Родина журналіста

Для сімей, де і чоловік, і дружина працюють у журналістиці, за кожним репортажем новин та опублікованою статтею стоять незліченні мовчазні зусилля, ретельне планування, порозуміння та обмін досвідом. Вони є одночасно партнерами по життю та колегами, які разом долають робочі навантаження та підтримують мир вдома посеред шаленого темпу журналістики.

«Сьогодні журналістська пара Мінь Зунг та Хуєн Транг провели невелику відеозйомку, щоб висловити свої думки щодо проекту Резолюції Національних зборів про внесення змін та доповнень до деяких статей Конституції Соціалістичної Республіки В'єтнам у 2013 році. Мінь Зунг та Хуєн Транг – чоловік і дружина, і, згідно з новими планами, ці двоє друзів-журналістів незабаром працюватимуть у Єн Бай. Тож вони вирішили зробити спільне пам'ятне фото...», – поділилася пані Труонг Тхі Ван Ань, секретар Молодіжного союзу міста Лаокай , на своїй особистій сторінці після співпраці з двома журналістами Мін Зунгом та Хуєн Трангом з газети Lao Cai у травні минулого року.

Репортерська «пара» Мінх Зунг та Хуєн Транг позують для фото зі своєю співрозмовницею, пані Труонг Тхі Ван Ань (у командній формі).

Можливо, пані Ван Ань — одна з небагатьох людей, які знають журналістську пару Мінь Зунга та Хуєн Транг, адже їхні імена не надто гучні, і вони завжди мовчки стоять за кожною роботою. Протягом останніх десяти років вони підтримували одне одного крізь незліченні труднощі, щоб утримувати свою маленьку сім'ю та зберігати свою пристрасть до журналістики.

Я почав працювати на радіо- та телевізійній станції Лао Кай (тепер газета «Лао Кай») разом з паном До Мінь Зунгом та пані Нгуєн Тхі Хуєн Транг у липні 2013 року. Пан Зунг родом з міста Єн Бай, що за 15 км від рідного міста пані Транг в окрузі Ха Хоа, провінція Фу Тхо . Будучи далеко від дому та працюючи в одній професії, вони поступово зблизилися, щодня спілкувалися та ділилися досвідом. Їхні почуття розквітли завдяки схожим думкам та спільному досвіду роботи, і через два роки Мін Зунг та Хуєн Транг офіційно одружилися. Одного разу я жартома запитав: «Хто за ким першим закохався, пан Зунг чи пані Транг?» Обидва засміялися та відповіли: «Ніхто з нас не закохався один в одного; ми обоє закохалися одне в одного природним шляхом. Це справді непереборна доля».

Цього року виповнюється 10 років відтоді, як вони почали жити разом. Десять років, сім переїздів, від тісних орендованих кімнат до остаточного оселення в маленькій квартирі в житловому комплексі Лам В'єн. Пані Транг сказала: «Десять років можуть здатися швидкими, але іноді, коли я згадую минуле, я не можу повірити, що ми пройшли через такий складний шлях».

Після приєднання до агентства їх обох розподілили по різних відділах: Транг працював репортером, а Зунг — оператором. Згадуючи оператора Мінь Зунга, колеги визнають його ентузіазм та відповідальність за свою роботу, його готовність зносити труднощі та подорожувати до віддалених сіл і хуторів у високогір'ї — у Лаокаї мало місць, де він не був. Незважаючи на важку працю, численні подорожі та стійкість до сонця та дощу, Мінь Зунг все ще виглядає набагато молодшим за свої 40 років.

Пані Транг сказала: «Життя з паном Дунгом значно полегшило мені життя. Я пізнала його безтурботну та менш схильну до зайвих роздумів натуру».

Протягом перших двох років після одруження Дунг і Транг присвячували весь свій час роботі. Потім, у 2017 році, коли народився їхній син До Нят Мінь, а потім у 2020 році — молодший брат До Мін Куан, їхнє життя стало набагато насиченішим і більш метушливим.

Розпочавши свою кар'єру далеко від рідного міста, оскільки обидві пари бабусь і дідусів жили далеко, подружжю довелося справлятися самостійно. Вони найняли няню на деякий час, потім записали дитину до дошкільного закладу, де подружжя по черзі забирало та відводило дитину. У багато днів, коли обоє були у відрядженнях і не могли знайти час, щоб забрати дитину, вони просили про допомогу знайомих або сусідів. Не кажучи вже про те, коли дитина хворіла, подружжя по черзі брало відпустку з роботи, щоб доглядати за нею.

Журналістика має свій унікальний робочий час і характер; вдень журналісти вирушають на поле, щоб зібрати інформацію, а вночі пишуть і редагують новинні статті, щоб продовжити свою роботу наступного дня. «Часто мені все ще доводиться закінчувати статті вдома, щоб вкластися в терміни ефіру. Я поспішаю, а мої діти постійно мене чіпляють, злять, тому я зрештою їх лаю. Після закінчення роботи я відчуваю велику провину перед ними», – зізналася Транг.

