінь (1945–1948), я мав честь двічі представляти народ провінції, вітаючи президента Хо Ши Міна. Потім, під час війни опору проти французів, я мав можливість безпосередньо служити в офісі прем'єр-міністра (березень 1949 – червень 1950) на посаді директора Департаменту підготовки кадрів… Це була справді велика честь для мене та моєї родини».

Джерело: https://thanhnien.vn/gap-go-bac-ho-o-quang-tay-nam-1944-185260602173247497.htm