Поет Тран Ван Зія, який народився в 1945 році в містечку Ван Зія (район Ваннінь), зараз має 80 років, але все ще енергійний у своїй творчості. Опублікувавши 20 поетичних збірок і постійно отримуючи позитивне схвалення публіки, він нелегко досягнув успіху. У 1996 році він випустив свою першу збірку «Кохання, прекрасне, як вірш», і лише в 2004 році випустив другу «Вітер несе кухонний дим у небо». Відтоді він публікує вірші приблизно кожні один-два роки.
 |
| Обкладинка книги «Зелені пісні біля берегів затоки Ван Фонг». |
Я добре знав поета Тран Ван Зіа ще до 1975 року. У той час я був лише початківцем 11-го чи 12-го класу, невпевнено писав вірші, і я цінував його прості, сільські вірші. Він писав про своє місце народження, регіон Ван Нінь з його мангровими лісами Туан Ле та величезними піщаними дюнами. Пізніше, протягом 13 років перебування в Нових економічних зонах, він писав вірші для бідних людей, які дбайливо збирали кожну краплю ранкового сонця, обтяжених важкими вантажами, та для сільських доріг, обсаджених яскраво-жовтими квітучими деревами. Він також був одним із письменників і поетів у Кханьхоа, якого дуже рано прийняли до Асоціації письменників В'єтнаму.
«Зелені пісні на берегах затоки Ван Фонг» з морсько-блакитною обкладинкою відрізняється від попередніх поетичних збірок Тран Ван Зіа, в яких часто містилися автопортрети. 70-сторінкова книга, мерехтлива епічна поема зі звуком хвиль, що розбиваються, поділена на чотири розділи. У першому розділі «Ностальгія» він згадує старі місця в Кханьхоа . Там плавні вірші продовжуються: «Однієї ночі я спав / Схиливши голову на руку у великому сні під високим небом / Я розумів все більше і більше / Яка мудра людина не тужить за батьківщиною?»
«Збираючи шість восьми віршів на білому піску півострова Хон Гом» – це другий розділ епічної поеми. Використовуючи силу шести восьми віршів, він включає її в цей розділ: «Сьогодні, і навіть через тисячу років, пісок і люди живуть разом у непохитній любові». У цьому розділі він часто згадує свою матір: «Вечір схиляється до блакитного диму / Блакитний дим слідує за моєю матір’ю, коли вона трудиться, щоб виховувати своїх дітей / Плечі моєї матері втомилися / Несуть тягарі, оскільки вона ще була в рідному місті». «Несу тягарі, оскільки моя мати ще була в рідному місті» – лише один поетичний рядок втілює образ матері з сільської місцевості, яка все своє життя трудиться заради своїх дітей. Наступні два розділи: «Час нестійких хвиль» і «Сезон цвітіння хвильових квітів» – це все ще прості вірші, але слова ніби б’ють із серця поета. Епічна поема Тран Ван Зіа подібна до симфонії, що веде читача крізь бурі до дня миру.
У своєму невизначеному віці, казав він, кожна опублікована збірка поезій може стати його останньою. Він лише казав це, але весни, коли квіти ще цвітуть, ніжні хвилі моря Нячанг і навіть затока Ванфонг досі надихають його писати вірші.
КХУЕ В'ЄТ ЧУОНГ
Джерело: https://baokhanhhoa.vn/van-hoa/202504/loi-hat-xanh-ben-bo-vinh-van-phong-a925d09/
Коментар (0)