Фінальна частина – Не дозволяйте подорожам перетворитися лише на «кліпи з мільйонами переглядів»

VHO – Вибух соціальних мереж створює «вірусні напрямки» з безпрецедентною швидкістю. Відео тривалістю лише кілька десятків секунд може зібрати мільйони переглядів, миттєво перетворивши колись мирне місце на «обов’язкове для відвідування» місце для молоді. Але за цими кліпами з мільйонами переглядів та шаленим польотом реєстрацій криється кілька проблем, що спонукають до роздумів: перевантажена інфраструктура, комерціалізація культури, аграрна трансформація туристичних вражень та ризик втрати глибини туризму.

Національна туристична культура та медіаіндустрія: Частина 1 – Коли культура стає «золотою жилою» для туризму.

У жорсткій конкуренції алгоритмічної епохи питання полягає не лише в тому, як стати відомим, а й у тому, як досягти сталого зростання.

«Самотнє дерево» раптово стало популярним місцем для відвідування Вунгтау. Фото: Б.ЛІНХ

Вірусне явище

В епоху соціальних мереж туризм переживає те, що можна назвати «віралізацією туристичного напрямку». Місце може стати відомим за одну ніч. Невідоме кафе може бути переповнене клієнтами завдяки кільком відео в TikTok. Будь-яка вулиця, пляж чи куточок можуть стати «національною пам'яткою» після частої появи в Instagram, YouTube чи Facebook.

Коли «тренд» визначає пункт призначення.

- Відео тривалістю лише кілька десятків секунд може миттєво перевантажити локацію.

– Туристи все частіше обирають місця призначення на основі своєї присутності в соціальних мережах.

Багато місць стали радше «тлом для фотозйомки», ніж простором для знайомства з культурою.

Це створює новий парадокс у сучасному туризмі: багато напрямків стають популярними занадто швидко, але не мають можливості їх охопити. Багато місць стикаються з ризиком надмірного споживання туризму, від заторів та перевантаження послугами до забруднення навколишнього середовища та пошкодження ландшафту. Простори, які колись були незайманими та спокійними, легко стають масово виробленими «фотами для реєстрації» лише через кілька місяців після того, як стануть трендами соціальних мереж. Багато населених пунктів зараз також потрапляють у конкурентне коло погоні за «інстаграмними місцями», прагнучи короткострокових вірусних ефектів замість того, щоб інвестувати у стійкі культурні цінності.

Ще небезпечніше те, що коли туризм занадто сильно керується вірусною логікою, цінність місця призначення іноді визначається не культурною глибиною чи якістю досвіду, а його здатністю створювати візуальні ефекти на цифрових платформах. Чим «модніше» місце, тим легше залучати туристів, незалежно від фактичного досвіду.

Алгоритм навігації

У цифровому середовищі алгоритми непомітно формують «емоційну карту подорожей» суспільства. Платформи часто надають пріоритет візуально стимулюючому контенту, який динамічний, викликає негайні емоції та є високоінтерактивним. Це призвело до того, що зображення подорожей дедалі більше зводяться до «вірусних моментів», тоді як глибші цінності, такі як історія, громадське життя чи глибина спадщини, отримують менше уваги. Багато людей зараз обирають місця призначення не через справжню потребу дослідити культуру, а просто тому, що вони постійно бачили це місце в соціальних мережах.

Варто зазначити, що алгоритм майже не хвилює, чи переповнене місце розташування, чи постраждає місцева громада, чи комерціалізується місцева культура. Алгоритм надає пріоритет лише рівню взаємодії. У такому середовищі туризм легко потрапляє в замкнене коло «швидка популярність – швидка експлуатація – швидка деградація».

Багато місць, які щойно стали модними, швидко потрапили в стан перевантаження сміттям, перевантаження інфраструктури, зростання цін та порушення житлового простору для місцевих жителів. Але потім, невдовзі після цього, коли змінилися тенденції соціальних мереж, потік туристів швидко перемістився до іншого «вірусного місця». Це дуже очевидний недолік економіки, орієнтованої на увагу, в цифрову епоху.

TikTok змінює враження.

Одна з найбільших змін у сучасному туризмі – це враження від подорожей.

Чотири стратегічні рішення для в'єтнамського туризму.

- Розробити довгострокову національну комунікаційну стратегію в галузі туризму.

- Потужно розвивати культурні індустрії.

- Розробити цифрову базу даних для в'єтнамського туризму.

