Рибальське село, хвилі та вітер

Це дебютний роман в'єтнамського письменника Хо В'єт Хуе, опублікований видавництвом Асоціації письменників В'єтнаму в листопаді 2023 року.

Хоча він мав досить довгу літературну кар'єру, яка сягала ще до 1975 року, лише у 1996 році вийшла друком його збірка новел «На морі» (видавництво «Кім Донг»), розрахована на молодь. Після цього вийшли десятки збірок оповідань, кульмінацією яких став роман «Рибальське село, хвилі та вітер». Хоча це можна вважати новим жанром для письменника, його великий доробок, опублікований у численних вітчизняних літературних журналах та газетах, таких як «Туой Тре», «Тхань Ньєн» та «Бінь Тхуан» , зробив Хо В'єт Кхве відомим, і він залишається письменником, який не показує ознак старіння. Можливо, його повільний, розсудливий спосіб життя, як у його творчості, так і в прозі, можна вважати несучасним, попри його минуле захоплення потужним стилем письма літературних журналів, таких як Sáng Tạo, Hiện Đại, Thế Kỷ Hai Mươi… та його захоплення екзистенціалістськими ідеями, як у Гайдеггера, Ніцше та Ф. Кафки… Але Хо В'єт Кхуе встановив для себе ніжний, витончений підхід у своїй творчості, від персонажів до емоцій історій. Я зрозумів, що для Хо В'єт Кхуе «література – це людина» є правдою. Його прозові твори, такі як *Лист у мушлі*, *Нефритова ніч*, *Солодке море*, *Квіти, що квітнуть у новорічну ніч*, а нещодавно *Дні мінливих вітрів*, *Теплі та ароматні руки*… та його дебютна поетична збірка *Трава* (Видавництво Асоціації письменників В'єтнаму, 2016), заслуговують на увагу, хоча до 1975 року він був автором любовних віршів з чистою, зворушливою душею під псевдонімом Хо Та Дон.

Роман «Рибальське село, хвилі та вітер» легко впізнати, оскільки події відбуваються в прибережному селі в Південно-Центральному В'єтнамі, де щойно пережили останні дні війни та вступили в нову еру миру на батьківщині… Народження яскравого аматорського колективу виконавських мистецтв під переможним небом, одночасно пильно ставлячись до зародків ворожої змови. Амбітний дух молодих людей, рано просвітлених, але з поверхневим розумінням значення революційної перемоги, призводить до багатьох безрозсудних вчинків, штовхаючи вразливих людей, які пережили суворі умови війни на цій землі постійних конфліктів, вдень і вночі. Рибальські човни, їхнє довічні володіння, тепер стикаються з бурхливими хвилями батьківщини. Персонажі, Хунг та невинна дівчина, занурені в рух, стикаються з численними перешкодами та вузьколобістю у своїх стосунках… Хунг народився в родині з традицією приготування рибного соусу у великих чанах. Протягом усього життя він був вмілим і процвітаючим, побудувавши великий бізнес, який працевлаштовував багатьох робітників, що принесло йому звання «голови домогосподарства», а пізніше його класифікували як «мажориста» або «буржуа». Хун мав можливість навчатися, тому після звільнення, з юнацьким ентузіазмом свого віку, він швидко інтегрувався в місцевий рух. Можна було б подумати, що батька Хуна, який також воював у зоні бойових дій, було достатньо, щоб дати йому «кваліфікацію» для цієї діяльності. Однак, за словами місцевого лідера, який піклувався про нього та постійно нагадував йому про його позицію, йому потрібно було бути твердим і рішучим, оскільки класова боротьба була боротьбою не на життя, а на смерть… Хун опинився у скрутному становищі, розриваючись між тим, щоб залишити Хонґ, та тим, щоб виїхати з родиною в інше місце. Незважаючи на численні рани, завдані його родині, Хун вірив, що «є ще багато способів вижити, а не глухий кут, як у багатьох інших сімей» (*). Образ двох закоханих, які чіпляються одне за одного щодо свого рішення залишитися чи піти, раптово порушили партизани: «Хуна та Хона зв’язали та відвезли до штабу, бо їх підозрювали в очікуванні човнів, які причалять і підберуть людей…» (*). Лише пізніше, але вже кілька разів до цього, Хонг зізнався Хунгу про намір своєї родини вирушити морем, запитуючи, чи може він приєднатися до них. Хунг відповів: «Чому ти питаєш?», бо ніколи не думав про від'їзд. У Хунга все ще були батьки, брати і сестри, і так багато спогадів, пов'язаних з його батьківщиною. Він вірив, що це спустошене рибальське село вже ніколи не буде таким, як раніше, а матиме новий горизонт, мирний морський пейзаж.

Збірка оповідань охоплює 16 розділів, кожен з яких зображує життя, сповнене труднощів та іронії, обтяжене складнощами власних обставин. У цьому прибережному селі історії про морські подорожі сповнені мотивації, але для рибалок, які працювали все своє життя, проста мета — комфортне життя для своїх сімей, де рис і м’ясо не потрібно рахувати кілограмами. Їм не потрібно ховати та душити свій улов, щоб доставити його на ринок. Є також історії про неадекватність, що випливає з розуміння та практики голови кооперативу, і навіть комічні історії про жінок, яким доводиться зціджувати власне молоко, щоб отримати купони на дитяче харчування… Можливо, це було не унікально для цього рибальського села, а було поширеним явищем у багатьох місцях у ті роки.

Хо В'єт Хуе неодноразово розповідав про своє давнє занепокоєння щодо твору, який би міг зобразити куточок прибережного села його рідного міста. Він задавався питанням, чи легко читачі та процес публікації сприймуть його. Я поділився тим, що, як журналіст (раніше репортер газети Tien Phong у Бінь Тхуані), з його професійними спостережливими здібностями, він був упевнений, що цей довгий твір принесе читачам багато задоволення, оскільки це «історія, яку розповідають лише зараз». Потім він вирішив опублікувати роман «Рибальське село, хвилі та вітер», який був зареєстрований для публікації видавництвом Асоціації письменників В'єтнаму у вересні 2023 року, але отримав ліцензію на публікацію лише наприкінці четвертого кварталу 2023 року, що призвело до його нинішнього виходу.

(*): Уривок з книги *Рибальське село, хвилі та вітер*.

Джерело