Рибальське село, хвилі та вітер

Це дебютний роман в'єтнамського письменника Хо В'єт Хуе, щойно опублікований видавництвом Асоціації письменників у листопаді 2023 року.

Хоча його літературна кар'єра пройшла довгий шлях, який сягає років до 1975 року, лише у 1996 році він опублікував збірку оповідань «На морі» (видавництво «Кім Донг») для молоді. Потім були десятки збірок оповідань, аж до роману «Рибальське село, хвилі та вітер». Це можна вважати новим жанром для письменника, але з довгою історією оповідань, опублікованих у багатьох вітчизняних літературних журналах та газетах, таких як «Туой Тре», «Тхань Ньєн», «Бінь Тхуан» ... ім'я письменника Хо В'єт Хуе дуже знайоме читачам і тепер належить до покоління, яке ще не старе. Можливо, його повільний, неквапливий спосіб життя та стиль письма можна вважати несучасними, хоча колись він був захоплений запеклим стилем письма в літературних журналах, таких як «Сан Тао», «Хіен Дай», «Кі Хай Муой»... і бавився екзистенціалістським рухом Гайдеггера, Ніцше, Ф. Кафки... Але Хо В'єт Хуе сформував себе на сторінках літератури з ніжним, делікатним ставленням від персонажів до емоцій історії. Я зрозумів, що у випадку Хо В'єт Хуе «література – це людина» відповідає тому, ким він є. Такі прозові твори, як «Лист у мушлі», «Нефритова ніч», «Солодке море», «Квіти, що квітнуть у новорічну ніч», або нещодавно «Вітряні дні», «Теплі та ароматні руки»... А в збірці віршів «Трава» (видавництво Асоціації письменників, 2016) – його перша збірка поезій, хоча до 1975 року він був автором любовних віршів з чистою, зворушливою душею під псевдонімом Хо Та Дон.

Роман «Рибальське село, хвилі та вітер» – легко впізнати обстановку прибережного села в Південно-Центральному регіоні, яке щойно пережило останні дні війни та вступило в новий період миру для батьківщини... Народження жвавої масової художньої трупи під небом перемоги, водночас пильно стежачи за зародками ворожих змов. Гордий настрій молоді, яка рано просвітилася, але мала поверхневе усвідомлення значення перемоги революції, призвів до багатьох свавілля, штовхаючи слабких через воєнну ситуацію в цій країні клейкого рису та квасолі вдень і вночі. Рибальські човни, надбання всього життя, тепер мали терпіти хитання хвиль на бурхливому морі своєї батьківщини. Персонажі юнака Хунга та невинної дівчини боролися з рухом, вони об’єдналися, але мали багато перешкод та вузьколобість... Хунг народився в родині з традицією виготовлення бочок для рибного соусу. Будучи добрим усе своє життя, він став великим бізнесменом, утримуючи багатьох робітників, тому його називали хам-хо, а пізніше класифікували як брокера та капіталіста. Хун мав можливість навчатися, тому після дня визволення, з його молодим та ентузіазмом, він швидко приєднався до місцевого руху. Вважалося, що батько Хуна, який також втік до зони бойових дій, щоб воювати, був достатнім, щоб дати Хуну «кваліфікацію» для діяльності в той час. Але, за словами лідера комуни, який піклувався і завжди нагадував Хуну про його позицію, він мав бути жорстким і рішучим, оскільки класова боротьба була боротьбою не на життя, а на смерть... У складній ситуації він мусив покинути Хун і перебратися на інший берег зі своєю родиною, але Хун вважав, що хоча його родина сильно постраждала, «все ще було багато способів вижити, а не бути в кінці дороги, як багато інших сімей»(*). Образ пари стримував одне одного від рішення залишитися чи піти, коли раптово з'явилися партизани, «Хуна та Хуна зв'язали та відвезли до штабу, бо їх підозрювали в очікуванні човна, який мав прибути на пляж, щоб забрати людей...»(*). Лише пізніше, але кілька разів раніше, Хонг зізналася, що її родина має намір поїхати за кордон, і запитала Хонга, чи можуть вони поїхати разом. Хонг запитала у відповідь: «Чому ти питаєш?», бо Хонг ніколи не думав, що поїде. У Хонга все ще були батьки, брати та сестри, які досі були пов'язані з його батьківщиною стількома спогадами. Він вірив, що це спустошене рибальське село вже не буде таким, як раніше, а матиме новий горизонт, мирне море.

Збірка оповідань складається з 16 розділів, кожен з яких — це сцена життя, що бореться з іронією, обтяжена власною життєвою історією. Будучи рибальським селом, історії про перетин моря не позбавлені мотивації, але для рибалок, які наполегливо працювали все своє життя, це просто життя в достатку для їхніх сімей, рис і м'ясо не потрібно вимірювати кілограмами. Виловлених кальмарів і рибу не потрібно ховати, щоб вивезти на ринок. Недостатність розуміння способу роботи директора кооперативу. Смішні історії про акушерів-гінекологів, яким доводиться зціджувати власне молоко, щоб отримати ваучер на покупку молока для своїх новонароджених дітей... Можливо, не лише в цьому рибальському селі, а й у багатьох інших місцях у ті роки.

Хо В'єт Хуе неодноразово висловлював свою давню стурбованість щодо твору, який міг би зобразити куточок рибальського села його рідного міста. Цікаво, чи легко читачі та видавничі процедури сприймуть це. Я поділився тим, що він журналіст (раніше був репортером газети Tien Phong у Бінь Тхуані) і, завдяки своїй здатності спостерігати за професією, він впевнений, що ця довгострокова робота викличе у читачів великий інтерес, оскільки це «історія, яку розповідають лише зараз». Потім він вирішив, що роман «Рибальське село, хвилі та вітер», який був зареєстрований у видавничому плані видавництвом Асоціації письменників у вересні 2023 року, не буде ліцензований для публікації до кінця четвертого кварталу 2023 року і зараз виходить у світ.

(*): Уривок з книги «Рибальське село, хвилі та вітер».

Джерело