- Посилення провідної ролі преси в культурній та туристичній екосистемі.

Враження фрагментуються на «одиниці контенту» тривалістю кілька десятків секунд. Туристи все частіше надають перевагу красивим знімкам, модним кафе, цікавій їжі або враженням, які легко створюють візуальний ефект. Багато людей відвідують місце просто для того, щоб зробити кілька фотографій чи відео, а потім швидко йдуть, так і не відчувши по-справжньому культурної глибини місця призначення.

З певної точки зору, туризм переходить від «подорожі, що спричиняє досвід», до «подорожі, що створює контент». Багато людей подорожують переважно для створення зображень для соціальних мереж, підтримки цифрової присутності або побудови свого особистого онлайн-бренду. Цінність подорожі іноді полягає не у внутрішньому досвіді, а в кількості взаємодії, отриманої після публікації фотографій.

Через це культурний досвід ризикує бути заміненим короткостроковими візуальними враженнями. Легко помітити, що багато туристів добре знайомі з «вірусними» кав’ярнями, але майже нічого не знають про історію, культуру чи громадське життя місця, яке вони відвідують. У такому разі туризм легко перетворюється більше на споживання зображень, ніж на відкриття культури.

Збереження культурної глибини

У цьому контексті мейнстрімна журналістика стикається з абсолютно новою роллю. Якщо раніше преса зосереджувалася переважно на туризмі, то тепер вона повинна безпосередньо брати участь у формуванні національного іміджу та провідних цінностях сталого розвитку. Швидке зростання креативної економіки призвело до швидкого переміщення медіа-впливу на транскордонні платформи. Багато тревел-блогерів, тіктокери та KOL тепер мають більшу аудиторію, ніж навіть традиційні новинні організації.

Однак журналістика не може конкурувати із соціальними мережами виключно за швидкістю чи розважальною цінністю. Основна цінність журналістики має полягати в глибині інформації, автентичності, аналітичних здібностях та здатності формувати соціальну свідомість. У середовищі, де алгоритми часто надають пріоритет сенсаційності та безпосереднім емоціям, журналістика повинна стати силою, що зберігає культурну глибину для туризму. Саме тому В'єтнаму необхідно побудувати взаємопов'язану екосистему між культурною індустрією, медіа та туризмом, замість фрагментарного розвитку, яким він зараз переживає.

Перш за все, потрібна довгострокова, синхронізована національна стратегія туристичної комунікації з чітким позиціонуванням бренду. Багато населених пунктів наразі все ще здійснюють комунікацію сезонно, на основі подій, не маючи унікальної ідентичності та зв'язку з національною стратегією. Що ще важливіше, В'єтнаму необхідно створити достатньо привабливий «національний наратив» на світовій арені. Міжнародні туристи повинні бачити В'єтнам не лише як місце з прекрасними краєвидами, але й як країну, багату на культурну ідентичність, динамічну, креативну та сповнену емоцій.

Крім того, кіно, музика, ігри, виконавське мистецтво, мода, фестивалі та цифровий контент слід розглядати як сфери, які можуть безпосередньо сприяти розвитку туризму. Гарний фільм іноді може мати більший рекламний вплив, ніж сотні слоганів. Велика музична подія може створити набагато сильніший ефект, ніж багато традиційних рекламних кампаній.

В'єтнаму також потрібно розробити національну екосистему цифрових даних про туризм зі стандартизованою базою даних зображень, відео, карт, культурних історій та туристичного досвіду. У майбутньому штучний інтелект відіграватиме величезну роль у персоналізації туристичного досвіду, а країна з кращими даними матиме більшу перевагу в глобальній конкуренції.

Можна стверджувати, що в найближчому майбутньому конкурентна перевага національного туризму може полягати вже не в кількості туристів чи масштабах інфраструктури, а в здатності створити достатньо самобутню «цифрову ідентичність», щоб стійко вижити в глобальному медіаландшафті. Якщо культурна індустрія створює душу туризму, то медіа – це крила, які несуть цю ідентичність за межі національних кордонів.

І на цьому шляху преса повинна бути не лише оповідачем про туризм, а й стати рушійною силою у формуванні національного іміджу, спрямуванні соціальної свідомості та збереженні культурної глибини для сталого розвитку в'єтнамського туризму в цифрову епоху.

Джерело: https://baovanhoa.vn/van-hoa/ky-cuoi-dung-de-du-lich-chi-con-la-nhung-clip-trieu-view-232058.html