Той, хто зберігає поетичну сутність у своїх снах.

Незважаючи на понад 40 років поетичного досвіду та сотні опублікованих у газетах і журналах віршів, Нгуєн Суан Ту дуже «скнари» у публікаціях поезії. Його поетична збірка «Віра, кохання», опублікована Асоціацією письменників В'єтнаму у 2025 році, є лише його четвертою опублікованою збіркою.

Ті, хто любить його поезію, неодмінно поділять мою думку: вірші Нгуєн Сюань Ту зберігають свою щиру, просту та щиру суть. У його віршах любов до батьківщини, її людей та саме життя завжди переплетені. Його вірші викликають аромат сільської місцевості або неосяжне, просторе почуття; запашна квітка розквітає миттєво вночі. У променях ранкового сонця, що сходить, квітка безшумно випускає свій аромат і являє свою красу. Споріднена душа відвідує його на порозі, насолоджується чаєм, милується квітами, і серце резонує з поетичними віршами...

Збірка поезій «Віра, любов» складається переважно з шести восьмискладових та п’ятискладових віршів. Шестивісімскладові вірші ніжні та прості. П’ятискладові вірші лаконічні, передають як зміст, так і емоції. Подібно до землі та неба з їхніми чотирма порами року, перші сторінки наповнені кольорами весни; поет відкриває своє серце, щоб привітати весну, гармонію неба та землі в цю нову мить: «Я відчиняю двері / Щоб привітати нову весну в домі» (Весна стукає у двері).

У поезії Нгуєн Сюань Ту щастя весни сповнене радості та готовності поділитися нею з людством. Однак, щоб досягти цього щастя, потрібно витримати багато років труднощів: «Дякую небу й землі / За численні запашні квіти та солодкі плоди / Збережені поколіннями / Крізь злети й падіння, гіркоту та страждання» (Щасливої ​​весни).

Поезія — це людина; поезія супроводжує Нгуєн Сюань Ту протягом усього його життя. Але його поезія не є показною чи яскравою; іноді вона прихована, ледь помітна та латентна. Поезія трансформується в підсвідоме, а потім народжує та звільняє. Його вірші з п'яти слів, на перший погляд легкі, насправді сповнені емоцій та творчих образів:

« Поезія супроводжує роки / Занурюється в людське життя / Поезія тоне, щоб знову піднятися / Весна іде, люба моя» (Занурення).

Нгуєн Сюань Ту завжди був полонений поезією. Він знаходить щастя в чудовому поетичному натхненні, яке заповнює його сни, ніби він знайшов і зберіг його. Навіть прокинувшись, він відчуває, ніби бачить сон. Це також щаслива зустріч через вірші поета: «Минулої ночі мені наснилося / Я знайшов чудове та незвичайне поетичне натхнення / Радісний від відкриття / Я прокинувся, але все одно відчував, ніби бачу сон» (Вибір поезії).

Через цю поетичну збірку Нгуєн Суан Ту чітко сприймає життя, усвідомлюючи справжні та вічні цінності існування. Вірш, який є головною темою збірки, показує дві речі: Віру та Любов. Усі вони написані з великої літери. Наші предки мали велику рацію, коли використовували слова «віра» та «любов». Любов може бути без віри; навпаки – без віри. І досягти обох нелегко. Потрібно зрозуміти правду життя: ніхто не має всього, і ніхто не втрачає всього. Розуміння цього полегшить серце, звільнивши людину від жадібності, гніву та оман. Потрібно досягти певного рівня, щоб мати змогу по-справжньому вірити та любити. Коли у людини достатньо, серце умиротворене, а життя буде безтурботним і вільним.

« Небо не дає все всім / Воно не забирає все у всіх / Весна приходить, земля і небо такі прекрасні / Я заспокоюю своє серце Вірою і Любов’ю» (Віра і Любов).

Примітним аспектом поезії Нгуєн Сюань Ту є ліричні та глибокі вірші, які він залишив після себе в землях, якими подорожував, відображаючи чутливу душу. Ці вірші лаконічні, передають поетичний настрій або послання про життя. Наприклад, про Далат він писав: «Моя душа немов пробуджена, немов сон / Чия тінь швидкоплинно з'являється і зникає в тумані?»; Однак, про Єн Ту поет висловлює своє захоплення та шану до імператора Чан Нянь Тонга: «Високі гори, оповиті туманом / Чесноти Серця та Чесноти яскраво сяють вічно / Навчаючи людей любити Шлях і любити життя / «Мир для народу, управління для нації» сяє яскраво та твердо».

Будучи солдатом, коли поет вирушив до Труонг Са, його зворушив звук храмових дзвонів:

« Гармонізуючи з тихими хвилями моря / Звук дзвону ніби передає послання, пробуджує емоції / Весняний дощ приносить мир островам / Далекі острови здаються ближчими, роблячи храмові дзвони ще улюбленішими» (Храмові дзвони в Труонг Са).

Викликає захоплення те, що у своїх поетичних збірках Нгуєн Суан Ту завжди є прекрасні вірші про батьківщину. Він завжди любить своє рідне місто, глибоко прив'язаний до Куанг Трі : «Люди моєї батьківщини добрі та толерантні / Я люблю свою батьківщину, я люблю її безмежно / Навіть якщо я піду на край світу / Моя любов до батьківщини завжди залишатиметься пристрасною в мені» (Відвідуючи мою батьківщину).

Поезія Нгуєн Суан Ту не лише сповнена емоцій, але й містить багато віршів, глибоких за змістом та блискучих за образами. Пити каву з друзями – це звичайна справа, і поети написали багато віршів про каву, але створити такий прекрасний вірш лише з чотирьох рядків – це справді вражаюче. Чи то солодке, чи то гірко, жвава розмова, чи тиха тиша, – все це спосіб висловити значення чашки кави:

« Кава — це лише привід / Місце для щирих розмов / Гіркі краплі, щоб життя завжди було солодким / Посидіти разом у тиші кілька хвилин...» (Кава з другом).

Довіра та Любов, немов пошепки поета, ведуть читача до різних країв та людей, долаючи відстані та приносячи радість і співчуття. Це також щастя життя, щастя поезії, коли автор майстерно малює автопортрет через поезію, з поєднанням самознущань та гордості, задоволений тим, чого досяг у житті.

« Без зусиль, безтурботне життя / Фотографія - Поезія - Журналістика роблять життя яскравішим / Дивлячись угору, я не такий хороший, як інші / Задоволений прожитим життям / Оптимістичний, емоції шаленіють / У сімдесят я все ще як... весна» (вірш із шести рядків у сімдесят).

Вітаємо поета з досягненням такого рідкісного віку, але водночас він відчуває весну та щастя життя, з моментами трансцендентності, які дозволяють йому дарувати світові прекрасні вірші.

Буй Фан Тхао

Джерело: https://baoquangtri.vn/nguoi-giu-duoc-tu-tho-trong-mo-193351.htm