Тієї осені

Бувають дні, які минають і ніколи не повертаються, але їхнє світло назавжди залишається в серцях нації. 19 серпня 1945 року – один із таких днів. Щоосені, коли небо чисте блакитне, сонце ніжно світить, а вітер несе вулицями аромат свіжих рисових коржів, спогади про ту історичну осінь повертаються, пробуджуючи емоції в серцях мільйонів в'єтнамців.

Мітинг за захоплення влади 19 серпня 1945 року в Ханої.

Вісімдесят років минуло відтоді, як уся нація повстала, щоб повернути собі суверенітет, проте героїчні відлуння Серпневої революції досі лунають, як барабани, у кожному аспекті життя. Це не просто подія, а безсмертний символ сили волі, міцності єдності та непохитного патріотизму.

19 серпня 1945 року вулиці Ханоя палали червоним прапором. Натовп, що вирував, немов шалений потік, хлинув з кожного кута вулиці до площі Великого театру. Вигуки «Незалежність! Незалежність!» лунали, як грім і блискавка. Це був день, коли фермери з брудними руками, робітники у зношеному одязі, інтелектуали, студенти, жінки та молодь — усі об’єдналися в серці нації. Без потреби пояснювати, кожен зрозумів: це був вирішальний момент, момент для В’єтнаму повстати після майже століття життя в темряві рабства.

Ніщо не перевершує силу мас, коли ними керує віра. Під прапором Комуністичної партії В'єтнаму , під світлом ідеології Хо Ши Міна, вся нація одночасно повстала, створивши революцію, яка була «швидкою, як блискавка, потужною, як буря». Протягом 15 днів влада опинилася в руках народу по всій країні. Історичне диво, якого досягли лише деякі країни.

З цього моменту народилася Демократична Республіка В'єтнам – перша робітничо-селянська держава в Південно-Східній Азії. Вперше за свою тисячолітню історію в'єтнамський народ міг високо підняти голову, гордо проголосивши себе громадянами незалежної та вільної країни. Серпнева революція започаткувала нову еру – еру народної влади, еру національної незалежності, пов'язаної з соціалізмом.

Але щоб досягти цієї слави, було пролито багато крові та жертв. Незліченна кількість людей пожертвувала своєю молодістю, усім своїм життям, щоб захистити кожен прапор, кожну вулицю, щоб повстання могло поширитися, як велика хвиля. І в цьому потоці революції Народні сили громадської безпеки були присутні з самого початку, мовчки, але непохитно.

Саме вони підтримували порядок, забезпечували безпеку мітингів, захищали таємні комунікації, приховували революційні кадри та виявляли винахідливість у протистояннях з таємними агентами та маріонетковою поліцією. Після захоплення влади вони першими стали на захист молодих досягнень революції, боролися з внутрішніми та зовнішніми ворогами та підтримували мир для новоствореного уряду. Народна поліція стала «сталевим щитом», надійною опорою, якій довіряв народ, що дозволило молодому уряду витримувати незліченну кількість викликів.

Протягом 80 років покоління продовжують цю традицію. Від часів війни та конфліктів до труднощів періоду субсидій і навіть у сьогоднішній мирний час, Народні сили громадської безпеки мовчки стоять на передовій. Це солдати на кордоні, які день і ніч борються з контрабандою та злочинністю; співробітники кібербезпеки, які наполегливо захищають цифровий суверенітет ; і віддані поліцейські в районах та комунах, які підтримують мир на кожній вулиці та в кожній селі. Вони є не лише правоохоронцями, а й близькими друзями та товаришами у повсякденному житті людей.

Якщо Серпнева революція дала нам незалежність, то Народні сили громадської безпеки відіграли вирішальну роль у збереженні цієї незалежності протягом останніх 80 років. Мир, яким ми насолоджуємося сьогодні – сміх дітей на шкільних подвір’ях, гамірні вулиці, щедрі врожаї – все це несе на собі сліди та піт цих неоспіваних героїв.

Сьогодні, коли країна вступає в еру інтеграції та розвитку, виклики вже не є зброєю іноземних загарбників, а радше витонченим проникненням злочинців та нетрадиційними загрозами безпеці. Однак дух Серпневої революції залишається незмінним: з вірою, єдністю та рішучістю наша нація подолає всі труднощі.

У 80-ту річницю Серпневої революції ми не лише озираємося в минуле, щоб висловити свою вдячність, але й розмірковуємо над сьогоденням, щоб зрозуміти наші обов'язки. Незалежність — це не те, що досягається раз і назавжди; її потрібно зберігати та плекати з покоління в покоління. Ця відповідальність лежить не лише на плечах поліції та військових, а й на кожному громадянині – кожному старанному студенту, кожному відданому працівнику, кожному фермеру, відданому своїй справі, кожному чесному державному службовцю… усі вони роблять свій внесок у збереження досягнень революції.

З настанням серпня червоний прапор із жовтою зіркою гордо майорить вулицями. Дивлячись на цей прапор, ми бачимо не лише кров і жертву наших предків, а й віру та відповідальність, які ми маємо сьогодні. І тоді ми нагадуємо собі: ми повинні жити гідним життям, наполегливо працювати та робити свій внесок у спосіб, гідний тієї осені – осені, яка увійшла в історію.

Серпнева революція — це не просто віха в історії, а день у наших серцях. День, який нагадує нам, що свобода приходить не від її дарування, а від боротьби; мир приходить не природним шляхом, а від мовчазної жертви. І наш обов'язок сьогодні — продовжити цю осінь з вірою та зусиллями, щоб країна залишалася сильною, а Вітчизна існувала вічно.

Дик Ань

Джерело: https://baolongan.vn/mua-thu-nam-ay-a200865.html