З давніх часів наші предки вважали наявність стабільного місця проживання необхідною умовою для «заробітку», тобто розвитку кар’єри та стабілізації свого життя. У сучасному суспільстві це значення стало ще глибшим зі швидкою урбанізацією, концентрацією великого населення у великих містах та постійно зростаючим попитом на житло.
Для багатьох молодих людей сьогодні, особливо працівників із середнім рівнем доходу у великих містах, володіння комфортним житлом, зручно розташованим для роботи та повсякденного життя, стало майже «мрією всього життя». Однак ця мрія стає дедалі віддаленішою, оскільки ціни на житло продовжують зростати темпами, що значно перевищують доходи більшості населення.
У Ханої та Хошиміні є доступні квартири, які зараз коштують сотні мільйонів донгів за квадратний метр. У багатьох районах ціни на землю зросли в багато разів лише за кілька років. Тим часом заробітна плата працівників зростає дуже повільно, що призводить до збільшення розриву між доходами та цінами на житло.
Це вже не просто історія про ринок нерухомості, а й стало серйозною соціально -економічною проблемою, до якої потрібно ставитися серйозно. Адже якщо більшість працівників не зможуть отримати доступ до житла, наслідками будуть не лише труднощі в їхньому житті, але й соціальна структура, якість людських ресурсів та сталий розвиток країни.
Одна з головних причин високих цін на житло – це сприйняття нерухомості як безпечного та прибуткового активу.
У контексті того, що інші інвестиційні канали залишаються нестабільними, нерухомість часто розглядається як «засіб збереження вартості», міра успіху та гарантія довгострокової фінансової безпеки. Такий спосіб мислення призвів до зростання попиту на купівлю житла не лише для проживання, але й для інвестицій та накопичення активів. Багато людей володіють кількома будинками та земельними ділянками, але не користуються ними, просто чекаючи зростання цін, щоб перепродати їх з прибутком. Це створює спекулятивний цикл, що піднімає ціни на нерухомість далеко за межі її справжньої вартості та доступності для пересічної людини.
Цей факт був особливо відзначений Генеральним секретарем і президентом То Ламом, коли він наголосив на вимозі «не допустити перетворення житла на спекулятивний актив». Ця точка зору показує, що поточне житлове питання є не лише економічним питанням, а й пов'язане із соціальною справедливістю та орієнтацією на розвиток країни.
Багато економістів світу також попереджали про небезпеку «фінансіалізації» житла, тобто перетворення житла з базової потреби на інструмент для інвестицій та спекуляцій.
Економіст Джозеф Стігліц стверджує, що коли ринок нерухомості залежить від спекуляцій, ціни на житло відриваються від його фактичної споживчої вартості, що створює соціальну нерівність та ризик економічної нестабільності. Це особливо актуально у великих містах, де пропозиція землі обмежена, але спекулятивний капітал надходить у великі міста.
У В'єтнамі практика «спекулятивної торгівлі», швидкої купівлі-продажу землі з метою отримання прибутку, призвела до аномального зростання цін на землю в багатьох місцевостях. У багатьох місцях навіть одне оголошення про міське планування, будівництво мостів чи відкриття доріг призводить до різкого зростання цін на землю, хоча інфраструктура та фактичний попит не змінилися пропорційно. Тривожним аспектом є те, що це зростання цін переважно зумовлене спекулятивними очікуваннями, а не відображає справжню вартість нерухомості. Як наслідок, кінцевими покупцями часто є ті, хто має реальні потреби в житлі, змушені погоджуватися на надмірно високі ціни.
Соціальні наслідки такої ситуації величезні. Багато молодих людей, навіть маючи стабільну роботу та високу кваліфікацію, не можуть дозволити собі купити житло після років важкої праці. Вони змушені погоджуватися на довгострокову оренду, жити у тісних приміщеннях або переїжджати далеко від центру міста, щоб зменшити витрати. Багато молодих пар відкладають шлюб та народження дітей через тиск на житло. Таким чином, мрія про власне житло стає дедалі крихкішою.
На багатьох форумах соціальних мереж молоді люди часто жартома кажуть: «Навіть працюючи все життя, мені все одно буде важко купити квартиру». За цим, здавалося б, кумедним твердженням криється цілком реальне почуття невпевненості у майбутньому.
Окрім спекуляцій, пропозиція соціального житла та доступного житла залишається гостро недостатньою. Хоча попит з боку молодих працівників та службовців дуже високий, багато комерційних житлових проектів зосереджені на середньому та високому цінових сегментах, щоб максимізувати прибуток. Це призводить до парадоксу: на ринку є багато проектів, але тим, хто має реальні потреби в житлі, все ще важко отримати до них доступ.
Нам потрібно змінити суспільне уявлення про житло.
Вирішення цієї проблеми вимагає комплексного та довгострокового рішення. Перш за все, нам потрібно чітко визначити житло як перш за все соціальну потребу, а не просто інвестиційний товар.
Уряду потрібна політика контролю за спекуляціями на ринку нерухомості шляхом оподаткування тих, хто володіє кількома об'єктами нерухомості або здійснює короткострокові операції, щоб обмежити практику купівлі-продажу з метою отримання прибутку. Багато країн, таких як Сінгапур та Південна Корея, запровадили високі податки на спекуляції на ринку нерухомості, щоб забезпечити задоволення реальних потреб ринку в житлі.
Крім того, існує потреба активно розвивати соціальне житло, житло для людей із середнім рівнем доходу та молоді. Це не може бути виключно відповідальністю бізнесу, а має бути частиною національної стратегії розвитку.
Нам потрібні пільгові кредитні механізми, відповідні земельні фонди, реформи інвестиційних процедур та довгострокова політика підтримки, щоб працівники мали доступ до доступного житла. Водночас ми повинні підвищити прозорість на ринку нерухомості, контролювати інформацію про планування та суворо карати за маніпуляції цінами та ринкові махінації.
Що ще важливіше, має відбутися зміна суспільного сприйняття житла. Здорове суспільство не може дозволити надмірному володінню нерухомістю стати символом успіху, поки більшість працівників намагаються знайти доступне житло. Житло має бути визнане за його основну цінність: місце для життя, створення сім'ї та майбутнього.
«Мати стабільне житло та безпечні засоби до існування» – це не лише особисте прагнення, а й умова стабільного та сталого соціального розвитку. Якщо молоді люди поступово втрачають надію на власне житло, це вплине не лише на їхні особисті мрії, а й на довіру суспільства. Тому вирішення поточної житлової проблеми – це не лише вирішення проблеми ринку нерухомості, а й забезпечення соціальної рівності, стабілізація життя людей та створення основи для довгострокового розвитку країни.
Джерело: https://vietnamnet.vn/lam-sao-de-an-cu-lac-nghiep-2517729.html
Коментар (0)