Дунг — оператор, а Транг — репортер. Вони разом уже 10 років.

Після роботи репортером, Хуєн Транг перевівся до відділу виробництва новинних програм на радіо, де також працював диктором новин. Оскільки їхній батько був у відрядженні, після школи двоє дітей часто супроводжували матір до офісу. Їхня мати йшла до студії звукозапису, поки двоє братів чекали надворі під пильним наглядом техніків. Хуєн Транг засміявся, розповідаючи: «Оскільки вони так часто ходили за мною, мій старший син, Нят Мінь, запам'ятав мелодію пісні «Визволення Лао Кая» – лейтмотиву новинної програми. Він навіть точно знав, коли буде прогноз погоди».

Після 10 років спільного життя, попри численні труднощі, Дунг і Транг ніколи не підвищували голос одне на одного. Мабуть, найбільшим щастям для пар, які працюють у журналістиці, є взаєморозуміння, співчуття та готовність підтримувати одне одного в роботі та житті.

Коли він тільки одружився, Дунг не знав, як збирати овочі, варити рис чи прибирати в будинку, але тепер все інакше; він майстерно все справляється. Щоразу, коли він повертається додому рано, він забирає дітей, купає їх, готує вечерю, складає та розкладає одяг... він робить все це сам. Його мати була здивована, коли прийшла в гості, не очікуючи, що її син так сильно зміниться!
Пані Транг із задоволенням поділилася своєю історією.

«Чесно кажучи, якби я не змінився, ми, мабуть, не змогли б досі залишатися разом», – сказав Дунг.

Хоча деякі пари в газеті Lao Cai також працюють у журналістиці, вони подібні до компаса – одна стоїть на місці, інша обертається. Це може здатися легшим, але насправді їм важко поєднувати роботу та сімейне життя. Родина телеведучої Хюй Труонга та репортера Хоанг Тхионга є яскравим прикладом цієї непростої подорожі.

Сім'я журналіста Хуі Чонг і Хоанг Тхонг.

Я запитала пані Туонг: «Чим зазвичай займається ваша родина у вихідні вранці, якщо у вас немає робочих зобов’язань?» Вона відповіла: «Якщо у нас немає жодного розкладу, ми всі дозволяємо собі трохи довше поспати, а потім разом йдемо снідати». Це звучить просто і зворушливо, але для цієї родини такі неквапливі ранки трапляються рідко.

Хюй Труонг — радіоведучий, тому більшість ранків протягом тижня йому доводиться виходити з дому дуже рано, щоб поїхати до офісу та підготуватися до першого випуску новин о 7 ранку. Тхуонг, як репортер, також часто подорожує до різних місць. Тому мирні ранки разом — рідкість серед шаленого темпу журналістики.

«Чи розуміють ваші діти роботу своїх батьків?» — спитала я. «Тепер вони розуміють», — відповіла пані Туонг. Потім вона згадала час, коли її діти були маленькими, дивилися новини по телевізору та бачили свого батька, але… він все ще був вдома. Її діти невинно запитали: «Чому тато по телевізору, але все ще тут зі мною?» У той час програма була попередньо записана, але для дітей ця магія захоплювала та інтригувала їх.

Тепер, коли програми перейшли на прямі трансляції, діти стали старшими та краще розуміють роботу своїх батьків, але, як це чудово, щоразу, коли їхній батько чи мати зачиняють двері до читальної зали, їм просто потрібно сказати: «Дайте мені почитати», і діти автоматично вимикають телевізор, мовчать і дають батькам простір для роботи. «Ми справді раді бачити, як наші діти так діляться інформацією та розуміють один одного», – сказав пан Труонг.

Родина пана Труонга та пані Тхуонг також разом вже понад 15 років.

Обоє працюють у журналістиці, тому рання робота, пізнє повернення додому, нічна робота та чергування під час свят і Тет (місячного Нового року) стали для них щоденною рутиною. Іноді обидва зайняті; наприклад, пан Чионг займається підготовкою багатьох новинних репортажів за день, тоді як пані Тхуонг у відрядженнях, іноді на кілька днів, залишаючи дітей покладатися на підтримку своїх бабусь і дідусів та родичів.

Протягом 15 років спільного життя були випадки, коли пара конфліктувала, неправильно розуміла одне одного та переживала періоди напруженості через робочий тиск, дітей та брак часу одне для одного. Але зрештою вони вирішили сісти, поміркувати та виправити ситуацію.

Пані Туонг поділилася: «Ми завжди кажемо собі, що, почавши з нуля, у нас тепер є стабільний дім, здорові діти та гармонійний шлюб – це вже дуже цінне досягнення».

Через історії сімей двох моїх колег я зрозумів одне: якщо є пристрасть до професії, спільність та порозуміння у повсякденному житті, усі труднощі зрештою минуть. Це також найміцніша основа для того, щоб вони продовжували підтримувати одне одного у кар'єрі та житті.

Джерело: https://baolaocai.vn/gia-dinh-nha-bao-post403596.html