Спостерігаючи за її зморшкуватими руками, що спритно працюють із сантиметровою стрічкою, ретельно записуючи кожну цифру в зошит біля антикварної швейної машинки, ніхто б не здогадався, що це кравчиня, якій ось-ось виповниться 85. Її ательє обслуговує не лише в'єтнамських клієнтів, але й багато іноземних туристів із задоволенням переглядають та замовляють 3-4 вбрання одночасно.
1. Як і інші магазини у Старому кварталі Ханоя, кравецька майстерня Вінь Трач, площею трохи більше десяти квадратних метрів на вулиці Луонг Ван Кан, не вирізняється пишним оздобленням чи крикливістю, а також не використовує складну рекламу чи тактики залучення клієнтів. Кравецька майстерня Вінь Трач у своєму старомодному просторі викликає спогади про знайомий Ханой 1990-х років і раніше. Власниця кравецької майстерні займається кравецькою справою вже два століття. Це пані Луонг Тхі Куєн (народилася в 1940 році), їй майже 85 років, і вона понад 70 років старанно працює за своєю швейною машинкою, щоб зберегти кравецьке ремесло Трач Са ао дай.
Знімаючи мірки з сукні клієнтки, пані Куен розповіла свою історію. Вона родом із села Трач Са, комуни Хоа Лам, округу Унг Хоа, в колишній провінції Ха Донг, місця, відомого як колиска кравецького ремесла ао дай (традиційного в'єтнамського одягу). Саме тому її кравецька майстерня, як і інші давно існуючі магазини на вулиці Луонг Ван Кан, додає слово «Трач» до своєї вивіски. Вона є нащадком четвертого покоління родини з традиційним кравецьким бізнесом ао дай. У той час її батьки були відомими кравцями в селі Трач Са. Пані Куен виросла, оточена звуком швейних машин, рано ввібравши суть ремесла – як вона каже, «воно проникло мені в кров, навіть не усвідомлюючи цього». На початку 1950-х років її батько почав допомагати їй. З 12 років вона носила свої кравецькі інструменти та ходила за батьком на різні вулиці, щоб працювати кравцем.
Пані Куен згадала часи, коли ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) був дуже популярним через елегантність, яку він надавав тому, хто його носить. Усі носили ао дай, від стильних дочок заможних сімей, які змінювали свій одяг 3-4 рази на день, до продавців квітів та овочів, усі вони носили коричневі ао дай із зав'язаними поясами, завдяки чому кравецька майстерня її родини завжди була повна клієнтів. Подорослішавши, вона приєдналася до державного кравецького кооперативу на вулиці Ханг Чонг. Саме завдяки пошиттю ао дай пані Куен познайомилася та вийшла заміж за свого чоловіка, пана Ле Тхань Віня, відомого кравця ао дай із села Трач Са. У 1990-х роках, після того, як країна скасувала систему субсидій, подружжя відкрило кравецьку майстерню Вінь Трач. Це також була одна з перших кравецьких майстерень, відкритих на вулиці Луонг Ван Кан. Протягом багатьох років їхня кравецька майстерня мала багато постійних клієнтів, які приходять, щоб пошити ао дай для важливих подій або просто щоб одягнути його на вихід.
2. Навіть зараз, попри майже 85 років, клієнти досі вражені гострим оком і майстерністю пані Куєн, яка досі особисто вимірює, кроїть, вставляє нитки в голки та шиє кожну сукню. «Це ремесло в мене в крові. Поки в мене добрий зір і сильні руки, я продовжуватиму цим займатися», – поділилася пані Куєн, коли її запитали про те, що вона досі особисто шиє аодай (традиційні в’єтнамські сукні), незважаючи на свій похилий вік.
Працюючи в цій справі понад 70 років і спостерігаючи за зміною стилів та дизайну в'єтнамського ао дай (традиційного одягу), пані Ле Тхі Куєн завжди навчалася все життя. Тому вона може створювати як класичні ао дай з високим коміром та довгими рукавами минулого, так і сучасні, перероблені ао дай сьогодення.
У пані Куен семеро дітей, усі з яких пішли стопами своїх батьків, а двоє з них відкрили магазини прямо на вулиці Луонг Ван Кан. Вона з гордістю розповідає, що, незважаючи на наявність кількох університетських дипломів та інших робіт, щоразу, коли вони повертаються додому, всі її діти знаходять час, щоб пошити ао дай (традиційний в'єтнамський одяг). Окрім традиційних дизайнів, її діти та онуки тепер шиють ао дай на замовлення клієнтів. Багато з цих ао дай, що втілюють як в'єтнамський дух, так і сучасні тенденції, подорожували світом як з в'єтнамськими, так і з іноземними жінками. Однак найособливіше те, що бренд Vinh Trach ao dai безпомилково впізнаваний, оскільки його основні деталі досі вишиваються вручну.
Хоча кравецька справа загалом, і пошиття ао дай (традиційного в'єтнамського одягу) зокрема, зараз використовує багато машин, які замінюють певні процеси, пані Куен все ще прагне зберегти якомога більше традиційних методів ручної роботи. За її словами, ручне шиття надає ао дай «душі». Це також особлива техніка та секрет ремісничого села її рідного міста. Кожен ао дай з кравецької майстерні Вінь Трач ретельно виготовляється, стібок за стібком, щоб ідеально відповідати міркам власника. Завдяки своїй відданості, за сім десятиліть роботи в цій професії вона жодного разу не розчарувала клієнтів. Незважаючи на те, що вона не рекламує свою продукцію через жодні засоби масової інформації, її майстерня все ще отримує численні замовлення від клієнтів з Ханоя та по всій країні.
3. Для пані Куєн краса традиційного ао дай полягає в його м’якості, ніжності та скромності, що виражаються у високому вирізі, м’яких, округлих плечах та хвилястій спідниці. Хоча ао дай скромний, він також жіночний та привабливий. Хоча західні жінки люблять хизуватися своїми шиями та руками, ао дай з його витонченими вигинами талії створює захопливий та спокусливий образ. Це ідеально відповідає самобутній, елегантній та скромній культурі одягу в’єтнамських жінок загалом та жінок у Ханої зокрема.
У свої сутінках, будучи бабусею та прабабусею великої родини, коли більшість людей насолоджувалися б пенсією, пані Куен все ще старанно працює над пошиттям традиційних ао дай (в'єтнамських довгих суконь). Її гострий погляд вимірює тканину, вона вставляє нитку в голку без окулярів, а її вмілі руки прошивають кожен стібок. Що пов'язує її з традиційними ао дай, так це любов до цього ремесла. Пані Куен каже, що ао дай здавна є символом в'єтнамських жінок загалом і краси ханойських дівчат зокрема, тому для неї кроїти та шити, щоб створити ці ао дай, є джерелом щастя.
Наша розмова з пані Куен того дня стала ще більш змістовною, оскільки, напередодні 70-ї річниці визволення Ханоя, її цех відвідала колишня колега зі швейної фабрики Ханг Чонг. Минуло майже 30 років з моменту їхньої останньої зустрічі. Вони згадали свої старі часи роботи на державній швейній фабриці, поділившись багатьма спогадами про важкий період для столиці та країни.
Пані Куєн та її колега розповіли нам, що, незважаючи на злети та падіння часів та зміни в житті, традиційні елементи все ще формують суть культурного потоку. Традиційний аодай не просто вшановує в'єтнамських жінок, він також є символом миру, щастя та спокою.
Джерело: https://daidoanket.vn/hanh-phuc-boi-duoc-giu-hon-ao-viet-10298707.html
Коментар (0)